Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46729
Рецензій: 91114

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза дитяча проза

Дуже потрібна торбинка

© Тала Владмирова, 25-08-2019
Ганнуся вже доросла – до школи ходить. Тож і портфелик у неї є, гарний і великий. Бо ж там має вміститись усе-усе, що потрібно першокласникам, аби добре вчитись: і буквар, і всі зошити, і блискучий пенал з олівцями й ручками.
А ще, там на споді лежить невеличка білокоса лялька. Хоча Гандзя стверджує, що школярки вже у цяцьки не граються.
Та, певно, та іграшка і справді для чогось у навчанні потрібна. Бо мама час від часу, коли портфелик стає важко застібнути, просить у доні дозволу подивиться, чи немає там випадково чогось зайвого? І жодного разу при цьому не сказала, що ляльку треба залишити вдома, просто не помічає її.
А Іринці до школи аж за два роки. Портфеля у неї ще нема. Але зате є власна торбинка, зовсім-зовсім її! І та торбочка дуже гарна: біла з рожевим довгогривим коником. Їй хрещена подарувала на три роки, коли Ірусю вперше до дитсадка збирались вести.
Це вже давно було. Але й зараз, як іти до дитсадочка, Іринка відкриває торбочку і перевіряє: чи там все необхідне є?
Це – дуже потрібна торбинка, там – лише самі скарби. Ось – маленька скляночка, що пахне маминими найсмачнішими парфумами. Ось – блискуча гривня, її татко подарував, коли вони всією родиною ходили на каруселях кататися. Ось – крихітне пухнасте зайченя, причеплене як брелок до ключа, який нічого не відкриває.
Ось – маленький блокнотик із феєю на обкладинці й олівцем, всіяним рожевими блискітками. Іринка ще не навчилася писати, однак на першій сторінці старанно скопіювала майже всю абетку з Ганнусиного букваря. А на інших інколи малює щось гарне.
Та головне – це мамина записка. Коли Іринка тільки-но почала до дитсадочка ходити, то сумувала за домом. Тому мама написала на аркуші великими літерами: «Доню, я тебе люблю, сумую за тобою. Скоро ми зустрінемося». Іринка не вміла тоді читати, тож щовечора просила Ганнусю, аби та прочитала все-все, хай обидві вже й на пам'ять давно знали.
Ганнуся сердилась, але потім жаліла малу й читала. І навіть намалювала навколо напису багато кошенят, метеликів і зірок. А вже розмальовувала їх сама Іринка.
Зараз Іруська вже доросліша і не сумує в дитсадочку. Та все одно, добре, що в її шафці з курточкою лежить торбинка, а в ній – ця записка.
Одного разу мама не змогла відвести Іринку до дитсадочка, бо Ганнуся захворіла і за нею треба було доглядати. Тож дівчинку проводжав тато. І він почав вмовляти, щоб Іринка торбинку вдома залишила, бо та торбочка вже стара і негарна. І ще, на вулиці зима, аби коник не застудився.
Татко – давно дорослий, він знає, що вишивані коні не хворіють. То він так вирішив з Іринкою побавитись. Тож дівчинка підхопила гру: взяла шалик і міцно загорнула в неї торбинку, аби рожевий коник не застудився.
Але мама попросила їх поквапитись, бо таткові треба ще на роботу вчасно прийти. Тому в таку цікаву гру вони тоді не дограли.
Та то було давно, ще взимку. А зараз – літо. Ганнуся вже перший клас закінчила і всім каже, що тепер вона – другокласниця. А ще, просить мамі, аби їй купили новий, не такий дитячий, портфель. А цей віддали Іринці.
Але Іринці він ще не треба: навіть якщо покласти туди всі-всі важливі речі, то він видаватиметься майже порожнім. І мама каже. що Іринці портфелик ще зарано, а ось про Ганнусині речі для школи родина подбає, коли та з табору приїде.
Так, їхня Гандзя, мов зовсім велика, до дитячого табору поїхала. Там – море, багато дівчаток, які стануть її подругами, гуртки й інші цікаві речі. Але там немає її родини. Мама, тато й Іринка залишаються вдома.
Ганнуся дуже-дуже хотіла поїхати до табору, навіть від морозива відмовилась, аби не захворіти перед від’їздом. А потім, коли її валізу зібрали, всі речі підписали і все було готово, вона раптом розплакалась. І сказала, що то Іринка винна, бо заважає. Тому в неї настрій зіпсувався.
Гандзя помилялась: Іруся зовсім не заважала, вона хотіла допомогти мамі й сестричці! Однак Іринка не образилась. Бо знала: старша сестра зараз так само сумує, як вона, коли малою була й лише до дитсадочку пішла.
Тому Ірусі потайки загорнула мамину записку зі своєї торбинки у серветку, аби та не забруднилась випадково в дорозі. І сунула в потайну кишеньку Ганнусиної валізи. Та приїде до табору, почне речі розбирати, знайде записку – і дуже зрадіє. І знатиме, що в неї – найкраща молодша сестра!
Але як Гандзю татко вже до табору відвіз, Іринка трохи пошкодувала, що так вчинила. Бо Ганнуся – вже доросла, вона тій записці не зрадіє. А може, навіть не помітить і викине із серветкою, мов сміття.
А коли Іринка зазирнула у свою торбинку перед дитсадком раптом виявилось, що та торбинка не така вже й корисна. Та дівчинка все одно її із собою взяла. Бо це нечесно, отак залишати речі, які до Іринки звикли, вдома.
І щоразу зранку відкривала торбинку, як заведено. А потім вішала її на плече і крокувала з мамою до дитсадка. Але коли клацала блискучою застібкою, заплющувала очі, аби не бачити, чого там не вистачає.
А потім повернулася Ганнуся – засмагла, якась старша і ледь-ледь чужа. Спершу обійняла сестричку, потім нагримала, що та її фломастери брала. Хоча Іринка всі-всі ковпачки міцно затуляла, як належить. А про записку нічого не сказала.
І дівчинка зрозуміла, що в неї тепер ніколи не буде маминих слів під рукою. А торбинка – не така вже й потрібна й зовсім дитяча.
Але зранку, за звичкою, зазирнула до середини. А там – усі-усі необхідні речі! І записка мамина теж, а на ній ще велике рожеве сердечко намальоване. І кілька морських мушель, ой і гарних! Таких самих, як ті, що тепер на письмовому столику Ганнусі лежать. І чого вона вирішила, що її чудова сестра може стати чужою?
А торбинка Іринки – зовсім не дитяча й дуже-дуже потрібна. Навіть коли Іруся до школи піде, то буде її із собою брати. Треба вже зараз потренуватись на старому Ганнусиному портфелі, як її вкладати, аби ще місце для підручників і пеналу залишилось.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 28-08-2019

паралельна реальність

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© George, 26-08-2019

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Уляна Янко, 26-08-2019

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Вікторія Штепура, 25-08-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70035600662231 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …