Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2564
Творів: 46595
Рецензій: 90897

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Наукова фантастика

Під сяйвом зірок 6

© Сергій Рєпін, 11-08-2019
Манс
Наступного дня, в кабінеті другого помічника капітана Сурі сиділи Сурі, Дана, Малія, Тая та три інші жінки з Фатіони-7.
– Згідно правил визначених Міасом, нічого надзвичайного вчора не трапилося, стосунки між представниками інших видів у нас є природніми, але вони як правило є нетривалими через те, що вони не можуть мати спільних дітей – говорила найстарша смаглява жінка, – єдине, чого не врахувала Дана, що Тімо прибув зі світу, де незнайомі з іншими розумними видами, а також те, що Земля не відноситься до світу, де панують жінки. Схоже такий устрій ми отримали від інсектоїдних пращурів, де панували королеви колоній. Але на Землі все могло бути зовсім інакше.
– Нам це відомо, фреяни жили тисячі років поряд з нами і звикли до нашого способу життя, переселенці із Землі досить швидко до цього звикли. Питання в тому, як це сприйняв Тімо – промовила Сурі.
– Я вважаю, що все гаразд, Арне розповідав мені, що на Землі в окремих народів в окремі періоди історії панували жінки. Причому востаннє це було всього кілька століть тому – висловила свою думку Малія.
– Це могло трапитися не випадково, це могла бути чергова провокація Міаса, а могло все обійтися і без втручання суперінтелекту, що гадати, ¬ продовжувала та сама жінка, яку називали Таріна, – капітане Сурі, ти ж сама знаєш, що у випадку порушення протоколів Міаса втрутилися б нанороботи та наноімплантанти скоригувавши поведінку, а тут вони ніяк не відреагували.
– Отже, черговий досвід зіткнення світів залишиться без негативних наслідків – підсумувала коротеньку, суто жіночу нараду Сурі.
Тімо тим часом перебував на містку на черговій вахті. На моніторі вже звична картина темного потоку гіперпросторового тунелю та різнокольорові вогники пульту керування.
– Щось ти сьогодні надто мовчазний, не такий як завжди, що сталося? – спитав його Арне.
Тімо хотів було відмовчатися або вигадати щось, але сьогодні йому не пощастило, сьогодні на вахті разом з ними був телепат Кен. Він миттєво прочитав думки Тімо.
– Можеш про все розповісти, – сказав Кен Тімо.
Тімо коротко розповів Арне про те що сталося напередодні.
– Не пам’ятаю жодного правила та наказу, який би ти порушив, протоколи Міаса також, там заборони стосуються лише відносно зради дружині або спроб стосунків з одруженою жінкою.
– Отже, виходить дозволено все, що забули заборонити, – розгублено промовив Тімо.
– Друзі, ви про що говорите? Коли б ви спробували б порушити протоколи Міаса, вас просто зупинили б ваші наноімплантанти. Ось і весь секрет високоморальності суспільства на Фреї, Міас активував ці захисні механізми ще в часи імператора Нії – завершив дискусію Кен.
Довгоочікуваний загадковий Манс був усе ближче. І ось настав момент, коли Блискавка вийшла з гіперпростору біля тьмяної червоної зорі. Коли нарешті вимкнулася і енергетична сфера нейтронного двигуна, вони нарешті змогли чітко роздивитися планету. Вона була трохи менша за Землю, супутників у неї не було, з протилежного від сонця боку над планетою на досить значній відстані, оточуючи її з трьох боків висіла величезна блискуча півсфера. Тімо був якраз не на вахті і вирішив подивитися на Манс з кают-компанії
– Нанодзеркало, – пояснила Дана, яка вже була поруч з Тімо, – воно спрямовує світло зорі на нічний бік планети. Тому всі планети Морі – це планети вічного дня. Температура і освітлення на поверхні завжди однакові незалежно від часу доби та широти перебування. Там завжди тепло, ніколи не буває ні холоду ні спеки, ніякої гамма-, рентгенівської та ультрафіолетової радіації, світло від зірки дуже м’яке.
Дана швидко перелаштувала щось на пульті і на екрані виникла зірка. Вона була дивною – полюси були майже темними, а вздовж екватора червоного карлика вона яскраво світилася. Над полюсами зірки висіли два великих нанодзеркала, повернутих вигнутим боком до зірки.
– Модулі Міаса допомагають затемнити полюси, збільшити яскравість світіння екваторіальної зони, і спрямовують потік частинок сонячного вітру від екватора до полюсів, змінюють спектр світіння зорі – практично повністю зникає короткохвильове жорстке випромінювання. Дзеркала також спрямовують сонячне випромінювання в площині екватора. Це дозволяє розширити зону життя за межі зони припливного захоплення. Сонячний вітер взагалі не потрапляє на планету. Я приєдналася до місцевої оглядової системи, щоб ми могли бачити все.
Пальці Дани знову пробігли по пульту і на екрані виникли десятки невеличких планет, які розташовувались далі від світила ніж планета і повністю кільцем оточували зірку.
– Це колишній пояс астероїдів, його було тераформовано, перетворено на систему невеликих планет. Їх поверхня повністю покрита океаном.
– А що це, – спитав Тімо, – помітивши на кожній планеті, вздовж екватора кожна ніби опоясана якимось утворенням, що складалося з близько розташованих шестикутних утворень, що нагадували бджолині стільники.
– Це система штучних континентів – кожна планета опоясана мережею величезних шестикутних плаваючих платформ. На платформах створена штучна гравітація, атмосфера навколо кожної карликової планети утримується за допомогою силових полів, таких самих як те що утримує атмосферу супутника Фреї Міри, про яке ти мені розповідав.
Зовні Манс був схожий на Землю, крім кольору – червонуваті материки, рожеві океани під маревом спіральних рожево-червоних хмар, рожеве марево атмосфери, гравітація була на 20% меншою за земну, атмосферний тиск і склад атмосфери був схожий на атмосферу Фреї і Теї. На орбіті перебували одночасно десятки великих кораблів і сотні малих, сканування на наявність нейтронних ядер та штучних сингулярностей засвідчила, що тут були і зорельоти і планетольоти.
– Нас ніхто не буде зустрічати, подібні прильоти кораблів із далеких світів тут звичне явище, тому вам доведеться самим висадитися на планету. З нас усіх лише Дана неодноразово відвідувала Манс, вона допоможе вам налагодити контакт з місцевими мешканцями – пояснювала Таріна капітану Марчуку.
– Капітане, нас викликають з поверхні – раптом повідомив Клео.
Влад повернувся до пульта, на моніторі на нього дивилися двоє жінок і чоловік. У них було сніжно-біле волосся, молочно-біла шкіра, білі очі, одягнені вони були в уніформу жовтого кольору.
– Зореліт Блискавка, Манс викликає зореліт Блискавка.
– Зореліт Блискавка на зв’язку, я капітан Влад Марчук.
– Ми вас чекали, капітане, раді вас бачити на Мансі – сказала одна з жінок-морі, – передаємо координати для телепортації.
До висадки готувалася досить велика група: капітан Марчук, Сурі, Свенсон, Малія, Дана, Клео, Юна, Тімо, Макс Циммерман, Інга.
– Сферичний телепорт вам не потрібен, на населених планетах є стаціонарні порти, – сказала Дана, побачивши, що Влад збирається розкрити сферу, – ось поряд зелене коло, станьте в нього, бачу ви ще не користувалися цим телепортом, але це дуже просто, зелене коло – ви відбудете, синє коло – ви прибуваєте.
Мить і кімната телепортів зникла, Тімо побачив, що вони стоять в такому ж зеленому колі на круглій платформі посеред величезної зали з білими стінами та колонами, по всій залі були десятки таких платформ з колами – синіми та зеленими. Повсюди були люди. Одні ставали в коло і через мить зникали, інші навпаки – з’являлися там і зійшовши з платформи йшли у своїх справах. На них ніхто не звернув уваги.
– Зійдіть з телепорта, і йдіть за мною, обережно, тут гравітація нижча ніж та до якої ви звикли – сказала Дана, і першою вийшла із синього кола.
Навколо ходили люди, більшість з них були білявими морі, але також де-не-де проходили мейзі, аторі, ось мимо них пройшла дівчина з темною шкірою із зеленуватим відтінком і смарагдово-зеленими очима, чорним волоссям такого ж зеленкуватого відтінку.
– Лорні, жителі планет поблизу зірок четвертого класу, прикладом яких є знайоме вам сонце Фреї – сказала Дана, помітивши що всі звернули на неї увагу.
Ось і вихід, вони вийшли зі споруди що нагадувала велику усічену білу піраміду. Навколо були безліч споруд у вигляді усічених і не усічених пірамід переважно з білого каменю, але де не де траплялися споруди всіх кольорів веселки. Місто пірамід. Вулиці були вимощені плиткою з блакитного каменю зі смугами та візерунками сірого, чорного, жовтого, зеленого, червоного кольорів. Вздовж вулиць рівними рядами росли схожі на великі хвощі рослини темно-червоного кольору, інші рослини із темно-червоним м’ясистим листям кулястої форми. Над ними було рожеве небо зі світло-рожевими хмарами.
– Рожевого кольору небу та хмарам надають безліч мікроскопічних рослин, які вільно літають в атмосфері, – пояснювала Дана.
Вони попрямували до невеликої усіченої піраміди жовтого кольору, в яку безперервно заходили або виходили з неї люди.
– Це телепорт, через нього можна потрапити в будь-який кінець міста, ідіть за мною. Не переплутайте потік, інакше опинитесь зовсім в іншому районі, жовті телепорти – це місцеві, червоні – в інші міста на цьому ж континенті, сині – на інший континент, білі – телепорти на кораблі, що перебувають на орбіті.
Вони йшли вслід за Даною, намагаючись не загубитися в натовпі. Дана часто позирала на свою долоню, на якій час від часу засвічувався прямокутний голографічний монітор очевидно з кимось спілкуючись. Вони швидко зайшли в піраміду і пройшовши широким коридором вийшли з іншого боку піраміди. Вийшовши, вони побачили, що перебувають зовсім не в тому районі, де щойно були, місцевість змінилася, скупчення великих пірамід зникли, були лише ряди невеликих білих пірамід серед химерної темно-червоної рослинності вздовж ідеально рівних вулиць та одна велика, висока біла піраміда з усіченою верхівкою. Людей тут було набагато менше.
– Зараз піднімемося на верхівку споруди, там нас вже чекають.
Дана пройшла коридором всередину піраміди по коридору освітленому м’яким світлом. В центрі піраміди була широка та висока зала, в центрі зали піднімалася широка туманна колона, яка коливалася різними кольорами веселки. Вершина колони зникала у височині.
– Йдіть за мною, нічого не бійтеся – Дана рішуче зробила крок і зникла в імлі.
Влад також ступив туди і зник, члени команди по черзі зникали всередині колони. Тімо також зробив крок туди і опинився на широкій площадці під рожевим небом і несліпучим не спекотним сонцем. Вся команда вже була тут. Це була площадка на вершині піраміди, вздовж краю площадки ряди крісел та столиків. Край площадки був огороджений перилами білого кольору. Піраміда піднімалася над усією місцевістю. Внизу було добре видно прямокутні квартали міста забудованого пірамідальними спорудами, навколо міста було видно темно-червоні ліси і гори вкриті червоною рослинністю, затока моря на горизонті виблискувала рожевими водами. Дана повела їх до столиків, де сиділо кілька чоловіків та жінок морі.
– Вітаю тебе, Наміснице Орра, – привіталася Дана, – це ті люди про яких тобі повідомляв Міас та про яких я тобі казала, це капітан Влад Марчук, його дружина Сурі, Арне Свенсон, Малія, Клео, Юна, Тімо, Макс Циммерман, Інга.
– Раді вас бачити на нашій планеті. Розраховуємо, що наша зустріч стане початком для тривалих і взаємовигідних відносин між нашими світами.
– Вітаю вас, наміснице Орра, я уповноважений від імені народів Землі, Фреї та Теї – відповів Влад, – запрошуємо відвідати наші світи в будь-який зручний для вас час. На жаль Блискавка поки-що єдиний зореліт на три наші світи.
– Ну ця незручність швидко компенсується наявністю зорельотів у нас.
Перемовини тривали кілька годин. Орра була подругою Дани і виявилось, про те, що Орра стала Намісницею-Управителем Манса вона сама дізналася лише перед самою зустріччю.
В той час, як експедиція на Мансі зустрічалася на вершині піраміди з керівниками планети, на Блискавці Таріна просила Кена, як старшого офіцера, що лишився на борту здійснити політ на катері до одного з планетоїдів зовнішнього кільця.
– Вам варто поглянути на цей світ, там є цікаві для вас технології, і світи для вас унікальні, а я зустрінуся зі своєю подругою, вченим-морі, мансіанкою Зарою.
Кен поколивавшись, все-таки вирішив дозволити політ.
– Несса і доктор Суарес будуть тебе супроводжувати.
– Керуватиму катером я, не турбуйтесь, всі кораблі ідентичні і створені за однією схемою, я з дитинства ними керувала цілих триста років.
Через півгодини катер набираючи швидкість вже віддалявся, дочекавшись коли він відлетів на безпечну відстань від Манса Таріна увімкнула нейтронні двигуни. Трохи більше ніж через годину вони досягли поясу карликових планет, Таріна вимкнула нейтронний двигун і спрямувала катер до однієї з планет. Діаметр планети не перевищував шестисот кілометрів. Світ був повністю вкритий рожевим океаном, крізь рожеве марево хмар проглядався пояс з шестикутних платформ.
– Ці планети служать величезними фермами для вирощування морепродуктів, а також для наукових досліджень, щоб зменшити навантаження на екосистему Манса. Згідно стандартів Міаса на планетах типу Манса заборонено проживання більше ніж 800 мільйонів чоловік. Надлишок населення відправляється в нові колонії. Всі планети морі мають один і той же розмір, масу та гравітацію згідно стандарту Міаса. Землю також примусять зменшити чисельність населення до вашого стандарту – це мільярд людей. Саме стільки зараз проживає на Фатіоні-7 та більшості планет аторі. Кожен зайвий мешканець повинен відправитись в один із новоосвоюваних світів.
– Будемо телепортуватися?
– Ні, здійснимо посадку, я не хочу залишати пустий катер на орбіті.
Таріна спрямувала катер в атмосферу. По корпусу корабля пробігла зелена блискавка.
– Силове поле, яке утримує атмосферу, ми пройшли крізь нього – пояснила фатіонянка.
Дев’ять рядів великих шестикутних платформ опоясували планетку вздовж екватора. Таріна повела судно на посадку на одній з них.
– Платформа номер 27, ось посадкова площадка.
Катер завис над прямокутною площадкою білого кольору і сів в центрі одного із зелених кіл. Несса відчула, що тут є штучна гравітація і вона ледь-помітно менша за гравітацію Теї. Таріна тим часом вже відчинила шлюз і ступила на площадку. Несса і Суарес поспішили за нею. На площадці стояли ще кілька катерів різних розмірів але всі однакової форми – схожі на наконечник списа, навколо площадки росли рівні ряди хвощеподібних рослин темно-червоного кольору. Таріна рішуче повела їх по стежині з білого каменю між червоних в десятки метрів висотою хвощів вкритих якимись червоними кулястими плодами. Нарешті вони дійшли до краю платформи за яким було видно рожеві води океану. Їх шлях проліг до однієї з білих пірамід. Таріна рішуче повела їх усередину. Приміщення всередині піраміди були яскраво освітлені, очевидно якимось чином піраміда збирала зовнішнє світло. Тут їх зустріла білява жінка. Біла шкіра, біле волосся, білі очі, білі губи.
– Вітаю тебе, Заро!
– Таріна, а ти як тут опинилася, ти ще повинна була бути в Безполітній зоні на планеті 7327?
– На планеті несподівано зросла вулканічна активність і нас терміново забрали, корабель з раніш закритих світів.
Коли Таріна розповіла Зарі про те хто її супутники і звідки вони Зара зраділа.
– Тея, мейзіанська планета з аторійською екосистемою, я не можу втратити нагоди прибути туди першою, у мене є свій власний зореліт другого покоління.
– Там ще є Фрея, лорніанська планета з аторійською екосистемою та Земля – первинна планета аторі.
– Тим паче, я повинна бути там першою.
– А чим ви тут займаєтесь, якщо це не секрет, – спитав доктор Суарес.
– Ні, звичайно це не таємниця. Планета – величезна ферма для вирощування морепродуктів. На платформах є штучна гравітація ідентична гравітації Манса та первинного світу Морі. Але за межами платформ гравітація мізерна. Я вивчаю, як еволюціонує життя в умовах неприродної для екосистеми гравітації.
Майже тиждень провела Блискавка на орбіті планети Манс. За цей час на поверхні побували по кілька разів практично всі члени екіпажу. Вивчали все що могли, населення планети, її біосферу, рельєф, її гідросферу. І все поспіхом. Розуміли, що команда знаходиться у часовому цейтноті, занадто багато було місць, які треба ще треба буде відвідати. Ось нарешті настав день коли Блискавка повинна була покинути орбіту Манса і взяти курс на Фатіону-7. Тут доведеться попрощатися з сімома фатіонянами, до яких вони вже почали звикати.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.88589119911194 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …