Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2562
Творів: 46526
Рецензій: 90786

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Наукова фантастика.

Під трьома сонцями 11

© Сергій Рєпін, 03-07-2019
Храм Світла
Вранці частина екіпажу Астри на гелікоптері попрямували до Храму світла. Керувала гелікоптером Ванесса Келлі. Далеко внизу пропливали порослі лісами пагорби, ріки, озера. У більш щільній атмосфері Теї межа тропосфери пролягала вдвічі вище ніж у земній і навіть вище ніж в атмосфері Фреї. Це дозволяло літальним апаратам підніматися дуже високо, не примушуючи людей використовувати маски для дихання. Окремі хмари висіли на незвично великій висоті. Клімат планети був дуже теплий, різниця між нічними та денними температурами була невеликою, не дуже сильно відрізнялася температура повітря на екваторі та полюсах планети. Тут не було такої спеки як на Фреї, не було пекучого сонця – помаранчевий карлик обігрівав Тею лагідним і щадним промінням. Навіть земне сонце було набагато більш пекучим. Тут не було ні гамма-радіації, ні ультрафіолетового випромінювання. Тея була планетою вічної весни. Так як і на Фреї тут не було пустель, але також не було таких густих та непролазних джунглів. Дощі були помірними, теянам були не знайомі ні сезони посухи відомі на Землі, ні сезони коли з неба на них падали небесні водопади як на Фреї.
Храм Світла вони побачили ще здалеку. Він, як вони і припускали був точною копією королівських палаців на Фреї. Храм розташовувався на високому плато, оточений зеленим гаєм і розташовувався на березі озера, яке оточувало його з трьох боків. Гелікоптер здійснив посадку на узліссі і вони попрямували до Храму вимощеною гранітом і обсадженою магноліями доріжкою. Ліс, яки оточував Храм виявився посадженим штучно, тут були очевидно зібрані рослини з різних частин планети. Більшість з них були знайомі людям, але траплялися види які вони визначити не могли. Перед самим храмом доріжка вийшла на берег озера. Озеро було обсаджене квітучими чи то трояндами чи то шипшиною.
– Ми називаємо його Трояндовим озером, – сказала Юна – жриці Храму Світла покоління за поколінням, тисячі років створювали всю цю красу.
– А хто виконував важку фізичну роботу, жінкам вона не під силу, – сказав Влад показавши на викладені з граніту та різнокольорового каміння огорожі, стіни, тераси, скульптури.
– Багато роботи виконувалось руками селян навколишніх селищ, приїздили каменярі та будівельники з різних кінців планети, і за багато століть їхніми руками і було все це побудовано, крім самого палацу, – відповіла Юна.
– Палац схоже був побудований Першими посланцями Міаса, – сказала Лея, – я впізнаю символи на фасаді і можу їх прочитати.
На порозі палацу їх зустріла вже немолода білява жінка зі слідами потускнілої краси.
– Вітаю вас, Верховна жрице Майра, – привіталася Лея піднявши руки перед собою і повернувши їх долонями до Верховної жриці.
– Королева Лея, мир вам відповіла та.
Вслід за Майрою вони почали підніматися по сходах. Перед дверима Лея затрималась, звернувши увагу на потускнілий відбиток людської долоні на стіні поряд зі входом.
– Йому вже безліч тисячоліть і ми не знаємо кому він належав і що означає, – відповіла Верховна жриця, – подібні є в багатьох приміщеннях Храму Світла. Частина приміщень недоступна.
– В моєму палаці на Фреї все точнісінько так же, і сам палац є точною копією вашого Храму, а цей знак – ключ який дає змогу пройти у всі приміщення палацу, його можуть відкрити тільки аторі. Без цього ключа в нижні приміщення взагалі неможливо потрапити.
– Нижні приміщення? – здивувалась Майра, – в нашому Храмі мені про такі невідомо.
Лея підійшла до дверей і приклала до відбитка долоню своєї правої руки.
– Спробуємо перевірити, що буде, – сказала вона.
Кілька секунд нічого не відбувалось, а потім раптом відбиток долоні на стіні почав світитися синім світлом. Майра злякано відступила. Але для Леї схоже все що відбувалося було знайомим.
– Тепер ми можемо потрапити в приміщення під Храмом. Вхід повинен знаходитися у вестибюлі.
– Ці двері були завжди закриті, і ми так і не змогли їх відчинити і вони зроблені з якогось неймовірно міцного матеріалу – сказала Майра.
Вони пройшли до вестибюля. Лея підійшла до бічних дверей і приклала руку до точнісінько такого ж відбитка. Двері повільно почали розсуватися. Лея обережно ступила в темряву.
– Тут повинно бути світло, але його немає.
Влад і Арне дістали ліхтарі і ступили в темряву. На їх шляху виникли широкі гвинтові сходи які вели донизу. Раптом під стелею почав засвічуватися ланцюжок тьмяних вогників які поступово ставали все яскравішими. І скоро сходи були освітлені білуватим світлом. Лея сміливо почала спускатися сходами донизу.
– Там внизу знаходиться широкий зал в центрі якого є досить велика споруда сферичної форми. Ми не знаємо як вона працювала. В стародавніх хроніках аторі сказано що вона колись могла давати необмежену енергію для Перших Посланців. Зі зникненням Перших Посланців її таємниця була втрачена.
Дійсно внизу був широкий округлий зал в центрі якого була велика колонна із вбудованою в неї сферою.
– Навіть не здогадувалась що під Храмом може бути таке, хоча вже понад два десятиліття являюсь Верховною жрицею.
Майже годину вони пробули в підземеллі під Храмом. Влад звернув увагу на те що тут було хоча і прохолодно але досить сухо, як і під палацом імператора Іріс.
– Але під палацом імператора я не бачив такої споруди – промовив Влад.
– Є, і вона не одна і їх чотири, крім того там є ще одна сфера набагато більша та й іншої конструкції, ви побували лише на верхньому рівні, а під палацом імператора кілька приміщень, та й тут над нами є зал, ви не звернули увагу що на площадці на сходах є вхід – нарешті втрутилася в розмову Сурі, яка раніше весь час мовчала.
І дійсно, коли вони піднімалися сходами вони розгледіли на одній із площадок двері. Вони прилягали дуже щільно і майже зливалися зі стіною. Сурі помацала по стіні спочатку ліворуч, а потім і праворуч від дверей намагаючись знайти відбиток долоні. Але його не було. Та коли вона провела рукою праворуч від дверей зображення долоні раптом засвітилося, але не синім а зеленим світлом. Вони ступили до такої ж округлої зали. Вздовж стіни стояв ряд темних скульптур у вигляді комахоподібних істот. Вони нагадували безкрилих бджіл зростом трохи менших за людину.
– Це не скульптури, це скафандри і вони пусті – раптом зрозумів Влад, – так ось якими були Перші Посланці.
– Деякі з них відрізняються, ось один найбільший, вище зростом ніж людина, четверо менших і решта менші за людський зріст – підключився до розмови Арне.
– Шістдесят чотири малих скафандри – порахувала Альма.
– Якщо інсектоїди були схожі на земних комах, то вони могли складатися з окремих колоній. Кожна колонія мала королеву, кількох самців і робочих комах що складалися з недорозвинених самиць або самців. Ми з Арне час від часу допомагали доглядати за бджолами в оранжерейній на борту Глорії – згадав Влад.
– Сурі, Лея, вам доводилось вже бачити подібне? – спитала Мідорі.
– Ні, я таке бачу вперше, жодна із королев і навіть імператор Іріс не бачили подібного – відповіла Лея.
– Ось тут склади невідомих для нас приладів та механізмів – Арне розглядав штабелі контейнерів що нагадували бджолині стільники заповнені різним дріб’язком різноманітної форми та невідомого призначення.
– Краще нам його не чіпати, не вистачало ще випадково активувати щось на зразок анігіляційного детонатора – застеріг його Влад.
– А ось таке ми вже бачили, вони є під палацом кожної королеви, по дві як і тут, а під палацом імператора їх вісім – сказала Лея показавши на два вже знайомі їм плоскі кораблі що нагадували наконечник списа.
– Я бачив під палацом імператора лише два, – сказав Влад.
– Ще шість були за стіною, в іншому приміщенні куди ви тоді так і не потрапили, але я там побувала.
Вони пробули у підземеллях ще годину, а потім почали підніматися нагору, двері у підземелля за ними зачинилися самі.
– Мабуть не все створене для нас, і не всі таємниці варто розгадувати – сказала Ванесса поглядаючи на двері.
– Всьому свій час, впевнена, скоро ці таємниці будуть доступні всім, імператор Іріс сказала перед нашим відльотом з Глорії, що Міас повідомив їй, що незабаром час нашої ізоляції закінчиться і ми отримаємо відповіді на більшість наших запитань.
Нарешті вони знову вийшли на яскраво освітлену терасу біля Храму Світла. До них наближалася група однаково одягнених в темно-зелене жінок озброєних мечами, короткими списами та луками.
– Це охоронці Храму, яких нам прислав Великий Завойовник Медіон. Він хоче контролювати Храм Світла, але при цьому не бажає сваритися зі жрицями. Охорону очолює його молодша сестра Несса. Через повагу до Храму Медіон не відправляє сюди воїнів-чоловіків.
Від групи охоронців відділилася білява дівчина в золотистому шоломі.
– Мене звати Несса, – представилася вона, – а ви мабуть гості про яких мені розповідали Майра і Юна.
Несса не зводила очей з фреян та аторі. Влад та Арне були удостоєні меншої уваги.
– На нашій планеті сонце набагато яскравіше і більш пекуче ніж ваше, тому у нас і виникла така адаптація до нього – темна шкіра, а ваше сонце дуже лагідне та м’яке і тому ви маєте світлий колір шкіри – прочитавши її думки випередила її запитання Лея.
– Ви справді вмієте читати думки як і попереджала мене Майра. Медіон просив щоб я якомога більше дізналася про вас. Тому і буду говорити відверто, все одно нічого не вдасться приховати. Наприклад нас цікавлять технології небесних людей та їх зброя.
– Зброя і технології можуть принести величезну шкоду, якщо їх використовувати з недобрими намірами – втрутився Влад.
– Небесні люди нам це вже казали і навіть показували живі картинки де були війни із застосуванням різної зброї, це було дійсно жахливо. І все-таки подарували мені бінокль та ліхтарик.
– Можу подарувати ще дещо, – Влад дістав прилад нічного бачення з сумки, – з цим ти зможеш бачити у темряві без ліхтаря.
Влад показав Нессі як користуватися ним порадивши випробувати з настанням ночі.
Команда провела на Теї кілька днів. За цей час вони встигли відвідати кілька селищ в різних частинах планети. Клімат Теї був досить теплий та дуже м’який. Не було такої спеки як на Фреї, і в той же час досить тепло було навіть у приполярних областях, були відсутні екстремальні погодні явища характерні для Фреї та навіть для Землі. Так само як і на Фрею тут не було жодної пустелі, ліси не утворювали таких чагарів. На останній зустрічі з командором Родрігесом домовилися про відкриття регулярного сполучення між планетами, тепер, коли на Тею було доставлено паливо стали можливими і візити у відповідь. Влад розповів командору про дивний корабель поблизу Проксіми Центавра і про свій намір його будь-що відвідати. Несса, яка була присутня під час їхньої розмови висловила бажання також полетіти з ними – Медіон захоче щоб його люди були присутні на цій місії.
А через кілька дній вони відбували у зворотну дорогу – на Фрею. Дивлячись на екрані на диск Теї, який поступово віддалявся зменшуючись у розмірах, Влад подумки будував плани майбутньої подорожі.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70153498649597 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …