Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46729
Рецензій: 91114

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Конкурс

Конкурс. Твір 1. Закохане літо. Автор Оксана Кришталева

© Вікторія Штепура, 07-09-2019
Ти зовсім не такий, які мені подобаються. Завше мріяла про чорнявого із вишнево-карими очима. А ти світлий і блакитноокий. Але ж гарний…
Усі мої уявлення про ідеального хлопця розсипаються, як розірвані коралі – не позбираю.
Дивишся на мене згори, ніби зі трону. Або із великого вікна. Зачислила б тебе у Монахи ордену Кохання. Або у Зачаровані Принци, котрі торгують печивом, пах лавою, зефіром, цукерками…
Ти ж високий такий. Легко здіймаєш із верхньої полиці пуделочко цукерок, яке я купую для колежанки. «Добре бути високим», – кажу я, милуючись твоїм зростом і не приховую цього.
Завше знаходжу привід зачепити тебе ще чимось – не тільки 300-стами грамів зефіру чи маскарпоне.
Мені навіть нецікаво, як тебе звати, уявляєш? Мені досить і того, що у твоєму погляді є і ніжність, і криця… Ти будеш добрим батьком для своїх дітей і таким же добрим Воїном Світла.
Та поки що ти – продавець печива, пахлави, зефіру і цукерок. Гарний і добрий хлопець із міцними, ніжними руками і батьківським поглядом.
Я би пішла із тобою в мандри. І це було б квітучо… як гадаєш?
Уже літо. Дарма, що почалось дощами і намоклими черевиками… але і воно буде приватним… зеленим, гарним, достиглим, але не таким…
Беру зі собою печиво, пах лаву, зефір і цукерки. Причащатимусь ними, про тебе згадуватиму.
Сама від себе втікаю. А могла би й запитати, як тебе звуть?! Скажу чесно, – мені щастить на продавців, у яких закохуюсь, поспішаючи на роботу чи до міста. Чи мала би питати тебе, що буде потім?
Та й навряд чи закінчаться колись усі ті ласощі, від яких твій «добрий день» має присмак маскарпоне.
Поки ти зважуєш мені оте хрумке печиво і спілкуєшся зі своїм калькулятором та вагою, докладаєш поштучно, перемножуєш, я черкаю щось олівцем у своїй голові, підбираю рими, та все одно виходить проза. Гарна проза, але не текст пісні.
Тоді звучить скрипка. Щось віртуозне. Може, Паганіні. Ні, – краще Брамс.
Скільки ж тобі років? Молодий іще. Боюся вгадати…
А вчора випадково ми перестрілися на вулиці. Я поверталася з приватного уроку вокалу. Наспівавшись танго і лірики, не зважала, що вдома терпітиму тісноту й задуху. Ти так зрадів, так привітався зі мною, що я вже й не сумнівалася – попереду закохане літо!

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77085304260254 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …