У напівтемному гаражі, переробленим під ремонтну майстерню і хімічну лабораторію, сидів невеликий сивий чоловічок і, схиливши голову, захоплено працював над якимось механізмом.
Ця людина довго йшла до своєї мети. Він ставив численні досліди в усіх областях науки: і хімії, і фізики, і електроніки, і т. і.
Він користувався найкращим обладнанням і технікою, яка тільки існувала в даний момент...
Про його теперішнє життя ніхто нічого не знав, тому що він працював ночами, тримаючи в таємниці свої відкриття і розробки...
Тільки одне поки було йому не під силу - час, який невблаганно біг вперед і не міг повернутися...
Сьогодні у Люди був день народження. Але вона зовсім не раділа йому - адже вона народилася 13 числа, в п'ятницю (як їй завжди здавалося, найнещасливий день), та ще в самому останньому місяці весни, коли у всіх з'являлися якісь термінові справи.
Напевно, з цієї причини, до неї ніколи не приходили ті, кого вона запрошувала до себе в гості. Вічно хтось з подружок і просто знайомих підводили її в цей день. Те у одній подруги губляться ключі, то в іншої в цей день побачення, а яка просто не приходила, тому, що не бажала потрапити в непередбачувану історію...
Від своїх думок, Люда трохи засмутилася і, щоб не розплакатися від туги, подивилася у вікно.
Вона жила (так вже вийшло) на 13 поверсі 16-ти поверхового будинку. Це хоча і високо, але вид на місто було просто чудовим і, Люда трохи заспокоїлася. У небі світило яскраве сонце, і день обіцяв початися добре...
Правду кажучи, Люда вже звикла до того, що якщо все починається добре, то до кінця дня буде навпаки. Тому вона не здивувалася, коли до неї почали приходити ті люди, яких вона навіть не запрошувала. Але так як вона була готова до будь-яких несподіванок, то для всіх, хто прийде знайшлося місце за столом ...
Гостей було 12 чоловік, а сама іменинниця була 13. Хтось із присутніх однокурсників (Люда вчилася в університеті на 3 курсі) похмуро пожартував:
- Ну, ось нас тут «чортова дюжина»!
Не встиг він договорити, як у Людиній подруги Олени, несподівано перекинувся келих з шампанським...
Миттєво за столом наступила напружена тиша. Люда відразу зреагувала і, вирішила врятувати ситуацію. Грізно прикрикнула на гостя:
- Руслане! Ну, що ти таке кажеш! Вічно ти зі своїми «прогнозами»! Ну, це ж старе, як світ!
- Так, я, що ?! - відразу ж заперечив Руслан, високий і стрункий брюнет, схожий на давньогрецького бога Аполлона - Я ж просто пожартував і все! Ви, їжте і, не дивіться на мене, як на ворога! ..
Всі присутні тут же з полегшенням зітхнули і почали знову їсти. Але, від Руслана треба було очікувати будь-якого підступу, скандальної витівки і тому, всі гості, та й сама Люда, все ще з побоюванням поглядали в його бік.
І не помилилися...
Руслан взяв виделку і, постукавши по келиху, попросив хвилину уваги. Всі, немов віскові фігури завмерли в таких позах, в яких їх застав стукіт виделки і в тривожному очікуванні втупилися на нього...
Руслан встав, повільно засунув руку в кишеню і дістав пласку коробочку. Потім урочисто сказав: - Дорога іменинниця! Мила і незрівнянна Людочка! Вітаємо тебе з 20-тим роком народження від усього нашого факультету лінгвістики, де ти з усіма вчишся, і даруємо тобі від всіх нас, ось цей годинник!
І, після такої «полум'яної» мови, він відкрив коробочку і передав Люді свій подарунок. У коробочці лежав невеликий годинник ручної роботи, з справжнім золотим браслетом.
Люда сиділа на стільці і, тримаючи подарунок в руці, дивилася на це чудо, як заворожена, не в силі відірвати свій погляд від такої краси...
А Руслан, трохи перепочивши, продовжив говорити:
- Я сам їх вибирав, сам і купував. Навіть ось і гарантійний талон № 13 додається!
Хтось із гостей узяв талон в руки і прочитав пару рядків вголос:
- Придбано 13 квітня о 13 годині 13 хвилин... Майстер 13 ділянки Прокопенко...
Після цього, всі нервово засміялись і почали навперебій з'ясовувати у Руслана дивні подробиці покупки цього годинника... А він вже постарався і розійшовся щосили...
Вечір прийшов якось непомітно, гості були задоволені тим, як Люда постаралася все організувати і, потихеньку почали розходитися. Скоро залишилося в квартирі тільки чотири людини: подруга Олена, Руслан, Роман - однокурсники Люди і сама іменинниця ...
Як і в минулому році, коли Люда запросила в перший раз на свій день народження, Руслан скрупульозно почав підраховувати збитки, які понесла Люда під час свята.
- Так, значить, одна тарілка, два фужера, дві магнітофонні касети та полиця для взуття! .. Це все ще нічого! Пам'ятайте минулий рік?
Люда тільки слабо посміхнулася. Тоді шкоди було значніше: розбилася мамина кришталева ваза, татові окуляри і скло в серванті та два великих блюда з сервізу на 12 персон.
Руслан задумливо покрутив репнувший корпус магнітофонної касети і, єхидно запитав у Люди:
- А що ж тобі буде від мами? Напевно, те саме, що і в минулому році?..
Людинє лице від обурення покрилося червоними плямами, і вона ледь стрималася, щоб не дати йому ляпаса.
Олена, найкраща подруга, тільки весело пирхнула від того, що почула. Роман навпаки, несхвально похитав головою і раптом дав Руслану сильний запотиличник.
Руслан здивовано подивився на Романа, але так і нічого не сказав на свій захист, тому що зрозумів те, що вийшов за рамки пристойності...
На наступний день у Люди була ректорська контрольна з історії європейських держав (мова і право). В аудиторії було два потоки по три групи кожна, всього 120 чоловік. Питання були складні (країна, по якій писали контрольну, була обрана викладачем методом випадковості з 10 лежачих перед ним карток).
На три своїх питання Люда відповіла легко, а ось на четвертий не змогла дати відповідь. Час уже підтискав, тому Люда відсунула списані аркуші і стала приречено чекати дзвінка на перерву.
Дзвінок продзвенів через пару хвилин і, викладач став збирати роботи у студентів. Люда побачила поруч Романа і запитала його:
- Рома, котра зараз година?
- Людочка, зараз рівно 15.00! А навіщо це тобі? Адже вже нічого не напишеш, викладач забирає роботи.
- Та ні, справа в іншому! У мене годинник чомусь пішов вперед на 15 хвилин! Я зараз їх переведу!..
Тільки Люда встигла перевести стрілки, як побачила дивну картину. Все було ніби в кіно навпаки. Викладач позадкував спиною до свого столу, а потім став роздавати назад забрані роботи. Потім студенти позадкували до своїх місць і у них в руках, знову з'явилися ручки, і шум в аудиторії відразу затих.
Люда здивовано покрутила головою туди-сюди і побачила, що біля неї лежить її робота, з усіма відповідями на всі чотири питання написана її почерком...
Поки вона здивовано плескала віями. Знову пролунав дзвінок, і викладач став збирати роботи у студентів...
Весь залишок дня Люда провела немов у трансі. Вона відразу зрозуміла, що їй дуже пощастило, що у неї є такий годинник і, що з його допомогою вона поліпшить своє життя...
Вона стала кожен день переводити стрілки для того, щоб вивчити, як і що можна змінити за допомогою цього механізму...
Але через місяць, коли вона якось знову вирішила щось виправити і перевела стрілки - годинник перестав йти. Цілу ніч Люда не спала і все переживала, про спідкалу її невдачу, а вранці вирішила здати годинник в ремонт...
Гарантійна майстерня знаходилася в будинку №13 по вулиці Пушкіна. Люді швидко вдалося оформити квитанцію на ремонт, і вона радісно пішла додому.
Через 3 дні вона прийшла в майстерню і пред'явила квитанцію. Але її відмовилися прийняти. Люда спробувала з'ясувати, в чому справа, але тут її чекало розчарування - квитанція була неправильно оформлена і взагалі той, хто займався ремонтом, раптово звільнився. Люда пішла до завідуючого майстерні - але і тут її чекав неприємний сюрприз - в книзі реєстрації її годинник значився як кимось уже забраним. Єдине, що їй запропонували - 30% компенсацію від вартості браслета...
Маленький сивий чоловічок задоволено потирав свої руки. Його експеримент з вивчення часу вдався - він може ним керувати за допомогою створеного годинникового механізму і нової експериментальної машини.
Остання стадія експерименту була завершена їм вчора ввечері. Чоловічок зміг переміситися в той день, коли Люда народилася і змінити записи про народження в книзі реєстрації, затримавши на одну хвилину лікаря, який збирався приймати пологи. Це все відразу ж відклав свій відбиток на життя дівчини. Змінивши дату народження з 13 на 14, він зробив її життя більш насиченою та прекрасної половини людства...
Дівчина позбулася комплексу неповноцінності, перестала залежати від фатальних збігів і випадковостей, вступила зовсім в інший навчальний заклад, стала старостою групи, знайшла багато друзів і подруг, а головне, зустрілася з хорошим хлопцем, люблячим її вірно і щиро...
Тепер цей маленький чоловічок вирішив змінити і своє минуле. Він захотів повернутися в той час, коли лікарі приймали пологи у його матері - адже через халатність медперсоналу він народився кволим і слабким, а потім перестав нормально рости. Чоловічок не був кровожерливим маніяком - просто вирішив не допустити цих людей до роботи...
Він, важко крекчучи, підвівся зі стільця і вимкнув світло в своїй лабораторії. Потім закрив двері і пішов додому, забувши зробити тільки одне - відключити від мережі напруги принтер, на якому він роздруковував свої теорії і результати...
О другій годині ночі в його квартирі пролунав дзвінок телефону. Чоловічок невдоволено піднявся, протер очі і сердито зірвав трубку з важеля. Через хвилину він зблід і приречено плюхнувся мішком прямо на підлогу. Це дзвонив диспетчер пожежної служби, щоб повідомити йому дуже погану звістку - через коротке замикання вся лабораторія згоріла...
По обличчю чоловічка пробігла легка тінь, по щоках потекли сльози, і він беззвучно заплакав... Він плакав тільки з однієї причини - у нього не залишилося навіть чернеток багаторічної роботи над найважливішим в його житті проектом...
Доля знову, вже вкотре, зіграла з ним злий жарт...
Дзвінок в двері вивів чоловічка зі ступору, в який він впав після неприємних звісток. Опустивши голову, він поплентався до дверей і подивився у вічко. За дверима стояла симпатична білява дівчина. Чоловічок відкрив двері і здивовано глянув на неї. Ліва щока у неї була перемазана сажею, а в правій руці вона тримала невеликий золотий годинник і пропалену в декількох місцях папку з його чернетками...
21.08-07.12.2000 р. Переклад з російської 29.08.2019 р.
