Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2557
Творів: 46457
Рецензій: 90648

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Червоний дракон

© Алла Марковська, 08-06-2019
Червоний великий дракон у клітці плювався вогнем, не підпускаючи до себе ні людей у захисному одязі, ні озброєних військових. Поранений і знесилений, він лежав у почорнілому від його полум’я приміщенні в середині старовинного дослідницького центру. Замкнений у кірідовій клітці, Ларне уперто забороняв собі втрачати свідомість.
У сусідній кімнаті для спостереження за великим залом стояв професор Затарру, він був дуже незадоволений упертістю дракона. Професор склав руки на грудях і робив єдине можливе для досліджень у таких обставинах – спостерігав, не відводячи погляду від вікна, у якому крізь почорніле від гару скло тьмяно виднілося тіло червоного дракона.
Зерон зайшов до кімнати спостереження, як завжди, нечутно. Затарру аж здригнувся, відчувши присутність господаря і творця Сфери.
– Маєте звичку з’являтися несподівано, – незадоволено пробубонів професор, одразу шанобливо вклоняючись, злегка підкреслюючи справжню повагу.
– Це ви, пане професоре, трохи недочуваєте, – пожартував Зерон.
Професор був вдягнений у сірий зі сталевим полиском захисний костюм працівника лабораторії, його гладенько вибрита голова блищала під світлом яскравих ламп. Маленькі чорні очі, наче темні пустотники, дивилися з під масивних надбрівних дуг, на яких не було брів, а лише тоненька, металевого полиску, луска. Великий горбатий ніс, вузькі губи, які він стискав, коли щось не вдавалося, важке підборіддя, могутня статура воїна, що, здавалося, ніяк не пасувала вченому. Затарру любив бойові мистецтва і військовий вишкіл.
Зерон поруч із високим професором, який керував давньою лабораторією, видавався тендітним юнаком. Юнаком у світлому простому одязі. Довге біле волосся зав’язане у хвіст. Сірі очі, що наче з байдужістю роздивляються навколишній світ. Тільки рухався Зерон, на відміну від стрімкого Затарру, повільно, немов осмислював кожен порух свого тіла.
– Я поговорю з ним, – з гіркою усмішкою мовив Зерон.
– Та він обпалив увесь зал, – зауважив Затарру. – Ці дракони – зовсім божевільні створіння. Я взагалі маю сумнів, чи є у них розум.
– Я також іноді у тому сумніваюсь. Зараз подивимось, що можна вдіяти.
Зерон увійшов до великої лабораторної зали, де утримували червоного дракона. Безстрашно підійшов до ґрат. Дракон підвів зміїну голову, на якій мерехтіла рубіновими блискітками луска, глянув на Зерона у білому одязі.
Думка пролетіла у голові дракона і відбилася у голові Зерона: "А якщо плюснути вогнем на давнього інтригана, як він почуватиметься у підвладній йому лабораторії голяка?"
Обидва усміхнулись, і Зерон процідив, дивлячись у золоті очі дракона:
– Ти не посмієш.
– Чому? – очі дракона запитливо мружилися, замріяно оглядаючи свого творця з ніг до голови, наче прицілюючись.
– З поваги до мене, – гордовито задер голову Зерон.
– Хто тобі сказав, що я тебе поважаю? – чорні, наче Всесвіт, зіниці червоного дракона розширилися від здивування.
– Я створив тебе, – спокійно, без обурення, навіть трохи приязно відповів Зерон. – Хіба ти не пам’ятаєш?
– Пам’ятаю, – кивнув лускатою головою Ларне. – А ти поважаєш того, хто створив тебе?
Зерон усміхнувся, приймаючи відповідь червоного дракона.
– Так, я поважаю його силу.
– Тому прагнеш знищити його?
Дракон наблизив голову до ґрат, майже вперся ніздрями у неприродно чорні кірідові прути. Луска сліпуче сяяла під світлом яскравих ламп. Очі звіра світилися вогнем зірки.
– Він добре вас навчив, – Зерон із повагою схилив голову. – Ви усі вірні йому. Чому?
– Ми не знали, що він створив тебе. Ми не пам’ятали цього до того дня, коли Тавас зрадив його і перейшов на твій бік. Та історія знову повторюється. Чи ти певен, що хочеш цього?
– Я не допущу, щоб знову сталося, як колись. Але багато залежить від вас, створених мною. Якщо ви присягнете мені і скинете з себе драконячу луску, я залишу вашого любого чорного дракона у спокої, аби він лише не потрапляв мені на очі.
– Навіщо тобі це все? – здивувався червоний дракон.
– Ми перебудуємо цей гармидер у єдиний прекрасний всесвіт, без трансформації матерії. Як живої, так і не живої.
– Навіщо? – не міг зрозуміти Ларне.
– Я конструктор цього світу, я відповідаю за нього.
– Так, я пам’ятаю, що ти конструктор, але навіщо тобі ще й ми? Хіба тобі власної могутності недостатньо? – Ларне примружив жовті очі, вдивляючись у Зерона, потім чорні зіниці здивовано розширилися, він навіть відсахнувся. – Ти втратив здатність творця!
На обличчі Зерона не відобразилося жодного почуття.
– Так, я втратив здатність творця, але досі володію магією і знаюся на науці. На мене працюють найкращі науковці з усіх планет... Але це правда, для завершення задуму мені потрібні творці.
– Я не погоджусь, – дракон підняв лускату голову під стелю. – Я люблю наш всесвіт із усією його змінністю. І я захищатиму його від тебе!
А ось цього вже було занадто.
– Дурний дракон! – розсердився Зерон. – Нерозумна ящірко, ти не розумієш, що Райтук небезпечний?! Не розумієш, що саме він може знищити всесвіт?! Він наче сповільнена бомба всесвітнього руйнування! Я маю його зупинити!
– Ти хочеш перебудувати всесвіт чи знищити Гела? – запитав Ларне, здивований, наскільки легко йому вдалося розлютити свого творця.
Та Зерон швидко опанував себе.
– І те, й інше... Я дам світові можливість планомірно і спокійно розвиватися, без цих жахливих стрибків від розквіту до занепаду. Всі планети будуть однаково підніматися по щаблях розвитку, всі з’єднаються порталами переходів, й не буде потреби у такій кількості заліза у відкритому просторі. Чорний дракон влаштовує у Всесвіті безлад, який зараз коїться. Йому подобається хаос, несподівані злети і падіння людства – все заради його розваги.
Хіба ти не розумієш?.. Невже він не може згасити агресію людей? Ні, він втручається у війни, наче звичайний солдат, і поводиться, як людина. Це з його могутністю?! Невже він не хоче, щоб люди спокійно розвивалися? Я не владний знищити чорного дракона, він безсмертне створіння... Але, гадаю, йому потрібно відпочити. І я готовий подарувати Райтуку цей спокій.
Зерон уважно подивився у жовті очі дракона-творця, намагаючись побачити приховані почуття і думки, як реакцію на сказані ним щойно слова.
– Те, що ти кажеш, на перший погляд, правильно, – жовті очі дракона мерехтіли золотавим усміхом. – А якщо придивитися, це така сама кірідова клітка з умовностей і стереотипів. Це наче заборона всіх емоцій, окрім неспинної радості. Це заборона всіх почуттів, окрім почуття вдячності. Вдячності тобі... І знаєш, це якось не для мене. Я не хочу такого світу, Зероне. Я не люблю рівненько підстрижену траву на газонах, мені до вподоби степ.
– Тоді ляжеш до саркофагу разом зі своїм кумиром-анархістом!
– Та краще з ним у саркофазі, ніж у тому логічному страхітті, яке ти хочеш побудувати, вселенський конструкторе.
– Ти впертий, – із сумом сказав Зерон. – Завжди був впертий... Цікаво, чому ти до Хвилі не підтримав мене?
– Я любив створювати планети вільно від умовностей. Як на початку, коли полотно було ще чистим... Мені не подобалися нові правила, незрозумілі заборони і твої настанови. Я мислив, що всесвіт великий, і в ньому для прояву себе я завжди знайду тиху місцину, – знизав блискучими плечима дракон і посміхнувся білими страхітливими іклами.
Зерон у відповідь лише мовчки кивнув і пішов до дверей. Наостанок озирнувся і холодно наказав:
– Стріляйте, поки не набуде людської форми, і закріпіть павуком. Годі йому вогнем плюватися, – з гіркотою осміхнувся: – Вірність – також чеснота. Я поважаю тебе, Ларне.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Катерина Омельченко, 14-06-2019

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 09-06-2019

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анатолій Азін, 08-06-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.72985100746155 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …