Макс Циммерман
Коли Тімо познайомився з Максом день був для нього не дуже вдалим. Спочатку для курсанта першого курсу Зоряної Академії Тімо Рінне не дуже вдалою видалася його перша спроба провести на симуляторі свій корабель крізь рій астероїдів, Тімо примудрився двічі зачепити віртуальні космічні камені. За це капітан Зеєдорф знизив йому оцінку за триместр. А Тімо так розраховував, що отримає цілий тиждень відпочинку і проведе їх в рідному Гельсінкі. Тепер доведеться готуватися до перездачі і залишитися в Академії. Правда майже для всіх курсантів його групи виконання вправи закінчилось аналогічно. Потім увечері, коли Тімо зайшов до однієї з місцевих кав’ярень, він на свою біду зіткнувся з двома курсантами випускної групи з паралельного потоку. Вони були добряче напідпитку і почали чіплятися до Тімо, а потім один з них вдарив хлопця. Підвівшись Тімо вдарив його у відповідь в щелепу. Проте сили були нерівні, вони були старші, сильніші і до того ж їх було двоє. В кав’ярні було кілька відвідувачів, які не намагалися втрутитись. Опинившись на підлозі Тімо не втратив самовладання, пірнувши під стіл він підвівся з іншого боку шукаючи очима чим можна захиститися. Крім стільця під рукою нічого не виявилось і Тімо схопив його і вдарив ним нападника, який повалився на стіл, потім обоє вхопивши стільці накинулися на Тімо. В цю мить двері кав’ярні відчинилися і в приміщення зайшов русявий міцний хлопець у формі курсанта. Миттєво оцінивши ситуацію, він одним потужним ударом повалив на підлогу найближчого хулігана, пірнувши під руку він ухилився від удару стільцем іншого і через мить другий дебошир вже відпочивав на підлозі поряд з першим.
– Макс, Макс Циммерман – представився він подавши руку Тімо і допомагаючи йому підвестися.
– Тімо Рінне. Дякую за допомогу.
– Фінн?
– Так, з Гельсінкі.
– Я німець, з Франкфурта. Випускний курс з того самого потоку звідки й ці телепні – кивнувши на хуліганів, які все ще лежали на підлозі.
Так почалася дружба між Тімо і Максом незважаючи на різницю за віком – Макс був на сім років старшим за Тімо. Дізнавшись про невдачу Тімо на симуляторі, Макс пояснив:
– Вся суть тут не в тому, щоб маневрувати між каменями, а в тому щоб їх обійти. Типова помилка всіх новачків. В реальному космосі від астероїдів треба триматися подалі.
Оскільки Макс вже в цьому році закінчував Академію, а Тімо ще треба було навчатися 7 років вони час від часу підтримували зв’язок через мережу аерокосмічного відеозв’язку. Іноді Макс навідувався до Тімо в часи коротких відвідин Землі.
8 років навчання пролетіли досить швидко, Тімо закінчив Академію, і пройшовши стажування на вантажному судні, яке курсувало між Землею, Марсом і Венерою на оцінку «відмінно», в званні лейтенанта третього рангу і чекав куди він отримає призначення. Раптом прибув Макс і запропонував служити на його кораблі Акула. Дослужившись за цей короткий термін до звання лейтенанта першого рангу, Макс Циммерман отримав право очолити корабель. Корабель Акула курсував між Землею та станціями поясу Койпера. Маршрут вважався дуже складним і незважаючи на пристойну платню охочих працювати на ньому було не так вже й багато. Через це екіпаж Акули був укомплектований крутими чоловіками та жінками, яких звільнили кораблів Космофлоту першої категорії за різні порушення, а це переважно бійки, іноді контрабанду. Ніхто крім лейтенанта першого рангу Циммермана, Дена Елісона, і Стелли Гарднер, а тепер і Тімо Рінне не закінчував Вищих офіцерських курсів Зоряної Академії, лише першу загальну п’ятирічку Академії. Але Ден і Стелла були позбавлені офіцерських звань. Весь екіпаж мав великий досвід складних місій, часто в екстремальних умовах і звик долати труднощі.
– Мені потрібен перший помічник командира, незважаючи на відсутність досвіду я вирішив запросити тебе, пішли познайомлю тебе зі своїми бандитами.
Макс привів Тімо у досить велику кімнату де сиділи троє людей – екіпаж Акули.
– Ось знайомся, ось цей чорношкірий велетень це Ден, виконує обов’язки мого помічника. Цей великий блондин Улоф. А це Стелла – показав Макс на темношкіру високу жінку – це командний склад Акули.
– Ну нарешті ти привів хлопця, що закінчив вищі курси офіцерів, служба безпеки вже давно погрожує не випустити нас в рейс без другого офіцера – озвався Ден.
– Тімо Рінне, лейтенант третього рангу, щойно закінчив академію. Досвіду польотів в космосі немає – представився Тімо.
– Нічого, ми тут тобі влаштуємо таке пекло, що ти або втечеш після першого рейсу з Акули, або станеш досвідченим, загартованим офіцером – посміхаючись сказала Стелла.
– Акула відбуває завтра, о 17 годині за Грінвічем, завершуй свої справи на Землі сьогодні – попередив Макс.
– Та які там справи, всі речі зі мною в рюкзаку, готовий хоч зараз.
Наступного дня Акула вже стояла повантажена на антигравітаційну платформу. Пунктом призначення наступного рейсу повинна була стати станція Еріда-1 на планетоїді Еріда куди Акула повинна була доставити продовольство для вчених. Тімо ще ніколи не бував так далеко від Землі. На борту Акули були лише Макс і Тімо. Вантажники остаточно запаковували вантажний відсік після завершення вантажних робіт. Помітивши, що Тімо піднявся на борт, Макс Циммерман відірвався від спостереження за роботою вантажників.
– Тімо, пішли я покажу тобі твою каюту. Можеш називати мене просто Макс. У нас на борту Акули трохи інші відносини ніж на борту кораблів Космофлоту та багатьох поважних корпорацій. Хлопці та дівчата це переважно вихідці з міських нетрів, більшість з країн колишнього третього світу. Досить складні характери, часто запальні, проте роботу свою знають добре. З ними досить важко, але завжди можна на них покластися. Якщо будеш працювати з ними нарівних, не будеш проявляти зверхнього ставлення то завоюєш їхню повагу.
– Максе, а як ти став капітаном Акули?
– Перші п’ять років я служив на кораблі Вега-7 Космофлоту. Навіть отримав два підвищення у званні. Але одного разу в барі Космопорту Сулейманія вплутався у бійку з двома старшими за званням офіцерами. Офіцерів позбавили капітанських звань, а мене з борту елітного корабля відправили командувати Акулою. Улоф був пілотом рейдера Леопард, впіймався з контрабандним вантажем дорогих консервів. Ден будучи третім офіцером підняв заколот на борту рейдера Нарцисс через те, що через неадекватні дії капітана судно ледве не згоріло у щільній атмосфері Урану. Дену загрожував тривалий тюремний термін, але через безліч пом’якшувальних обставин його лише довічно позбавили офіцерського звання і відправили на Акулу.
– А Стелла що зробила?
– Зламала щелепу капітану, який домагався її. Через дві години будемо на орбіті, екіпаж вже тут, зараз буде на борту – Макс показав на екран монітора, на якому на борт піднімалися два десятки чоловіків та жінок.
Перший помічник капітана
Антигравітаційна платформа все швидше і швидше піднімалася на орбіту, Тімо відчував як слабне сила тяжіння і ось через дві години підйому, подолавши щільні шари атмосфери платформа нарешті зупинилася. Акула відстикувалася від платформи і попливла в космосі.
– Лейтенант Рінне, займи крісло першого помічника капітана і увімкніть передстартовий відлік, всім членам екіпажу зайняти свої місця – скомандував Макс, – Стелла, увімкни штучну гравітацію. Лейтенант Рінне, проклади курс, Ден та Улоф, проконтролюйте дії лейтенанта Рінне.
Тімо трохи хвилюючись вводив у бортовий комп’ютер корабля дані курсу. Стелла тим часом натиснула кнопку на пульті біля себе і Акула почала спочатку непомітно, а потім все швидше обертатися навколо своєї осі. Люди поступово почали відчувати свою вагу.
– Штучна гравітація 100% – нарешті відзвітувала Стелла.
– Курс судна прокладено, готовий запустити передстартовий відлік – повідомив Тімо.
– Курс прокладено вірно – почувся голос Дена, – можна запускати передстартовий відлік.
– Лейтенант Рінне, давай – дозволив Макс, – Улоф, увімкни автопілот.
Тімо натиснув кнопку і відразу ж побігли цифри передстартового відліку:
Десять, дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, два, один. Старт!
Корпус корабля ледь-помітно затремтів. На відміну від великих елітних кораблів, де робота двигунів була нечутною, на невеликих вантажних кораблях старт відчувався. Зате малі кораблі значно швидше рушали з місця і набирали швидкість. Поверхня Землі на екрані попливла вбік, а згодом і сама Земля почала зменшуватись у розмірах. Перший рейс Тімо почався. Вже через годину Акула мчала зі швидкістю, що значно перевищувала третю космічну. Ще через годину судно нарешті набрало крейсерську швидкість.
– Екіпаж, можете відстібнути паски безпеки і вільно рухатися по кораблю – дозволив лейтенант першого рангу Циммерман.
Через три місяці Акула досягла Еріди – однієї з найбільш віддалених об’єктів Сонячної Системи. Залишивши там свій вантаж і взявши на борт мінерали добуті на Еріді та інформацію наукового характеру здобуту вченими на Еріді і кількох пасажирів з числа вчених станції Еріда-1 корабель відправився у зворотню дорогу. Команда Акули постійно випробовувала вміння Тімо, а лейтенант Циммерман по повній програмі завантажував його роботою. Екіпаж став поступово зі все більшою повагою відноситись до Тімо Рінне, а між собою команда називала свого другого офіцера «малюк Тімо».
Через півроку Акула вийшла на відстань прямої видимості Землі. На вахті в рубці перебували Тімо Рінне і Стелла. Велика імлиста сфера Землі вже займала більшу частину монітора. Тімо розрізняв сотні великих і малих об’єктів на орбіті: кораблі, супутники, станції стеження, великі орбітальні підприємства. Роботи особливої не було і Тімо з Стеллою відверто нудьгували в кріслах займаючи час балаканиною.
– Тімо, ми вже багато про тебе знаємо, але не все, ми знаємо що ти не одружений, думки хлопців розділилися, чи є в тебе дівчина на Землі?
– На даний момент немає, в школі зустрічався з однокласницею, а після того як поступив в Академію вже не мав можливості з нею бачитися, а в самій Академії ні з ким не зустрічався.
– Ну це мені знайомо, навчання забирає багато часу.
– Ти також навчалася в Академії?
– Так, і навіть закінчила вищі офіцерські курси, як і ти – Стелла сумно зітхнула. Тімо розумів, що вона втратила можливість подальшого кар’єрного зростання так само як і Ден.
Тімо раптом пильно почав вдивлятися в екран монітора. Стелла перехопила його погляд.
– Що ти там побачив.
– Ось зверни увагу, в нижньому лівому куті монітора корабель невідомої конструкції. Або я був неуком в Академії, або кораблів такого типу ще не було.
Внизу на екрані монітора Стелла помітила великий плоский об’єкт, що нагадував за формою наконечник стародавнього списа.
– Жодним чином ти не неук, я також ще не бачила таких кораблів, а літаю вже 11 років.
– Лейтенант Циммерман, терміново зайди на місток – оголосив Тімо по загальній мережі.
Через хвилину в рубку зайшов Макс. Тімо і Стелла показали йому дивний корабель.
– Цікаво, хто сьогодні на чергуванні зі знайомих диспетчерів – Макс сів на своє крісло і на моніторі побігли прізвища чергових диспетчерів.
Макс Циммерман пробіг очима по списку.
– Ага, сьогодні на чергуванні Таня, подруга моєї дружини.
На моніторі перед лейтенантом з’явилося обличчя гарненької русявої жінки.
– Таню, привіт!
– Доброго дня, Макс, – зраділа та, – нарешті ти повернувся.
– Таню, а що це за плоский корабель на орбіті?
– Отже ви ще не знаєте. Відразу після того як Акула відправилась в рейс, до Землі прибув зореліт із системи Альфа Центавра.
– Зореліт? – здивовано вигукнув Макс.
– Зореліт, тобі не почулося. На ньому прибули нащадки першої міжзоряної експедиції, які на кораблях Глорія і Флорія ще в далекому 2620 році відправились до зоряної системи Альфа Центавра. Капітаном зорельота є Влад Марчук, онук першого пілота Глорії.
– На Глорії відправився у подорож також брат мого діда, Дітер Циммерман – задумливо промовив Макс.
– До речі, ти здивуєшся, але капітан Влад Марчук розшукував тебе, дізнавшись, що ти в рейсі, він просив негайно повідомити його коли Акула прибуде до Землі. Я зараз це і зроблю.
