Проксіма
З часу повернення Астри з Теї минуло більше року. Багато подій відбулися за цей час – було налагоджено регулярне транспортне сполучення між Фреєю і Теєю. Поблизу Офірії земляни почали будувати першу термоядерну електростанцію, Влад одружився з Сурі, і тепер молодята активно готувалися до польоту до Проксіми. Їм допомагали Арне і Малія, які також щойно побралися. До польоту підготували не Астру, а інший колишній рятувальний корабель Глорії під назвою Гіацинт. Екіпаж проходив підготовку до польоту в Червоній горі. До подорожі готувалися 36 людей – 18 з Фреї і 18 теян. За пропозицією Влада, 6 чоловік повинні були представляти екіпаж Глорії, 6 аторі та решта фреяни. Теянську половину сформована за схожим принципом – 6 чоловік з екіпажу Флорії, 6 чоловік представили жриці Храму світла, решта людей на чолі з Нессою були відправлені Медіоном.
І ось нарешті настав день коли Гіацинт відділився від Глорії і взяв курс на маленьку червону зірку. Після того як корабель перевищив четверту космічну швидкість, а Фрея зникла з поля зору зменшившись у розмірах, двигуни Гіацинта були вимкнені. Тепер їм належало рухатись по інерції 8 місяців. Востаннє звіривши курс корабля, Влад передав керування першій вахтовій команді.
– Цікаво, а де тут Земля – спитала Сурі.
– Ось там, біля тієї маленької зірки в сузір’ї, яке ми називаємо Кассіопея – відповів Влад.
– Лише тут усвідомила який величезний космос. Наш світ тут менший від піщинки на безкрайніх пляжах островів Нематоріс.
Один за одним повільно спливав час. Вахтові команди змінювали одна одну. Подорож виявилась не лише більш тривалою, але і набагато більш нудною ніж політ до Теї. Тоді вони бачили два Сонця, планети навколо них, комети та астероїди, а тут були лише чорнота Космосу, непорушні зірки і лише дві яскраві зірки Альфи за кормою. З кожним днем дві яскраві зірки позаду ставали все меншими, і ось настав час коли червонувата зірка прямо по курсу збільшилась настільки, що виділилась серед інших зірок. Врешті-решт Гіацинт увійшов до планетної системи. Курс корабля було прокладено так, щоб він підійшов до зірки з боку полюса уникаючи астероїдів та уламків які могли бути в площині орбіти обертання трьох планет. Гіацинт взяв курс до найбільшої. Вона виявилась навіть більшою за Фрею. Дві інші були зовсім невеликими, навіть меншими за Місяць.
– Безсумнівно, планета знаходиться у зоні припливного захоплення зірки і завжди повернута до неї одним боком, – сказав астрофізик Джордж Бернард.
Джордж, разом з доктором Лао Лі, Ванессою Келлі, Даяною Рінг, Анджеєм Мірославські, і Морелією Суарес представляли екіпаж Флорії.
– Треба шукати корабель, він повинен десь бути тут – сказав Влад.
– Ось він, щойно показався із-за горизонту планети – показала Сурі, наближаючи і збільшуючи зображення.
Корабель дійсно нагадував за формою наконечник списа. Вся команда зібралася в рубці і всі не зводили погляду від корабля.
Гіацинт вийшов на орбіту планети, і поступово коригуючи курс за допомогою маневрових двигунів наближався до корабля.
– Не будемо квапитися, ще кілька разів облетимо планету поступово зближуючи наші орбіти оголосив Влад.
Планета під ними була значно більшою за Землю. Повернута до зірки сторона представляла собою випалену пустелю, схована у вічній темряві нічна сторона за даними сенсорів була вкрита величезним льодовиком.
– Атмосфера планети розріджена. Очевидно через відсутність магнітосфери сонячний вітер від зірки розвіяв її в космічний простір – озвався Арне.
Нарешті великий корабель був вже зовсім близько. Гіацинт повільно зближувався коригуючи курс та швидкість синхронізуючи його з курсом і швидкістю чужого корабля.
– Навколо корабля якась невидима перешкода сферичної форми, вона відбиває частинки сонячного вітру – повідомила Сурі.
– Схоже на силове поле, треба припинити зближення, – втрутився інженер Глорії Андре Мораес, – інакше вріжемося в нього і загинемо.
– Здається наша подорож закінчилася прямо біля мети, перед нами закрили ворота. Я читав що вчені на Землі намагалися створити силові поля, проте невдало. Виявилось що це можливо лише при наявності дуже потужного джерела енергії. Під час експериментів антиматерія давала можливість згенерувати силове поле на кілька хвилин, а потім енергоустановка руйнувалася, якщо творці цього корабля можуть генерувати силове поле то ми не зможемо під нього проникнути. Зупиніть зближення на відстані тисячі метрів від силового щита – промовив Влад.
Чужий корабель був вже зовсім близько, люди нарешті змогли розглянути його більш детально. Плоский корпус сірувато-сталевого кольору не виглядав занедбаним і старим. На ньому проглядалися яскраві написи. Владу вони здалися знайомими.
– Я впізнаю написи, вони написані нашою абеткою – сказав Кен.
І в цю мить раптом всі екрани погасли, а потім заблимали синім світлом. По них з величезною швидкістю побігли колонки якихось різнокольорових цифр і букв. Освітлення приміщень Гіацинта також стало більш тьмяним. Влад ледве встиг підхопити Сурі, яка раптом почала знесилено осідати на підлогу. Підхопивши дружину на руки Влад всадив її в крісло. Вона була непритомна, очі її були закриті. Поряд Андре Мораєс та теянин Торн намагалися привести до тями Кена, який також втратив свідомість.
– Несіть його до медичного відсіку – розпорядився Влад, і підхопивши на руки Сурі поніс її до медвідсіку. Мораєс і Торн слідом несли Кена.
Всі спроби доктора Лі привести їх до тями були марними. Через кілька хвилин Несса, Альма і Малія занесли до медичного відсіку аторійку Лію, слідом за ними Клео ніс аторійця Рола.
– Всі шість аторі втратили свідомість, їх ніби вимкнули, доктор Лі стверджує, що їх показники в нормі. Подібне відбувається із кораблем. Всі системи нам непідконтрольні, але система життєзабезпечення діє. Решта членів екіпажу не постраждала. Отже тут можна зробити однозначний висновок, що атаковані нанороботи та імплантати в тілах аторі – Влад обвів поглядом усіх присутніх в рубці.
– Наші спроби відновити контроль над кораблем були безуспішними. Жодна із систем не реагує на наші спроби – доповів Андре Мораєс.
– Минуло вже три години, поки-що нічого не змінюється.
– У мене є припущення про те що сталося, – знову заговорив Андре Мораєс. – дуже схоже що на комп’ютер корабля або з нього перекачується великий масив інформації, на агресію та атаку не схоже, можливо записується інформація з імплантатів аторі.
Тьмяне світло продовжувало освітлювати всі приміщення, але червоного аварійного освітлення яке автоматично вмикається у випадку позаштатної ситуації не було.
Раптом всі приміщення корабля залило звичайним світлом, екрани перестали блимати синім кольором та колонками знаків, на них знову з’явилися чорнота космосу, зірки, червоний карлик Проксіми, велика планета і чужий корабель перед ними.
– Всі системи працюють нормально, двигуни також, – через деякий час доповіли інженери.
– А люди як?
– Капітане Марчук, терміново зайдіть у медичний відсік, – почувся з динаміка голос доктора Лі.
Влад швидко кинувся бігти в напрямку медичного відсіку. Всі члени екіпажу кинулися вслід за ним. Всі аторі вже прийшли до тями, але вели себе дуже неспокійно, було зрозуміло що вони чимось дуже налякані. Сурі кинулася в обійми Влада.
– Це було жахливо. Спочатку я бачила себе в тілі величезної комахи, було досить спокійно. Потім мене ніби щось вирвало з тіла комахи і запхнуло в людське тіло, все раптом стало жахливим і незнайомим. Ніколи ще не була так налякана, а потім я розплющила очі і побачила медичний відсік, доктора Лі.
– Думаю нам не варто більше випробовувати долю, зараз же накажу пілотам змінити курс та віддалитися від цього корабля.
– В цьому немає потреби, ми розуміємо що сталося. Контакт з цим кораблем відкрив в усіх аторі на Гіацинті ті самі закриті файли в нашій пам’яті про які казала Глорія. Цей корабель тепер мені добре знайомий, ми можемо проникнути під силовий щит. Він чекав на нас більше сотні тисяч років і був залишений спеціально для нас очікуючи коли цивілізація на Землі, Фреї і Теї досягне певного рівня розвитку.
Через кілька годин катер з людьми відділився від Гіацинта і повільно почав зближуватися з кораблем інсектоїдів. Сурі на диво швидко набирала на клавіатурі якісь числа і знаки.
– Цей набір знаків був переданий в мою пам’ять цим кораблем. Він вимкне силове поле навколо корабля. Ось і все, силовий щит вимкнутий, можна зближуватись.
Катер підходив все ближче. Нарешті чуже судно було вже зовсім поруч.
– Посадкова палуба повинна бути ось тут, зараз вона відкриється, лише введу ключ, – Сурі знову набрала символи на пульті катера, – корабель синхронізував наші системи із системами корабля і вклав в мою пам'ять ключі, командні коди. Вже сьогодні ми будемо вдома, на Фреї.
Влад здивовано глянув на дружину. Сурі прочитавши його думки відповіла:
– Корабель повністю і цілком справний. Ціла армія нанороботів, мікророботів, макророботів підтримувала його в ідеальному стані. Джерелом енергії служать реактори на основі штучно створеної сингулярності. Єдина проблема – він пристосований для інсектоїдних форм. Але атмосферу ідентичну атмосфері в приміщеннях Гіацинта створити неважко.
В борту корабля почав виникати широкий отвір. Сурі, перехопивши у Влада керування спрямувала туди катер. Через хвилину катер вже опустився на рівну площадку поряд з рядом апаратів списоподібної форми різного розміру. Деякі Влад вже бачив раніше в палацах імператора та королев Фреї, а також у Храмі Світла Теї. В момент коли вони входили в отвір блимнула і пробігла по корпусу катера зеленувата блискавка.
– Внутрішнє силове поле, – пояснила Сурі, – воно утримує атмосферу в шлюзовій камері. Я налаштувала поле на сигнатуру нашого катера і воно нас пропустило.
Відкрився люк і люди ступили на підлогу. Переконавшись, що тут діє штучна гравітація, люди одягнені в скафандри один за одним почали сходити з катера. Отвір крізь який вони залетіли почав закриватися і скоро зірки і чорнота космосу зникли. Лише прожектори катера освітлювали палубу, різноманітні механізми і темні стіни. Під стелею засвітилися кілька рядів ліхтарів і стало видно як вдень. Людям здалося що вони потрапили всередину величезного вулика. Сурі вже підходила до дверей шестикутної форми. Приклала долоню до жовтого шестикутника. Двері розсунулися в різні боки і люди, всі шестеро один за одним, вслід за Сурі прослизнули всередину. Там їх чекали ще двоє дверей, які пропустивши людей відразу ж закривалися. Відчуття що вони потрапили всередину вулика лише підсилилось. Освітлені рядами ліхтарів коридори та ходи були шестикутної форми. Двері за ними відразу ж щільно зачинилися і вони попрямували по звивистому коридору. Влад ледве встигав за Сурі, яка впевнено йшла вперед.
– Ви не помиляєтесь порівнюючи корабель з вуликом, – сказала вона, – корабель був створений стародавніми комахоподібними істотами які дуже нагадують звичайних бджіл. Корабель адаптований до їх фізіології.
– А куди вони поділися самі – спитав Влад.
– Поки що не знаю, саме про це ми не отримали інформації.
Раптом коридор закінчився ще одними шестикутними дверима. Сурі підійшла до них і піднесла руку. Двері відчинилися і люди опинилися в широкому приміщенні, яке нагадувало шестигранну камеру бджолиного стільника. На стінах світилися шестикутні екрани на яких було видно чорний космос, зірки, планету під ними і сигароподібний корпус Гіацинта. Екрани були згруповані по сім екранів на кожній стіні шестикутними фігурами.
– Це рубка керування кораблем – пояснила Сурі, – у Інсектоїдів фасетковий зір, тому екрани мають таку форму і розміщення. Для людей незручно, але для бджолоподібних форм це майже ідеально.
Люди миттєво розбрелися по периметру рубки з цікавістю розглядаючи різноманітні переважно незнайомі їм пристрої. Але знайомі для Сурі і Кена. Кен, який до цього лише мовчав, раптом показав на дрібніші шестикутні екрани внизу раптом сказав:
– Запущений процес активації всіх реакторів корабля. Сингулярні реактори вже приведені в повну готовність, зараз триває процес активації і запуску ядер нейтронних реакторів. Вони імітують процеси, що протікають в нейтронних зорях.
– Тут ще термоядерні установки – Сурі показала на інший шестикутний невеликий екран, найменш потужні реактори працюють використовуючи енергію синтезу гелію з дейтерію. Ядра водню стикаються в ядрі реакторів, синтезуються ядра гелію, які спрямовуються в більший реактор, там проходитиме реакція синтезу карбону з гелію.
– Антиматерія тут не використовується? – спитав Андре Мораєс.
– Ні, на цьому кораблі її не застосовують, – відповів Кен.
– Як цей корабель зберігся в такому ідеальному стані скільки років? – здивувався Влад Марчук.
– Його постійно оновлює армія механізмів: нанороботів, мікророботів, макророботів. Це фактично самодостатній небіологічний живий організм. Матеріали необхідні для підтримки життєдіяльності та оновлення корабля доставляють катери, які функціонують самостійно і керуються інтелектом корабля – пояснила Сурі.
– Схоже корабель набирає потужність. Він до чогось готується.
– До нас щось наближається з неймовірною швидкістю, я це відчуваю, але не збагну що це, – раптом голос Сурі змінився.
– І я це відчуваю – додав Кен.
– Воно вже тут – Сурі озиралася по сторонах.
