Ти раз-за-разом дивишся на мене трохи насторожено - тому в твоєму погляді присутній якийсь виклик... Весь твій вигляд ніби говорить: "Ну, здивуй мене, зроби, те, що я ніколи не передбачала... Де твій цілий рій несподіванок?.."
Твої губи раптово пересихають. Ти відчуваєш, що прийшов час для поцілунку...
Ти знаєш, що мої губи теж пересохли але перший дотик буде трохи змазаним - ти будеш за звичкою усуватися, шукаючи звично-віддалену відстань. А, мені доведеться притримати тебе за плечі ... І, зупинивши, дати можливість здійсниться злиттю...
Ще мить ваганнь… І... І сонце мене осліпило... Я мимо волі прикриваю очі сонцезахисними окулярами...
Тому я не бачу, як ти осудливо ледь крутиш головою з боку в бік, мовляв, всі ви чоловіки однакові. Але тебе переповнює благородство, якась піднесеність, тому що зі звичайної жінки, ти, завдяки мені, перетворилася в особу царської крові. Весь мій збентежений вигляд говорить про цю нову для тебе іпостась. Ти інтуїтивно робиш це правильно, що ще більше мене бентежить...
Зусиллям волі я повертаю себе в реальність,..Так, світло сонця вже не сліпить очі.
Я зняв сонцезахисні окуляри і, намагаюся знову розгледіти на твоєму обличчі емоції. Намагаюся знову вгадати, чого ти хочеш...
Але ти вже нічого не можеш і не хочеш змінити, нічого того, що ніколи для тебе не було...
