Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2562
Творів: 46526
Рецензій: 90785

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Іня

© Алла Марковська, 19-04-2019
Летос любив корабельний маскарад. Міг надягнути маску, й не тільки голограмну. Були у цього прадавнього катера свої секрети: умів трансформуватися не гірше, ніж його команда. Зараз він набув форми зоряної яхти, не нової, але достатньо пристойної. Його зовнішній борт вкривав шар маатер-толлу. Це дуже міцний сплав, у якому під впливом імпульсу атоми міняють місце, форму, колір і об’єм. Джарек також мав такий камуфляж, та маатер-тоол у нього був у резервуарах, розміщених по усьому кірідовому корпусу.
Отже, досить пристойна зоряна яхта з номером іншої зоряної яхти, яка нещодавно загинула у перегонах, надала заявку на злітний майданчик на головному космодромі Ра-Ят-Ін. А ще це планетарне місто самі його мешканці називали просто Іня. У цій назві значення назви міста з рожевої мушлі Всесвіту перетворювалося на назву молюска у стічних канавах закинутих кварталів. Їстівного молюска, якщо не запитувати постачальника, де він мешкає і зростає. Молюск Іня – це такий великий, схожий на желе, зеленуватий млинець у тонкій сірій круглій мушлі. Ті мушлі також продають як сувеніри. Після обробки напівпрозорі кулі стають напрочуд гарними й до того ж незгораючими світильниками.
Та яхта прилетіла до Іні, коли над головним космодромом панувала ніч. Хоча на космодромах такого рівня ніч сприймається умовно. Робота і життя триває, особливо у космонавтів, які частенько живуть за власним корабельним часом.
Майданчик надали. У Братерства була досить зручна система орієнтації кораблів на велетенському просторі космодрому. Вони називали колір і підсвічували вільний майданчик названими барвами. На Іні не дуже перевіряли документи на кораблях, бо сподівалися на пограничні служби в одинадцятій галактиці. Летос ті пограничні кораблі Братерства, звичайно ж, оминув. Навіщо даремно витрачати час і сили на митні служби галактичних сусідів?.. Особливо коли є можливості облетіти їх у космосі, такому глобально безмежному.
Галактичний катер Летос вмостився на злітному майданчику, коли проекція Летоса сиділа у кріслі другого пілота:
– Платформа, гравітави чи громадський транспорт? – запитав Летос.
– Громадський транспорт, – відповіла Мілен. – Не привертатимемо зайвої уваги. Ми ж тут туристи.
Вона і вдягнулася як зазвичай вдягаються туристи з провінційних планет: зручні штани, светр, куртка, наплічник. Нейл також знайшов собі в ангарі щось просте. Ленора тепер залишалася на катері. Хоча їй цікаво було подивитися на планетарну столицю Братерства, поки ще є можливість, війна гібридна і ніхто з могутніх галактичних формувань не визнає своєї у ній участі.
– Як ви його знайдете? – запитала Ленора.
– Так само, як він Гела, – відповіла Мілен. – Я його відчую і зроблю так, аби він не відчув мене, – усміхнулась вона.
Мілен і Нейл вийшли на трап. Над космодромом було силове поле. Відчувався звичний технічний вітер із присмаком очисної хімії. Іня масивними будівлями нависала над космодромом. Хмарочоси зв’язані між собою, як бетонне мереживо, де один будинок перетікає в інший, створюючи лабіринт, котрим закрили всю планету. Хоча зараз, уночі, серед вогнів міста, яскравих, різнокольорових, схожих на застиглий феєрверк, місто здавалося безкінечним, а сяйво його вогнів плавно переливалося у сяйво вогнів гравітаційного транспорту.
Біля трапу чекав сюрприз.
– Ти знав? – запитала Мілен у проекції свого катеру.
– Я також здивований, – хитро посміхнувся Летос.
Біля трапу Летоса, що виглядав зараз як цілком пристойна космічна яхта, чекав плаский гравітав із відкидним верхом – якась дуже модна модель найтійських гравітавів. Мілен не могла навіть назвати марку, надто швидко ці модні моделі різних машин змінювали один одного на всесвітньому ринку техніки.
Біля гравітава стояв Рол – чоловік Мілен. З'явився, як завжди, несподівано, без попередження. Рол трошки нижчий за Гела, худорлявий, аристократичний, з ледь смаглявою шкірою і світло-жовтим волоссям, підстриженим на рівні плечей. Його обличчя не видавало у ньому ні представника давньої раси, ні безсмертного. Та як для людини він був дуже привабливий: тонкі риси, уважні сірі з зеленим відтінком очі, ледь помітна усмішка, тоненькі зморшки біля рота, що не робили його старшим на вигляд, тільки більш навченим життям.
– І як же він дізнався твій злітний квадрат? – запитала Мілен у катера, маючи на увазі несподівану обізнаність свого чоловіка.
Проекція Летоса вийшла на трап. Білявий хлопчик притулився до борту, склавши руки на грудях.
– Ти знаєш, яка нього система спостереження, – відповів катер так, наче Рола поряд і близько не було.
– О, Рол! Привіт, – привітався Нейл.
Він зіскочив з трапа, оглянув найтійський гравітав, і по-родинному закинув сумку на заднє сидіння та стрибнув у нього сам, через верх, не відчиняючи дверцята. Гравітав ледь колихнувся на гравітаційній хвилі і застиг, що показувало гарну збалансованість поплавців у гравітаційному двигуні.
Рол підійшов до дверцят переднього сидіння біля водія і відчинив їх мовчки, запрошуючи дружину всередину.
Ленора стояла на східцях трапу, Рол кивнув їй, жінка відповіла усмішкою. Хоча Ленора таки співчувала Ролу: у нього і Мілен зараз був період складних стосунків. Та Рол намагався бути поруч із дружиною, поступово завойовуючи її довіру знову і знову. Ленора боялася, що її стосунки з Гелом також будуть заходити у подібні кути. Безсмертні пари – то довгі історії, якщо вони залишаються поруч мільйони років.
Мілен кинула свій наплічник у Нейла, який щиро посміхався, коли спостерігав давню суперечку подружжя, з як би то мовити першого ряду.
– Зуби виб'ю, будеш нові відрощувати, – погрожувала Мілен Нейлу.
– Спробуй, – дражнився він. – Поки тобі того не вдавалося!
– А ікло сто років тому, за яке два мага билися, десь пощезло?
– Немає ікла – немає підтвердження, що тобі те вдалося.
Нейл і Мілен весело розсміялися, згадуючи свою бійку на далекій планеті Лоа. Два маги були свідками колосального видовища, коли велетенські дракони, білий та чорний, намагалися зламати один одному щелепи. Не знали маги, що то був не бій, а спаринг, і не на смерть, а... Тому що заклалися на пляшку беркга.
Рол сів за кермо, підняв гравітав у повітря на третій транспортний рівень. Зрушив з місця. Найтійський гравітав набирав швидкість. Мілен і Нейл жартували між собою. Мілен старанно робила вигляд, що не помічає чоловіка, навіть не сказала, куди летіти, здогадувалась, що Рол сам знає адресу.
Але не втрималась:
– Куди ми летимо?
– Тут є невеличке поселення фетів на узбережжі Іня, така собі комуна. Вони побудували завод, де збирають біокомп'ютери. Наш Тавас у них за головного. Вчора повернувся. Здається, він не знає, з ким залишатись. Щось дядько Зерон не втримав його довіри. От і сидить тут наш загублений у запитаннях творець у засміченому океані планетарної столиці, не знає, з ким йому далі по тому безсмертному житті йти, з розумними чи гарними.
– Ти з ним розмовляв? – прискіпливо запитала Мілен у чоловіка, сердито звузивши сині очі.
– Ні, – усміхнувся він. – Як би я міг?.. Ні, моя кохана леді, розмовлятимеш з ним перша після дядька Зерона.
Нейл засміявся:
– Старші брати... Це так незвично. Щось немає ладу у нашій маленькій сімейці. Старший брат усе мріє свого батька-творця запроторити у саркофаг.
– Намагаєшся з тим якось розібратися? – запитав Рол у Нейла.
– О, точно! Ти ж також мовчав, хоча знав. Може, мені тек образитись і здати вас Зерону? Як зробив Тавас.
– Спробуй, – запропонував, здавалося, дуже серйозно Рол. – Опинишся у саркофазі поруч із Гелом, Мілен, і, – злегка нахилив голову, приклавши вільну руку до грудей, – і мною. Дядько Зерон не стерпить конкурентів, рівних собі. Наче звичайний правитель зі смертних вічних, він інтуїтивно і наполегливо знищить усю родину. Особливо коли сам себе запевнив, що право на владу має тільки він. Зерон не хоче ділити славу першого з такими як ми. Чи вони, – Рол вказав на Мілен і начебто випадково торкнувся її волосся, лагідно провівши пальцями по м'яких чорних кучерях.
Мілен мовчки і майже миттєво відхилилася, хоча воліла навпаки притулитися до нього.
– Але ж Таваса він відпустив? – заперечив Нейл.
– Тавас його творіння, як тисячі інших творців. Зерон поки не хоче конфліктувати з тими, кого сам створив і хто досі наполегливо будує Всесвіт.
Наближався ранок. Небо набувало коралового кольору, темне море ставало кольору ночі. Тіні від міста закривали узбережжя від величезної червоної зірки, що несла денне світло.
Тавас сидів на березі. Через темне каміння берег здавався чорним, чорнильні хвилі дихання моря намагалися зачепити босі п'яти ящера.
Рол скинув шкіряний плащ і постелив його на кам'яний пляж. Мілен сіла поруч із ящером, той, наче боявся злякати дику кішку, не рухався. Рол і Нейл сіли за спиною Таваса, але трохи поодаль.
Перший промінь зірки пробився через бетонний візерунок будинків, освітив пляж, море набуло синього кольору. euroescortbabes
– Де Гел? – запитала Мілен у Таваса.
– Напевне, ти краще за мене знаєш, де він, – відповів великий ящір.
– Добре, побудую запитання інакше, – криво всміхнулася Мілен. – Де я маю його шукати?
– Спочатку знайди вампіра. Тоді дізнаєшся, де шукати Гела.
– О, загадками говориш? Ти про Ларсарда. Він став вампіром, цікава доля у мага... І що мені скаже той вампір?
– Скаже, куди везли Гела.
– А чому ти не хочеш мені того сказати?
– Я не знаю. Після того, як виявилося, що я привів шпигуна, мені більше не довіряють, я знаю тільки, де мала база, а от де велика, – ні.
– Що ти думаєш робити далі?
– Не знаю. Я спустошений. Ви хоча б не використовували мою, як висловився Зерон, наївність. Гел мені напевне не пробачить.
– Того вже я не знаю, – відповіла Мілен, взяла до руки гладенький камінець, розглядала його: виявилося що то скло, яке довго блукало у хвилях між водою й іншим камінням. – Чому не запитуєш, чи пробачу я?
– Боюся питати, це для мене важливо. Ви моя сім'я. Не Зерон, а саме ви. Та я дещо заплутався у брехні й правді. Я б знову приєднався до вас...
– Не зараз, – Мілен підвелася. – Дай і мені час.
– Мілено, тебе створив Гел? – несподівано запитав Тавас.
Мілен засміялась, кинула напівпрозоре скло у хвилю, що шурхотіла камінцями пляжу. Нічого не відповіла. Підхопила з гальки шкіряний плащ, кинула на руки Рола і пішла до гравітава. Нейл і Рол також нічого не сказали Тавасу, попрямували за нею.
Тавас скочив на ноги і з розгону кинувся у хвилі, пірнув.
– Що робимо? – запитав Рол у дружини, коли наздогнав її.
– Ти знаєш, де тут смертні шкодять здоров'ю хімічною речовиною, намагаючись нейтралізувати дурні думки?
– Знаю, – відповів Рол.
– О, я також знаю одну таверну біля космодрому, вік тому була цілком пристойна забігайлівка.
– Яку ви з Гелом розгромили? – всміхнулася Мілен.
– Та то ж не ми почали, то аросці. А ми заплатили за погром.
– Ніяких таверн прикосмодромних і бійок з вантажниками. Йдемо просто пити, – категорично заперечив Рол, підняв Мілен на руки і посадив на переднє сидіння гравітава.
– Пити так пити, – зітхнув Нейл і стрибнув до гравітава. – Хто ж проти? А побитися можна і... з... та з ким завгодно можна побитися...
– Нейле! – вдвох разом вигукнули Рол і Мілен, перезирнулися, і вперше за чотири галактикона посміхнулися одне одному.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Anton, 26-04-2019

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Avtor, 25-04-2019

ЖОДНОЇ РЕЦЕНЗІЇ !!!

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© George, 20-04-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81248784065247 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …