Пункт призначення – Земля
Більше десятка років минуло з того часу як корабель Блискавка прибув до Фреї. Багато подій відбулися за ці роки. За цей час була повністю відновлена та модернізована мережа баз Інсектоїдів та Міаса на Теї та Фреї. Встановився стабільний зв’язок в режимі реального часу з Міасом. Більшість землян з Червоної гори, після того як отримали нанороботи покинули її і розселилися по всій планеті. В Червоній горі залишилися в основному люди похилого віку, яким Таїс і Міас не ризикнули зробити ін’єкцію нанороботів. Між Теєю і Фреєю тепер постійно курсували відновлені кораблі Інсектоїдів з нейтронними реакторами, і шлях між світами вони долали менше ніж за годину. На Фреї від Червоної гори через три континенти був запущений швидкісний магнітно-левітаційний поїзд, згодом лінію продовжили від Офірії до міста Руома. Також звичним явищем стали пасажирські авіалайнери, які курсували тепер постійно. Оскільки запасів нафти та інших горючих природних ресурсів ні на Фреї ні на Теї не було то її і далі замінювала електрична енергія, якої тепер після запуску нейтронних реакторів і особливо сингулярного реактора в Офірії було дуже багато. На планеті постійно будували нові міста, селища, дороги, підприємства та наукові центри. Разючі зміни відбувалися і на Теї, хоч з помітним відставанням через відсутність єдиної технологічної цивілізації. Медіон, оголосив себе імператором і почав при підтримці землян та Фреян розбудовувати свою державу за фреянським зразком, його імперія постійно збільшувала свою територію вже навіть без використання військової сили шляхом добровільного приєднання численних племен.
Нарешті настав той день коли Таїс повідомила, що відновлення та модернізація корабля Блискавка нано-, мікро- і макророботами Міаса завершено, і судно готове до польоту на Землю. Після того як почали функціонувати на повну силу системи стародавніх палаців Інсектоїдів і мережі Міаса, необхідності в присутності Блискавки в зоряній системі Альфа Центавра вже не було. Таїс остаточно перебралася на поверхню Фреї і все рідше бувала на борту Блискавки передавши всі системи юному фотоніту Глорії. Сам корабель Глорія при допомозі Міаса і Таїс також був модернізований і перетворений на орбітальну базу. Нова силова установка Міаса значно збільшила його можливості. Так само вчинили із Флорією. На Теї та Флорії розпоряджався фотоніт Майк. На Фреї весь контроль над всіма системами, в тому числі і землян взяла Таїс. Глорія, остаточно перебравшись на Блискавку готувалася до далекої подорожі. Таїс поступово передала їй свої знання та інструкції від Міаса в якому порядку відкривати таємниці людям.
Влад і Сурі вперше за останні місяці прибули до Червоної гори разом зі своїми дітьми. Тут їх зустрів дід Влада – командор Андрій Марчук. Через похилий вік йому не могли ввести нанороботи, і він як і раніше був змушений частину часу перебувати всередині Червоної гори. Командор, разом із Владом, Сурі та їх дітьми – дівчинкою Таєю та хлопчиком Андрієм відвідали меморіальну секцію гори. Тут були поховані переселенці, які померли під час подорожі, але за їх бажанням їх попіл був привезений сюди до нового світу, а також тут знайшли свій останній прихисток ті, хто помер вже тут на Фреї.
– Командор Стівен Райдер – сказав Андрій Марчук зупинившись поряд з титановою плитою на якій було вигравірувано ім’я славетного командора і його прижиттєва світлина. Тут усміхнений командор стоїть на фоні корабля Блискавка в той самий травневий день 2595 року, на якому він через кілька годин відправиться у свій безсмертний політ вперше досягши 1/10 швидкості світла і давши початок ері міжзоряних польотів.
– Не судилося командору побачити такий омріяний світ, який люди на Землі назвали Цирцея, не дожив кілька років передавши мені командування Глорією. Командор Ріо Накаяма – зупинившись біля іншої плити продовжував Андрій, – помер вже тут, на Фреї встигши побачити свого правнука який народився вже тут, в новому світі.
Вони вп’ятьох проходили повз меморіальні таблички і Андрій продовжував…
– Войцех Ковальський, Франсуа Бланн, Крістіна Орейро, Вальтер Келлер…. Скоро Земля дізнається, що всі зусилля цих людей були не марними. Вам належить продовжити їх працю, встановивши нарешті двосторонній зв’язок із Землею. Шістдесят вісім років тому, космічний корабель Глорія назавжди покинув Сонячну систему. Скоро ви поведете корабель Блискавка до нових відкриттів, до далеких горизонтів, про які тоді 68 років тому ми навіть не мріяли.
Таким був їхній останній візит до Червоної гори і такою була остання зустріч Влада, Сурі та їхніх дітей з командором Андрієм Марчуком. Потім вони вийшли з тунелю, де на них вже очікувала прозора сфера телепорта. Вони увійшли всередину сфери.
– Глоріє, піднімай нас, – скомандував Влад і через мить вони вже були на борту Блискавки. Дочекавшись коли засвітиться напис «Барична рівновага» і телепортаційна сфера відчиниться вони пройшли на борт.
Приміщення корабля Блискавка наповнював не лише монотонний звук зворотного відліку, перемовини членів екіпажу, але і галас дитячих голосів. Міас запевнив їх що подорож безпечна і тепер разом із мандрівниками до невідомої для них Землі люди вирушали разом із своїми сім’ями. Ніхто з тих хто був на борту ніколи не бачив Землі. Сам корабель зсередини вже не був схожий на вулик. Шестикутні стільники та переходи вже замінили звичні для людей приміщення прямокутної, трикутної та округлої форми, прямі довгі коридори.
– Капітан на борту, – повідомив всіх голос Глорії.
Влад поглянув на екран, на якому точно за кормою Блискавки висів у просторі такої ж форми як і зореліт теянський корабель з нейтронно-ядерною силовою установкою.
– Блискавка викликає Ріан.
– Блискавко, Ріан на зв’язку – повідомив голос Несси і обличчя білявої теянки виникло на екрані.
– Діємо за планом, Глоріє, синхронізуй передстартовий відлік обох кораблів.
Кораблі повинні були стартувати одночасно один за одним, потім, коли Блискавка увімкне гіперпросторовий двигун Ріан повинен був пірнути вслід за нею в енергетичний тунель і спробувати протриматися в ньому якомога довше. Міас запевняв що це можливо лише на кілька хвилин, за цей час спеціальні прилади і датчики Ріана повинні були записати характеристики імпульсів та енергетичних полів усередині тунелю. Потім вчені використають ці дані у своїй роботі над майбутнім зорельотом.
– Сім, шість, п’ять, чотири, три, два, один. Старт.
Несса помітила, як на кормі Блискавки спалахнули яскраві блакитні вогні і зореліт почав сходити з орбіти навколо Фреї. І в туж мить синхронно почала віддалятися поверхня планети і від Ріана. Проходили хвилина за хвилиною. Два кораблі – більший Блискавка і менший Ріан ніби зв’язані синхронно набирали швидкість. Дію прискорення та відцентрової сили люди не відчували через роботу погашувачів інерції.
– Третя космічна швидкість, вмикаю двигуни другого контуру – почувся голос Глорії.
Яскраві блакитні вогні на кормі Блискавки перетворилися на сліпучі біло-блакитні, диск Фреї та диски двох її супутників стали віддалятися все швидше поки нарешті стали зовсім маленькими. Енергія синтезу Карбону з Гелію примусила кораблі помчати від планети ніби дві стріли випущені з невидимого лука.
– Ми досягли четвертої космічної швидкості, ми на безпечній відстані від планети, вмикаю двигуни нейтронно-ядерного контуру – через годину знову почувся голос Глорії.
Була задіяна велетенська енергія від штучних мініатюрних нейтронних зірок. Навколо обох кораблів виникли енергетичні сфери, відділивши кораблі від звичайного простору. Через лічені хвилини вони вже мчали зі швидкістю світла. Два сонця ставали все меншими. Наближався вирішальний момент, коли енергія штучної чорної діри Блискавки утворить енергетичний тунель по якому зореліт полетить до Землі.
– Увага, приготуйтеся до утворення гіперпросторового тунелю, – знову почувся спокійний голос Глорії.
– Блискавко, щасливої дороги, – ледве встигла промовити Несса.
Раптом перед ними утворилася чорнота яка за мить поглинула Блискавку і тут же вслід за нею туди пірнув Ріан. Корабель ніби несло по невидимому потоку.
– Тунель навколо нас відділився від основного тунелю Блискавки, фрагмент швидко зменшується і скоро зникне. Енергії нейтронного реактора недостатньо для його підтримання, навіть на повній потужності – повідомив Нессу один із інженерів.
– Тримайте корабель в тунелі якомога довше, – скомандувала капітан.
Хвилини тягнулися довго. І раптом тунель зник, навколо них була лише енергетична сфера, Ріан мчав у бік Землі зі швидкістю триста тисяч кілометрів за секунду. Зореліт Блискавка зник з поля зору.
– Вісім хвилин ми протрималися в тунелі – повідомив голос інженера, – повернення в систему Альфа Центавра займе три доби.
– Почати повільний розворот і взяти курс на систему. Вахти змінювати через кожні шість годин – скомандувала Несса – Блискавка буде на Землі раніше ніж ми повернемося на Тею.
Блискавка з величезною швидкістю мчала гіперпросторовим тунелем. Корабель здавалося ніби висить у просторі. Жодних поштовхів та вібрацій.
– Через дванадцять годин ми побачимо Землю – сказав Влад.
– Тільки тепер я подумав, що Земля для нас така ж незнайома, як і для теян і фреян. Наш дім тепер Альфа Центавра, а зараз ми летимо в гості – приєднався до нього Арне Свенсон.
– У мене таке саме відчуття – погодився Роберт Вільямс.
На кораблі все йшло за встановленим розпорядком, одні члени екіпажу заступили на вахту, ті що були вільні розходилися хто по каютах до своїх сімей, хто в їдальню випробувати корабельну кухню. Влад і Сурі також відправилися до їдальні. Автомати видачі страв та напої були розділені на шість секцій, працювала лише одна, але її вистачало на всіх хто був на борту. Весь посуд тут був одноразовий, автомати штампували його прямо тут, і тут же використаний посуд утилізувався в спеціальних утилізаторах. Одноразові лотки для видачі їжі та одноразові чашечки для напоїв були помічені маркуванням – трьома червоними крапками, трьома червоними кільцями або трьома червоними кругами. Влад вже знав, що це маркування означає «Призначено для Аторі» – тобто для виду з ДНК земного походження. Заради цікавості він пройшовся по інших непрацюючих секціях – на таких самих лотках і чашечках було різнокольорове маркування – біле, жовте, зелене, синє і чорне призначене для поки що знайомих їм лише зі слів Таїс та від Міаса інших видів – Морі, Мейзі, Лорні, Трінів та Кріонів. Іноді траплялося маркування сріблястого кольору, що означало ця страва чи напій придатні для всіх. Поки що таке маркування було лише на невеличких пляшечках з водою.
– Що в нас сьогодні на обід? – спитав Влад.
Господар відсіку, фреянин на ім’я Анзен, вийшовши із-за ширми, повідомив:
– Капітане, у нас в меню біля сотні видів синтетичних страв і напоїв, але ми підняли на борт і запас натуральної їжі, є смажені курка, індичка, качка, перепілка, свіжі овочі, фрукти, молочні продукти, каші з гречки, пшона, рису, сорго, різноманітні морепродукти, ось список.
Пробігши очима по меню, Влад і Сурі замовили страви собі, дітям і всі вчотирьох зайняли місце за столиком.
– Тату, яка вона, Земля – спитала Тая.
– Хотів би я також це знати яка Земля зараз, я бачив її лише на старих кадрах відеохроніки та чув з розповідей діда Андрія. За ці роки багато що могло змінитися. Вона трохи менша за Фрею, але трохи більша за Тею, гори там вищі ніж у нас, хмари висять низько, над самою головою, часто вершини гір заховані за ними, на вершинах гір часто лежить сніг, такий який ви могли бачити лише в холодильнику. Ліси значно менші та менш густі, і океан помітно менший за океан Фреї. Лише один місяць, і лише одне сонце.
Години тягнулися повільно, відсік для відпочинку був наповнений дитячим сміхом та галасом. Блискавка як і раніше з величезною швидкістю мчала до Землі. Нарешті втомлені діти розбрелися по каютах відпочивати. А для екіпажу наближався вирішальний момент – вони вийдуть з гіперпросторового тунелю і побачать Сонячну систему і нарешті Землю.
До вирішального моменту залишалося все менше часу. Влад, намагаючись приховати нетерпіння спокійним кроком зайшов на місток. Тут була вже більша частина команди крім пасажирів. Для останніх буде організована відеоконференція по всіх відсіках та приміщеннях корабля. Пробіг вертикальний промінь світла і на містку матеріалізувалася фігура Глорії.
– До виходу з гіперпросторового тунелю залишилося секунд десять, дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, дві, одна. Вихід.
Сіра завіса навколо них зникла і прямо по курсу виникло зображення яскравої зірки – Сонце. Тепер Блискавка була оточена лише енергетичною сферою і продовжувала мчати до Землі тільки зі швидкістю світла. Нарешті настав момент, коли Глорія вимкнула також енергетичну сферу, і тепер корабель уже мчав з четвертою космічною швидкістю.
– Запускаю протокол активації інформаційно-функціональних модулів Сонячної системи – повідомила Глорія, – перший в надрах Сонця. Готово! Тепер Земля і Місяць. Готово! Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і їхні найбільші супутники. Готово! Тепер Марс. Готово! Венера. Готово! Меркурій, готово. Останній модуль в ядрі Церери.
– А пояс Койпера? – спитав Арне.
– Починаючи з Плутона і Харона Міас вирішив не залишати там модулів. Жителі Землі створять і активують їх самі. Коли їх рівень технологій дозволить це зробити.
Блискавка вже націлювалася носом на Землю, гальмівні двигуни сповільнювали політ. Настав час і швидкість Блискавки вже зменшилась до третьої космічної. Люди вже бачили обриси материків та океанів на Землі оповиті серпанком хмар, безліч вогнів на нічній стороні планети, десятки різноманітних кораблів або станцій на орбіті. І трохи збоку диск Місяця. Нарешті Блиставка вийшла на орбіту навколо Землі. Хвилювання наростало.
– Як багато людей на Землі, набагато більше ніж на Фреї, планета надто перенаселена – озвалась Сурі показуючи на екран рукою.
– Нас викликають з поверхні– повідомила Глорія.
– Виведи на екран – наказав Влад.
На екрані з’явилося зображення групи чоловіків і жінок в блакитній уніформі. Високий чоловік звертався до них англійською мовою.
– Невідомий корабель на орбіті, хто ви, ми не можемо вас ідентифікувати, назвіть себе.
Влад намагаючись приховати хвилювання відповів:
– Ми екіпаж зорельота Блискавка. Прибули із зоряної системи Альфа Центавра. Я капітан корабля Владислав Марчук. Наш перший помічник Арне Свенсон. Наша команда зібрана з нащадків переселенців кораблів Флорія і Глорія, а також місцевих мешканців планет зоряної системи Альфа Центавра, яку вони називають Фрея і Тея. На Землі вони відомі під назвами Цирцея і Ванадіс. Наші ідентифікаційні номери: AC4700112 та AC4700223. Посилаємо код ідентифікації штучного інтелекту Глорії.
На Землі на деякий час встановилася тиша, ніхто не промовив ні слова, лише очі людей по той бік екрану пильно дивилися на них. В полі зору з’являлися обличчя все нових людей. Всі розуміли, який приголомшливий ефект справили їх слова на людей по той бік екрану.
– Код ідентифікації штучного інтелекту Глорії підтверджено – нарешті промовив той самий чоловік – капітане Марчук, вітаємо вас на Землі. Ви самі розумієте, те що ви повідомили видається неймовірним, але ідентифікаційні номери кораблів та ідентифікаційний код штучного інтелекту з Глорії співпали. Моє ім’я Людвіг Тернер, я голова центру керування польотами міста Веллінгтон. Повідомляємо про вас в головний офіс в Касабланці.
– Пане Тернер, можна запитання. Коли Глорія і Флорія відбули в подорож на Землі була ціла мережа орбітальних ліфтів. Куди вона поділася?
– Через п’ятнадцять років після відбуття Глорії і Флорії на Землі були винайдені антигравітаційні пристрої і потреба в існуванні ліфтів на орбіту зникла.
– Наш корабель обладнаний антигравами і ми можемо здійснити посадку в будь-якій точці планети.
– Неймовірна технологія, а ми користуємося для виводу на орбіту і спуску з неї спеціальними антигравітаційними платформами. До речі – ваш зонд з інформацією про планету-сироту, яку ви назвали Трейсі, досягнув орбіти Землі. А потім, вже через тридцять років після його прибуття, завдяки новітній системі спостереження за космосом Зоряне Око, ми отримали ваш сигнал з Протоколом Омега. Крім того, через чотири роки після відбуття Глорії і Флорії ми відправили два наступні кораблі Нептун і Посейдон до зорі Епсилон Ерідана.
– Поширте дію Протоколу Омега на Епсилон Ерідана. Там існує цивілізація!
В кабінеті Генерального Секретаря Об’єднаної Конфедерації Землі та планет Сонячної системи Бруно Віченцо було затишно. Вже кілька тижнів вони перебували на Землі. Скільки за цей час було інтерв’ю, прес-конференцій, і перемовин з лідерами світових держав та лідерами колоністів Сонячної Системи з делегаціями теянської та фреянської імперій, послами королев Фреї, представниками вождів племен та старійшин. Влад і Арне вели перемовини з Генеральним секретарем.
– Міас вимагає переселення переважної більшості землян в новостворені ним світи. Перенаселення Землі поступово знищить середовище існування на планеті і саме тому Міас і пропонує вирішити проблему перенаселення саме таким шляхом.
– А чи достатньо придатних для переселення місць, адже нелегко розмістити тридцять мільярдів чоловік не тільки із Землі, і земних колоній в Сонячній системі?
– Більш ніж достатньо. Мова йде про десятки тисяч ще зовсім незаселених планет. Правда вони надто далеко, в інших Галактиках, але Міас має великі транспортні кораблі третього покоління здатні перевезти за один рейс триста тисяч чоловік кожен на таку відстань і подорож триватиме рік-два.
– Ви згадували про те, що всім людям будуть введені нанороботи. Багато хто не наважиться це зробити.
– Вірно. Це вимога Міаса. Мені також були введені нанороботи. Тепер у мене значно покращились зір, слух, пам’ять, збільшилась тривалість життя. Мій організм здатен легко протистояти будь-якій інфекції, паразитам, тканини здатні швидко і легко регенерувати.
– А що отримує Міас від цього?
– Міас матиме доступ до життєвого досвіду кожного, що є важливим чинником для розвитку і вдосконалення самого Міаса. Крім того Міас не такий всемогутній як може здаватися, для виконання багатьох функцій йому потрібні живі розумні істоти. Жодна жива істота не є рабом Міаса, і не буде ним, ми всі збережемо свободу волі.
– Капітане, а відносно поповнення команди Блискавки людьми із Землі для польоту в далекий космос. Що ви знаєте про загадкову планету Манс?
– Досить мало. Міас чомусь не поспішає розкривати таємниці заявляючи, що ми самі повинні робити кроки до їх розкриття. Тобто Міас не збирається давати нам все в готовому вигляді. Про Манс нам відомо що це планета в зоні життя зміненої технологічно зорі класу М – червоного карлика. заселена інопланетними істотами яких Міас називає Морі. Вони дуже схожі на людей. Гравітація на Мансі становить близько 80% від земної, але атмосфера в півтора рази щільніша і захищена штучним силовим полем та штучною магнітосферою. Манс не має супутників. Параметри планет Морі майже всі ідентичні. Найбільш помітна відмінність між планетами, що вони, на відміну від Манса, можуть мати від одного до трьох супутників.
– Конфедеральне Аерокосмічне Агенство вже почало відбір кандидатур для подорожі на Манс. Вони кажуть, що через півроку всі кандидати будуть готові до польоту.
– От і добре, як ви вже знаєте, пасажири Блискавки, а це переважно вчені, залишаться на Землі, щоб допомогти людству освоїти знання і технології Інсектоїдів, Міаса та Зоряної Федерації. Після поповнення команди людьми із Землі, ми спочатку відправимось до системи Альфа Центавра, де ми залишимо свої сім’ї, а ваші люди можуть познайомитись з нашими світами. Залишите своє посольство. Після цього ми й вирушимо в далеку подорож. Досягнемо планети Манс трохи менше ніж за шість місяців.
Покинули вони штаб-квартиру Конфедерації вже коли почало темніти. Автомокар віз Влада і Арне яскраво освітленими вулицями великого міста, де їх чекали Сурі, Малія та їхні діти. Починався новий етап їхнього життя і він обіцяв бути ще більш яскравим і насиченим подіями ніж все їх попереднє життя.
Далі буде. Продовження у романі «Під сяйвом зірок».
