Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2562
Творів: 46526
Рецензій: 90785

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

ШТУЧНА ПЛАНЕТА АТОПАКА

© Алла Марковська, 16-05-2019
ДЕВ’ЯТА ГАЛАКТИКА, ВІЛЬНА ЗОНА, ШТУЧНА ПЛАНЕТА АТОПАКА

Планета Атопака, чи як її називала місцеві, Пака, була побудована, певне, вічність тому. Її мешканці з жахом розуміли, що планета давно руйнується у них під ногами. Та й не дивно, адже інженери попереджали, що планету вже неможливо відремонтувати. Періодично на поверхні чи у внутрішніх ярусах починалися справжні землетруси – не витримувала якась з опор чи балок. Слабшала гравітація, бо гравітаційні посилювачі ламалися. На поверхні у жилих зонах встановили генератори силового поля, бо магнітне поле планети ослабло, атмосфера розрідилася. Якщо для кристаликів та кремніїків це було несуттєво, то білково-воднім формам життя доводилося зовсім сутужно.
Штучна планета була побудована у дев’ятій галактиці, у темній малонаселеній зоні нульового галактичного скупчення. Нульове галактичне скупчення ще називали Гніздом чи Гніздом драконів. На міжгалактичній мові назва звучала – Пателлатук.
Пателлатуком у часи заснування Галактичної ради називалися перші п’ятдесят галактик, та згодом назву Пателла залишили собі тільки вісім перших галактик, п’ять з яких і були територією Галактичної ради.
Багато вічностей тому найбільше постраждали від масштабної космічної катастрофи, яку згодом назвали "чорна хвиля" – раймана, саме дев’ята, десята одинадцята й дванадцята галактики. Тедрол планетарного типу Пака був розташований у дев’ятій галактиці. Давно вже усі страшні спогади розчинилися у часі й пам’яті, і згадки про райману залишилися тільки у казках та легендах. Науковці, які не відмовлялися вивчати історію Всесвіту за давніми легендами, припускали, що, може, так мешканці космосу пояснювали те, чому простір між восьмою і тринадцятою галактиками Гнізда став космічною пустелею.
Та невтомні і неспинні розумні істоти намагалися заселити й ті непривітні пустельні космічні простори, будуючи ось такі великі космічні об’єкти, як штучна планета. Зупиняючи чи сповільняючи рух у просторі великих космічних баз різноманітного призначення, ті будівники неначе створювали оази для втомлених космічних мандрівників.
Загалом, у пустельних галактиках, які назвали на честь чорної хвилі "Зона Райма", мешкали космічні пірати, контрабандисти, работоргівці і ті, хто завжди шукав кращого життя, не в силах спинити стихійне бажання рухатись у незвідану далечину невідомого світу. А також космічні торгівці, які не бажали, як вони висловлювались, зв’язувати себе зобов’язаннями з торговою федерацією. Та й пірати, що називали себе вільними, також уникали можливості потрапити до піратського флоту чорної імперії Ретолатоса. Хоча Ретолатос і його пірати, як вони себе називали – зейди (захисники), багато що зробили, аби населити космічну пустелю і підтримувати у ній життя.
Минали сторіччя, і вільні тедроли почали руйнуватися, занепадати, несучи загибель своїм мешканцям. У занепаді сантареми (вільні) звинувачували новостворене галактичне об’єднання – Братерство Трьох Світів – Тетанну, яке збільшило армію і створило новий космічний патруль. Братерство ускладнило вільну торгівлю з Верхніми галактиками нічим необґрунтованими вимогами про наявність у торгівців різних дозволів та сертифікатів. Правники Тетанни так діймали кораблі сентаремів різноманітними перевірками, що призвели до занепаду торгівлі. Старшини вільного суспільства розірвали всі домовленості з імперією Ретолатоса, але не налагодили стосунки з Тетанною, тим самим втративши всі торгові шляхи у Верхні галактики. А Нижні галактики належали Раді. Галактична Рада Пателла також неохоче сприймала різного роду контрабанду. Тож залишалися вільним торговцям лише сміливі польоти у сусідні галактичні скупчення, а то й кластери через незвідані підпросторові канали. З таких подорожей поверталися не всі. Та й не кожен корабель витримував провали у невідомі мешканцям старого космічного світу галактики.
Тедроли сантаремів залишилися без стратегічної та економічної підтримки Ретолатоса, під пильним оком Тетанни, котра не хотіла терпіти вольницю у себе на кордоні. Зменшилися поставки продуктів, техніки, навіть запасних частин для складних очисних систем. Люди другого, білково-водного, типу почали голодувати, а згодом страждати від нестачі води та повітря. Людям першого типу, кристаликам, не вистачало енергії для життєдіяльності. Людям третього типу, кремніїкам, чи як вони себе називали, кам’яникам, було вдосталь космічного пилу, але не вистачало води. Людям четвертого рідкісного виду, металікам, все осточортіло, й вони повернулися до своїх планет на території Ради, тим самим залишивши кораблі вольниці без військового захисту.
Отже, коли у космічній інформаційній сітці почала з’являтися реклама штучної зіркової системи, яку всім забезпечить влада Тетанни, де працівники і їх сім’ї матимуть усе необхідне для комфортного життя, люди вільного світу відразу погодилися на таку чудову пропозицію і відсилали електронні анкети космічною мережею мільярдами.
Переселенців забирали на космічних кораблях. До обраних приходила звістка, коли і на якому майданчику чекати на благословенний корабель, який привезе їх до нового чудового життя.
Джарек знайшов ті повідомлення, проаналізував і зробив висновки, що йдеться про загадкову Сферу, і знайти її простіше, саме потрапивши на територію у вигляді переселенців. Оскільки ж усі дороги вампіра вели до загадкової сфери і саме її шукав Гел, Ларне і Делк вирішили розвідати загадковий об’єкт.
Два чоловіка середнього космічного зросту, напрочуд гармонійні і гарні, стрункі, гнучкі, з рівною поставою і сміливим поглядом. Один – із чорною шкірою і довгим, закрученим у дреди волоссям, із суцільно чорними очима, другий – з білою шкірою, рудим хвилястим волоссям, заплетеним у довгу косу, і з яскравими зеленими очима, чекали у цивільному одязі на корабель біля злітного майданчика. Натовп навколо них був різновіковий, різнорасовий та різнобарвний. Загалом – сімейні пари, які трималися свого вантажу, а навколо у живому лабіринті бігали діти, такі ж різні, як і їх батьки. А за непосидючими дітьми човгали застарілі домашні роботи, котрі намагалися втихомирити неслухняних збуджених вихованців.
Злітні майданчики знаходилися на поверхні тедролу планетарного типу, під начебто надійним захистом силового поля, яке утримувало штучну атмосферу. Крізь те прозоре силове поле мріяли в космічній далечині яскраві крапки далеких зірок.
Корабель, що прилетів за переселенцями, виглядав як стара космічна баржа. Щоправда, він і був старою космічною баржею, на якій лише посилили силове поле і навіть не поновлювали покриття, роз’їдене вакуумними слимаками. Та баржа, важко стогнучи прогнилим бортом, вляглася на злітний майданчик. І, наче стомлений пес, вивалила трап – язик.
Перевірка майбутніх переселенців проходила швидко, без зайвих документів чи запитань. Дивина для чиновників Тетанни. Сім’я чи одинак підходили до трапу, називали ім’я, дані миттєво звірялися з електронною базою, і якщо ім’я знаходилось, пасажирів пропускали у середину контейнера баржі. Той контейнер був начебто обладнаний під пасажирський відсік. У самому люкові була влаштована так звана сітка здоров’я, там, як було наказано супроводжуючим, людина зупинялася, отримувала якесь щеплення і проходила далі. Щеплення, як пояснювали переселенцям супроводжуючі, невисокі зеленошкірі прямоходячі ящери у жовтих комбінезонах, проти вірусу, що поширюється зараз у нестабільних зонах космосу. Щеплення отримували також комахоподібні і ящери. Кремніїки та кристалики, як запевняли ящери, на ту страшну хворобу не хворіли.
Делк та Ларне назвались іменами, які придумав для них Джарек, реєструючи для переселення, спростили свої тіла, аби пройти через сітку. Делк був у людській подобі. Обидва калтокійці дозволили ввести собі невідомий препарат. Вирішили, що коли повернуться до Джарека, віддадуть збережену речовину лікарю Коре для вивчення.
Рудий зеленоокий Ларне з усмішкою торкнувся іржавого борта космічної баржі, яка не розсипалася, напевне, лише завдяки слині вакуумних слимаків, що давно влаштували колонію на її зовнішньому борту.
– Це якийсь жарт? – тихо запитав Ларне у ящера Делка, який зараз був у людській формі високого чорношкірого чоловіка.
– Сфера у дев’ятій галактиці, – усміхнувся Делк. – Зерон зовсім знахабнів:  будувати військовий об’єкт на кордоні Ради – ще те неподобство.
– Та ця космічна бляшанка навряд взагалі злетить, – засумнівався Ларне, торкаючись оброслого космічними слимаками борту.
– Двигуни тут у нормі, – з посмішкою відповів Делк. – А ось борт лише на силовому полі довго не протримається.
Як і сказали калтокійці, корабель для переселенців переобладнали з космічної вантажної баржі. Переобладнали, так би мовити, м’яко сказано, – вмонтували новітній генератор силового поля і кисневий апарат. Загальна кількість розумних істот потребувала кисень із домішками у більшій чи меншій мірі, та й іншим він не шкодив. Вантажні контейнери розділили на відсіки тоненькими пластиковими переборками і встановили полиці для пасажирів – звичайні пластикові для сидіння. Зручність на баржі була нульова. Та до щасливого життя люди ладні були летіти навіть стоячи. Хоча деякі перешіптувались дещо невдоволено.
Пасажири сідали на полиці. У тих, кому пощастило потрапити на борт вантажника, очі сяяли надією. Вони посміхались одне одному, допомагали, підтримували, втаємничені та щасливі. Вони летіли назустріч невідомому, впевнені, що воно, те майбутнє, не може бути гіршим за безнадійне минуле на старій штучній планеті, що розсипається під ногами.
Калтокійці теж намагалися надати своїм гарним обличчям блаженного виразу щастя, та це їм не дуже вдавалося. Вони сіли на полицю у кутку біля зовнішнього борту, кинули рюкзаки під полицю. З кутка, який вони зайняли, було добре видно загальну площину контейнера, поділеного на відсіки. Ларне та Делк не розмовляли між собою вголос, намагалися не привертати зайвої уваги, трималися окремо від інших. Та, загалом, жителі штучної планети не були привітними, особливо до чужинців. Тому така поведінка сприймалася цілком нормально. Важке життя у вільній зоні зробило сентаремів обережними і навчило не зачіпати незнайомців, особливо, коли ті виглядають як давні люди.
У вантажному контейнері, що тепер виконував роль пасажирського, ілюмінаторів, звичайно, не було. То ж коли буксир потягнув його догори, ніхто з пасажирів не був готовий до різкого поштовху. Попадали всі, хто не тримався, а таких була переважна більшість. Також завалилось усе, що не встигли закріпити. Роботи, що перебували у сплячому режимі, схаменулися, заметушилися, збираючи розкидані речі. Роботи-няньки допомагали батьками заспокоювати переляканих дітей.
На штучній планеті Атопака, так само, як і на інших вільних тедролах, не було єдиної релігії. Молилися зараз, хто в кого вірив: у світлих богів, у силу Всесвіту, у вічний розум, у духів предків. Кожна раса мала власні легенди, пам’ятала своїх богів, жила за своїми звичаями, навіть у приготуванні їжі мала свої уподобання, хоча з часом, звичайно, все потрохи змішувалось.
Єдине, що об’єднувало людей вільного світу, – кількість дітей у родинах. Жінки вільних тедролів часто народжували навіть двох дітей, а деякі з білково-водних наважувалися народити й трьох. Тому частенько у сім’ях були дорослі діти, які ще не влаштували власне життя, і зовсім малі, які ледь починали ходити. Чомусь саме такі родини та одинаки запрошувалися до переселення у загадкову Сферу.
Борт вантажного контейнера стогнав, вібрував, здригався і навіть, здавалося, стогнав.
Делк несподівано нахилився, зазирнув під лаву, вирівнявся, спантеличено почухав потилицю під важким вузлом дредів.
– Що? – усміхнувся Ларне. – Побачив зорі у шпаринах?
– Ага, – відповів Делк, – саме зорі. Божевілля якесь. Як він не розвалюється?

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

трохи сорі

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© George, 24-05-2019

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анатолій , 23-05-2019

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Avtor, 19-05-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77046799659729 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …