Україна! Це наша земля, наш край з багатовіковою історією, працелюбними людьми і мальовничою природою. Українська родюча земля славиться по всьому світі. Блакитне небо, пахучі мальви та колосисте поле –це моя Україна.
Батько Наталки –комбайнер. З ранку до вечора – у полі. Дуже сумує дівчинка за татом. Чекає його до пізньої ночі. Щоразу батько приносить донці з поля подарунок – квіти. То сором’язливу ромашку, то синьооку волошку, а то й червонощокого мака. Одного разу батько повернувся без букетика. Наталка посмутнішала. Невже тато забув про неї? Але батько загадково посміхнувся і вийняв з-за пазухи маленький мішечок, зав'язаний яскраво – червоною стрічкою. Наталя була здивована. Тато підійшов до стола, накритого білою скатертиною, і розв’язав мішечок. У ньому лежало кілька насінинок.
- Насіння? – здивовано запитала дівчинка.
-Так, донечко! – відповів тато і поглянув на похмуре обличчя доньки, – Невже тобі не сподобалось це чарівне насіння?
Наталка нічого не відповіла. Вони обидва сіли до столу і почали вечеряти. Не втримавшись, Наталка запитала:
-А як насіння може бути чарівним?
-Хо, хо, хо, я знав, що ти все ж таки запитаєш! – засміявся тато - ...Вранці я молотив зерно на полі у бабусі. Коли я закінчив працювати, хазяйка запросила мене на обід і я не відмовився. Почалася приємна розмова. Я розповів їй про те, що дарую тобі квіти. І коли я збирався йти додому, вона з великою люб'язністю дала мені цей мішечок і сказала: “Подаруй цей мішечок своїй донці. У ньому декілька чарівних насінинок. Нехай Наталка вибере найкращу ділянку біля будинку і посіє там насіння. Та, щоб воно виросло, потрібно докладати чимало зусиль: кожного дня поливати його, розповідати йому казки, доглядати…..”.
Тільки-но заспівав півень, Наталка побігла надвір і, вибравши ділянку, посадила насіння із мішечка. Першого дня Наталка попрацювала на славу. Які тільки казки вона йому не розповідала. Та, на жаль, навіть маленький пагін й той не виріс. Наступного дня Наталка щедро полила майбутні квіти. Але й тоді нічого не з’явилося. Пройшло ще декілька днів, але марно. Насіння вперто сиділо у землі і не хотіло пускати пагони. Настав ще один день клопіткої праці. Вийшовши надвір, Наталка побачила, як із родючої землі висунувся маленький зелененький пагінець, який згодом прикрасився чепурненькими листочками. Не пройшло й місяця, як пагін перетворився на високе стебло, на якому безліч бутонів квітки готувались до церемоніального розкриттю своїх пелюсток. Цього моменту Наталка чекала довго. І ось нарешті у сонячну днину на тендітному стеблі поруч з широким листям розташувались безліч рожевих квіток. Бджоли з радістю збирали нектар і ,ніби щось підспівували . Квіти були настільки мальовничими, що вона вирішила назвати їх Мальвами. Дівчинка зрозуміла, що насіння було чарівне тільки тому, що вирощувалось з любов’ю на українській землі. Адже своїми працьовитими руками можна зробити справжнє диво. Багато людей приходило до Наталки за насінням аби поширювати цю красу. Згодом Мальва стала найвідомішою квіткою України, символом найдорожчого, любові до Батьківщини, народу. Вважалося, що посадивши Мальви біля вікна свого будинку, у сім’ї пануватиме мир і злагода.
Ось так і кожен з нас може зробити Україну кращою.
