Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2554
Творів: 46328
Рецензій: 90460

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика,пригоди

Інший світ

© Anais, 13-04-2019

                      Частина 6
Я сиділа за столом та дочитувала останній розділ. Через плече глянувши на годинник побачила що за пару хвилин буде шоста. Я потягнулась та зібрала книги які були потрібні та вийшла з кімнати. У коридорі була мертва тиша та лиш світло з вікна у кінця коридуру злегка освітлювала дорогу. Повільними кроками я пішла до бойового залу. Зійшла у низ,відкрила двері та зачарувалась невеличким парком вкруг якого були корпуса. Посередині стояв фонтан у вигляді плачущої дівчини. Навкруг нього були різні кущі між якими стояли мраморні лавочки. Неподалік під багконами житлового корпусу протікав струмок вздовж якого росли чорні рози. Так як на дворі було ще холодно я зайшла у приміщення та пройшла до залу.
Х-о Еліс ти уже є. Сьогодні ти будеш битись на мечах із противником.
Я-але Хілен я ще нічого не вмію та...
Х-повір це буде такий самий новачок як і ти. Ірен підійди но сюди!
За пару хвилин до нас підійшов високий ельф. У нього була бліда шкіра,червоні очі та білосніжне волосся. Зріст у нього був досить великий,а структура тіла не була мініатюрною.
Я-Хілено! Ти бачила його!
Х-справжній воїн повинен вступати у бій з усіма,тож не закатуй тут мені істерики,а бери меч і дерзай.
Хілена кинула у мене важким мечем який я зважкістю змогла втримати.
І-ну що Еліс погнали? Я й сам толком битись не вмію тож...
Я-добре давай.
Ірен набіг на мене першим і замахнувся мечем над моєю головою та я ухилилась. Далі він розвернувся та почав пробувати зачіпити мене та я усе ухилялась. Моя обручка почала світитись. Акінесса заволоділа мною. Стиснувши у руках меча вона почала атаку. Спершу вона замахнулась на голову та Ірен заблокував її удар. Потім Акі прокрутила його меча та хотіла вдарити у живіт Ірен встиг ухилитись та меч трохи задів його. І схоже через біля він не на жарт розізлився. Ірен почав наносити силіні удари і через важкість мого меча Акі не могла швидко вдаряти. Тож вона викінула його і почала застосовувати магію. Вона утворила у своїх руках сфери з диму та направила одну із них у Ірена. Він швидко узяв щит та відбив атаку. Через те що я читала про вміння переміщатись задопомогою диму(цей розділ Чара спеціально написала для Еліс)Акі стала димом. Вона обійшла Ірена ззаду та хотіла ударити,але він вдарив її щитом по лиці тим самим відштовхнувши її. Вона сплюнула кров і почала побігла у сторну стіни. Акі забігла на стіну і відштовхнувшись від неї у повітрі використала удар який забирав усю мою ману. Через зіткнення утворилась силова хвиля яка збила з ніг Хілену та розкинула усю зброю. Як тільки мана закінчилась Акі вітдала тіло мені. Через густий чорний туман який почав розвіюватись я побачила перед собою Ірена. Він не рухався.
Я-що я натворила...невже убила...убила.
Х-ти думаєш що ми б посилали на бій з тобою новачка? Ахаха ти помиляєшся Лісо!
Я повернулась у сторну червоної від сміху Хілени.
Х-це паладін Творця,а Чара перед боєм наклала на нього щит. Тож він скоро очуняється.
За пару хвилин заді мене почувся кашель. Я повернулась у сторну Ірена який спершись на стіну відкашлював чорний дим.
І-бій з тобою був дивовижний. За увесь мій військовий стаж мені не доводилась бачити такого ефективного і я б сказав красивого бою. Це дивовижно Еліс. Можливо після закінчення академії ти підеш до нас.
Коли я відійшла від шоку я захотіла дуже сильно пити. Спрага просто поїдала мене.
Я-Хіл де у вас тут є де напитись?
Х-а вон виходиш через ті двері на вулицю там є річка пий скільки влізе.
Я швидко почала бігти до дверей. І ззаду мене лунали крики Хілени:"та я ж пожартувала! У житловому корпусі є...". Та було уже запізно я вибігла на вулицю та побачивши річку швидко прибігла до неї та запхала голову у воду і бачала жадібними кофтками закофтувати воду. Коли я уже напилась то лягла біля річки та закрилась рукою. Домене підійшла перелякана Хілена та червона Чара яка захлипувалась від сміху.
Х-міс Чаро як це так?! Вона пила з річки!
Ч-а ти то її туди й направила.
Х-міс Чаро поясніть як так?!
Чара відійшовши від сміху почала пояснювати.
Ч-рохзумієш Хілено кожний маг має ману. А береться вона не нізвідки. Кожен маг поповняє її порізному. Хтось їсть мясо або фрукти,хтось пє кров,а вона водою або по тому що я знайшла у бібліотеці свою пляшку з вином повністю порожньою то ще й алкоголем. І я так зрозуміла що вона швидше ману поповняє алкоголем ніж водою.
Х-як ви це зрозуміли?
Ч-усе дуже просто. Вона випила пляшку з вином без обручки топто мани хватило на те аби призвати її духу Акі. А це ш не так же й мало йде мани. А з обручкою яка ніби заощаджує ману та водночас з маленьких витрат дає силу вона ще на попередній мані з алкоголю вона зробила колосальні витарити сили. Ну а покликала ти мене вже тоді коли Еліс пила топто за часом вона хлепала пятнадцять хвилин.
Хілена стояла зі з дивованим лицем і дивилась на Чару.
Х-мда. Такої єрунди мені бачити недоводилось...ну що ж піду я уже. Учні чекають.
Хілена розвернулась та пішла у сторну гільдії.
Ч-ну Еліс ,якщо я не помиляюсь,то по розкладу у тебе зараз заняття умене.
Чара усміхнулась та допомогла мені встати. Ми повільно йшли до гільдії.
Ч-поки ми йдемо хочу розказати що ти будеш сьогодні робити. Ітак сьогодні я покажу тобі пару технік бою. Чесно кажучи до сьогодні робила їх тобі. Було важко врахувати твої вміння та фізичну силу. Тож повернемось до плану. Перше це різні техніки бою,друге закляття,а третє буде відновлення мани задопомогою медетації.
                       Частина 7
Після занять я прийшла досебе у кімнату. Відкривши двері наліжку побачила Сабріну яка заспокоювала Моніку.
С-о подивись Еліс вернулась не плач Моніко.
Моніка витерла сльози і закрилась руками.
М-я нехочу щоб вона мене такою бачила.
Я-що сталось? Сабріно поясни мені що сталось!?
Сабріна встала та підійшовши домене вивела з кімнати.
С-Кіра з її "бандою" познущались над Монікою через те що вона захищала тебе. Вони говорили що ти демон який прислуговує Сугубі...Моніка не витримала та вилила на неї чорнила. А знаєш Кіра з сімї не бідної,а одяг у неї не з дишевих.
Я опустила голову,стиснула кулаки та проговорила крізь зуби.
Я-їх кімнати.
С-Еліс тебе чекатиме покарання.
Я-та мені всеодно! Можуть хоч голову відтяти та я захищу Моніку! Я розідру їх на шматки! Тож кімнати і вигляд тієї Кріс!
С-ех...45 і 47 у паралельному корпусі. Кріс має довге чорне волосся одягнена у рожеву сукню з пишними бантами кімната 45. Але Еліс будьласка без вбивств.
Я-о ні...крові буде багато.
Я зійшла на другий поверх та зайшла до кімнати з рідкісною зброєю. Придивившись собі хороший револьвер узяла кулю яка стояла біля нього,пару метальних ножів і направилась до другого корпусу. Стоячи перед 45 кімнатою і злегка постукала у двері. Мені відкрила дівчина. Я відштовхнула її і увійшла до кімнати передімною відкрився вигляд на пять"гламурних"дів.
?-ти зовсім страх втратила!?
Я лиш закрила двері та прокрутивши ключ подивилась на банду.
Я-де Кріс?
?-а тобі то нашо!?
Я усміхнулась і витягла два метальних ножі та кинула у двох які заговорили до мене. Як тільки вони попадали у кімнаті пролунали страшні виски.
Я-де Кріс я вас питаю!
Із натовпу випхали ту саму Кріс.
Я-мені не потрібно світків.
Я викинула останні ножі у всіх хто залишився.
Я-а для тебе буде особлива смерть. Та...якщо зробиш дещо для мене то залишишся живою,але коли розкажеш комусь або не виконаєш умов осьцей патрон прилетить у тебе.
Кріс скофтнула і відійшла назад.
К-я...я слухаю.
Я-хм перша моя умова...ти повинна добре ставитись до Моніки тай до усіх у гільдії. Друга ти повинна вибачитись перед ти кого образила. І третя ти відкинеш усі свої понти та станеш звичайною дівчиною. Зрозуміла?
К-...
Я-нечую відповіді!!!
К-т...так. Я зробл...лю усе.
Я усміхнулась та вдаривши по дверях відкрила їх і акуратно вийшла. Проходивши повз дзеркало я замітила що на мені була кров.
Я-а це уже не смішно.
Ч-Еліс? Це ти Еліс?
Я озернулась та побачила Чару яка наближалась домене. Мені стало страшно що вона запідозрить мене у вбивстві тому почала втікати.
Ч-Еліс! Еліс! Зупинись Еліс! Еліс! Еліс Лайт зупиніться! Сама напросилась.
Коли я думала що уже відірвалась то відчула що мої ноги щось огортає та сильно колить у них. Та враз гілки стиснули ноги і уже незмігши рухатись то просто впала на землю. За пару хвилин домене підійшла Чара. Вона піднесла мене за руку та застигла з переляканим лицем.
Ч-ти вбила когось?
Я опустила голову та спробувала вирватись.
Ч-ану говори!
Я-нескажу!
Чара кинула мене на землю і вдарила ногою у живіт. Потім у лице.
Ч-кажи демониха!
Я відхаркнула кров і хриплим голосом...
Я-ніколи.
Від цього вона ще сильніше ударила мене у живіт та піднесла за волосся.
Ч-кажи тварюко! Кажи!
Я лиш помахала головою у різні сторни. Чара ударила мою голову об своє коліно і відкинула у стіну від чого з лоба почала стікати кров.
Ч-я вбю тебе та усеодно витягу правду! Щоб ти стекла кровю!
К-міс Чаро вона убила моїх друзів! Міс Чаро!
Ч-її чекатиме страшне покарання!
Чара підійшла домене та знявши обручку викинула її через вікно просто у річку. Потім вона присіла біля домене та з нервовою усмішкою почала говорити.
Ч-болить? Страждай. Усі ви Лайти нечесть.
Акінесса оволоділа моїм тілом і схвативши Чару за шию притягнула досебе.
Я-хоч і сил унеї небагато...я постараюсь відшукати свій медальйон...я обіцяю що знайду...я знаю що він десь тут...ми знайдемо його і тоді тобі уже буде несмішно Чаро...Вайлд.
Моя мана вичерпалась і я розслабила руку. Чара вирвавшись піднусла ногу та зарядила мені у лице від чого я відключилась.
Перед моїми очима повстала Акінесса. Це було просто біле тіло з чорними руками по лікоть,а кисті формували кігті. На ній було довге чорне плаття з чорними майже прозорими рукавами які стелились по землі. Її чорне волосся розвіювалось,а навкруги було чути ніжні звуки дзвіночків.
А-я обіцяю зовсім скоро ти небудеш такою жалюгідною.
Вона клацнула пальцем і мені перед очима почали промелькувати спогади Акінесси. Усе мелькало так швидко і розгледіти практично було неможливо. Та останні кадри у яких зображувався амулет були чіткими. Підвіска амулету була у формі чорної пентограми підвішаною на срібний ланцюжок.
                        Частина 8
Так як регенерація умене була хороша хоч і затрачала багато мани та усеодно на наступний день я була як новенька.
М-Еліс? Елісочко прокинься благаю тебе.
Я зважкістю відкрила очі та побачила перед собою Моніку та Сабріну.
М-Еліс.
Моніка гаряче обняла мене і почала плакати.
М-Елісочко міс Чара наказала тобі прибратися у її бібліотеці та багато чого іншого. Я допоможу тобі Елісочко! Допоможу.
Я відтягнула Моніку від себе та витерла її сльози.
Я-усе буде добре Моніко. Якщо ти справді так хочеш допомогти то давай почнемо просто зараз.
М-так Еліс. Просто зараз.
С-Еліс твоя каб...
Я приклала палець до губ і вийшла з кімнати разом з Монікою. Вона узяла мене за руку та потягнула до четвертого корпусу який був просто суцільною бібліотекою з безліччю полиць. Коли ми прийшли на підлозі стояли ганчірки якими потрібно було протерати книги.
М-що ж я буду с цієї сторони,а ти з іншої.
Ми обійшли полицю з різних боків та почали протирати книги.
Я-Моніко.
М-так Еліс.
Я-можеш розказати мені про Сугубу та Творця...багато про них чула.
М-ти звернулась по адресу. Ну тож слухай. Ми живемо на Арії. Спочатку це була планета Сугуби старшої сестри Творця. Сугуба з давньо ельфійської перекладається як смертельна або нечиста тож Сугуба була злою. Вона задапомогою тіней тримала аріанців у страху. Та Арією вона не називалась. Це була якщо я не помиляюсь Незофія. Так от. Мати Творця та Сугуби-Арія не витримала таке поводження тож вирішила прибрати її. Та Сугуба виявилась набагато сильнішою тож убила її. Творець у свою чергу ненажарт розізлась та знищила Сугубу. За чутками колишніх жителів це була грандіозна битва. Сугуба була заточена у сосуд гріхів який Творець залишила у себе. Планету ж вона назвала Арією. Створила свої паладінів Чару та Івена ну ще багато їх там було. Так от земля заросла травами і чудесними квітами на заздрість усім,поселились дивовижні істоти та утворилось багато рас.
Я-а чому на Арії так холодно і практично немає сонця?
М-кажуть, що Творець піддалась на вблагання Сугуби випустити її...
Я-та вона не змінилась і через це тероризує Арію та Творець стримує її?
М-саме так.
Ми припинили говорити та мовчки витирали пилюку. Коли половину бібліотеки було витерто Моніка пішла трохи відпочити. Я витирала одну з книг мене ніби оглушило,а трохи згодом були чутні дзенькіти дзвіночків. Усе потемніло та вкрилось туманом. Стук каблуків зупинився і передімною повстала Акі. Вона узяла мене за руку та повела до поличок які стояли вздовж стіни. Так як вона була гіганська то кинувши одну з книг зникла разом з видіннями. Враз я почула як працює якийсь механізм і передімною відкрились двері. Увійшовши у них передімною стояв пятестал на якому були шкіряна сумка у яку були вшиті різні шестерні. Я підійшла ближче і побачила що на ньому окрім сумки лежав той самий амуле...заповітний амулет,а біля нього красувався гострий срібний і великий ніж лезо якого було прикрашене різними завитушками.
А-зачекай Еліс...прибирежи його для того самого дня.
Це було щось дивовижне. Емоції просто переповнювали мене. Накінецьто накінецьто заповітний амулет сили умене. І враз з іншого кута кімнати пролунав голос Моніки.
М-Еліс ти відпочила?! Давай уже пошвидше закінчим!?
Я-так...так добре.
Я спакувала усе у сумку та узяла з собою.Ми узялись до роботи і за годину праці у бібліотеку зайшла Шулін з якоюсь випічкою.
Ш-дівчата візьміть поки Чара не бачить.
Ми були голодні тож зїли усе що було на підносі. Випічка Шулін була просто дивовижною.
Ш-ну я мабудь піду,а то ще мені влетить.
Шулін закрила двері,а ми залишились прибирати.
Після закінчення завдання ми прийшли до своїх кімнат. Я поставила сумку під ліжко аби вночі коли усі будуть спати краще розглянути знайдене.
М-фух це було тяжко та ми справились.
С-я рада. Доречі Моніко я тут принесла тобі домашнє ти ж на уроках небула. Тож давай сідай і вчи теми досить важкі то я допоможу тобі.
Настала ніч. Дівчата полягали спати і я дістала сумку. Витягла першим ніж. Він був дуже гарним на гострим,наступним був амулет. Хоч і Акі наказувала не одяти його та Лайтів це неспинить. Я одягла його і зразу же відчула що найменші звуки можу бездогонно чути. Згодом відчула що у мене вроті щось відбувається. Я узяла дзеркало і відкрила рот. Верхні та нижні ікла стали більшими та гострішими,а очі з зеленого стали яскраво фіолетовими з видовженим ніби котячим зрачком,моя шкіра побліднішала,а темно каштанове волосся стало чорним. Усі ці зміни були дивовижні. Та це не усе що давав амулет. Його справжня функція була велика кількість мани. І справді гіганський приплив мани відчувався у мені. Це було дивовижно. Та від того що це сталось несподівано мене зтрашно клонило у сон. Мені снився мій батько. Мені снилося як він це трирічною покидає мене,брата та мати. Та він не закінчувався лиш одним закриттям дверей. Він продовжувався. Денайт(батько)підійшов до якихось чоловіків у дивних обладунках,а між ними стояла Чара. Через те що цей амулет носила Акі то схоже вона була тоді там та я немогла почути їх діалог. Згодом усі пішли і він сів на бортики фонтану. Акі прийняла свій тілесний облік та сіла біля нього.
А-ну і чому ти покинув їх?
Д-Акінесса. Якби ти знала...як я хотів аби Еліс виросла звичайною смертною дівчинкою...аби не запідозрила про те що вона демон...аби не думала...о ні. Вона дізнається дізнається.
А-про те що вона демон?
Д-так. Я навіть памятаю той день коли вітдав Деру сестрі близнючці Анни(мама Еліс). І залишив по суті дитину Сугуби.
А-топто ти!? Це жахливо.
Д-я знаю...знаю...це буде переслідувати мене ціле життя. Лиш би Еліс не взнала що Лайти...це паладіни Сугуби. Я хочу аби вона прославила цю фамілію,а не соромилась її. І Акі...доглянь мою Еліс...прошу тебе.
А-я постараюсь.
Акі обняла Денайта і перетворившись на дим зникла у лісі спостерігаючи за батьком. Він встав та підійшов до Чари яка чекала його. Чоловіки оділи на нього кайдани і вони зникли за наступним деревом. Далі події відбувались у тих самих катакомбах у які хотіла завести мене Аліса.
Ч-ну що Лайте. Ти понесеш страшні покарання.
Д-знаєш Чаро я уже готовий...аби померти та забуди те що я зробив.
Ч-я постараюсь аби це залишилось з тобою навіки.
Д-ти не міняєшся.
Ч-він увесь ваш хлопці.
Чоловіки почали знущатись над батьком. Я хотіла врятувати його та це були лиш спогади...Я почала кричати і просити аби вони відпустили його. Та відчула як хтось теліпає мною. Проснувшись передімною стояла Моніка та Сабріна. Вони сіли біля мене та обняли.
Я-Моніка...Сабріна.
М-не бійся Еліс це лише кошмар.
Я-мені потрібно подихати свіжим повітрям.
Я вийшла на вулицю та побачила Чару яка сиділа біля троянд. Вона обрізала засохші листки та поливала квіти. Враз я почула як щось ніби ламається у стороні Чари. Придивившись на балкони замітила як один з них який висів над Чарою почав тріскатись. І тут він відламався та почав летіти просто на неї. Для мене час ніби уповільнився усе рухалось плавно та повільно. Скориставшись цим я чорним димом прилетіла до Чари і в той момент час став нормальним. Я відкинула її всторну прийнявши на себе удар. Та...та нічого не відчувалось. Удар ніби не відбувся. Я відкрила очі та подивилась вверх. Виявляється мій щит який виник підчас небезпеки розколов плиту від чого великі брили від балкону валялись навколо мене. Я забрала щит і підійшовши до Чари простягнула їй руку.
Ч-ти врятувала мене. Незважаючи на те що я зробила з тобою ти мене врятувала.
Чара кинулась на мене та сильно обняла. Її сльози скапували мені на плече,а волосся ніжно розвіював вітер.
Ч-я обіцяю! Ні клянусь що такого більше не станеться! Я буду тебе навчати лиш найкращому! Еліс!
                       Частина 9
Зранку я разом з Чарою повинні були іти до лісу аби вона навчила мене відновлювати ману та стишувати мою силу задопомогою медетації. Та як тільки ми збирались піти Чару зупинла одна із майстрів. На зріст достатньо висока старша жінка триблизно пятдесяти років. Одягнена вона була у сірий балахон до землі,а на голові був накинутий капішон через який спадало на плечі кучеряве сиве волосся та виднілось незадоволине зморщине лице.
?-міс Чаро де ви ходите усі уже вас обшукались! Невже ви посміли забути про приїзд графині Лаури!?
Ч-її графсто зачикає,умене є більш цікавіше і продуктивніше заняття.
?-міс Чаро що ви собі дозволяєте!? Вона не чикатеме на ваш прихід,а розвернеться і поїде!? Ви уявляєте які наслідки це понесе!?
Ч-ми чикали на її приїзд двадцять років! Я своми силами та учнями врятувала це місто від тіней Сугуби допоки вона протирала свої панчохи у шовковому ліжку в теплоті та безпеці! І от коли уже усе загладилась вона мала наглість без запрошення припхатись до моєї гільдії!? Скажите їй аби зачекала з годину! Незнаю розважайте її як хочете та я повинна закічнити те що почала. Я муситиму навчити цю дівчину дечому важливому і чути щось про час або покарання нехочу.
?-топто ви хочете сказати що ризикуватимете своєю головою заради цієї дівчушки!? Міс Чаро ви неусвідомлюєте що робите!
Ч-якраз і усвідомлюю. І повірте це не проста дівчушка,а якщо я її не навчу то без голови ризикують залишитись усі.
Майстр стояла у ступорі і немогла вимовити ні слова. Чара лиш узяла мене за руку та потягнула у ліс. Коли ми прийшли то за пару хвилин вийшли на великій галявині. Навкруг співали птахи та був чути шелест дерев який помітно заспокоїв Чару. Вона сіла склавши ноги та поставила руки на коліна і глибоко вдихнувши повільно видихнула пару.
Я-дивно на дворі начебто тепло.
Ч-це лишня енергія. Вона виділяється підчас злості або якогось негативного збудника...якщо не зупинити цей процес можна утворити вихлоп сили який зашкодить не тільки тобі а й усім іншим. Так що для таких сильних магів дуже важливо не утворити вихлоп і зберігати силу. Коли у мага практично закінчується мана він хоче використати її з користю і утворюється сплеск. Та це не так страшно як стан афекту. Підчас нього мана витрачається швидше,але дає змогу магові убити усіх швидше,ефективніше і при цему усьому для нього час буде уповільнений. Мало хто виживав після афекту...а ті й хто вижив назавжди залишався під його дією. Надіюсь такого з тобою ніколи не відбудеться. Штука класна,але сама розумієш небезпечна. Що ж Еліс сідай біля мене і почнемо заняття.
Після медетації ми зайшли до гільдії і зразу же Чару завели до переговорного залу. Та вони зробили помилку не закривши двері повністтю. Через шпарку я могла бачити як Чара сідає навпроти якоїсь злої та противної на вигляд жінки яку по її виразу лиця вона явно бачити була не рада. Але через її слуг які стояли за дверима мені небуло нічого видно. Я чорним димом промайнула у зал та заховалась за книжковою полицею. Звідси мені було просто бездоганно бачити та чути усе що відбувалося у залі.
Л-ну що ж міс Вайлд як у вас справи?
Ч-тримай свою любязність при собі Лауро. Думаєш якщо пройшло трохи часу я усе забула та готова простити тобі це?
Л-хотіла б я на це надіятись.
Ч-а я тебе розчарую. Як ти думає...
?-міс Чаро звертайтесь до герцогині на "ви" усештаки вона вища за вас статусом та положенням.
Ч-заткнись Енно і встань десь позаду мене я сама знаю як зким говорити.
Майстер встала позаду Чари та дивилась на неї ненависним поглядом.
Л-бачу ти не дуже любязно ставишся до усіх. Хоч і для тебе це не дивно. Я й сама деколи нерозумію як ти зі своїм характером змогла зібрати потрібних осіб які допомогли тобі подолати тіні Сугуби.
Ч-по-перше, я знищила їх своїми силами та з підтримкою своїх учнів яких там і полягло багато хоча б мали получити твою армію! Ти хоч уявляєш як це ховати тих кого ти виховував та вкладав у них усе що мав!!? Ти хоча б уявляєш як мені після того було важко змиритись з їхньою смертю!? Смертю тих хто добровільно пішов на смерть допоки ти валялась у безпеці!? Ці діти полягли за твою та безпеку інших хто знаходився за гільдією! Вони знали на що йшли вони знали що не повернуться. Ти і твої мешканці навіть не порухались...навіть незнаю за що ці душі воювали...за свободу яку така нечесть як ти та твої піддані незаслуговують!
Лаура замітно напряглась,а Чара відкинувшись на спинку крісла глибого вдихнула та видихнула білу пару.
Л-що ж Чаро...це було красиво. Ти з такими емоціями розказувала усе це. Мені навіть здалось що це правда.
Чара кинулась вперед та стукнула кулаком по столі.
Ч-бо це і є правда Лауро! Ті квіти ті чорні рози які могла бачити на вулиці це ті ж самі діти! Тож не зли мене та скажи чого ти вирішила припхатись сюди!?
Лаура клацнула пальцями і хтось схопив мене за дві руки витягнув зза шафи.
Л-ось по неї.
Ч-Еліс? Що ти тут робиш!?
Л-не злись на неї Чаро. Якщо хочеш аби цього наступу не відбулось повторно але уже замість тіней буде моя армія то просто вітдай її мені.
Ч-та що б ти скисла я тобі її усеодно не вітдам! Я забагато втратила аби так розкидатись учнями!
І враз один із войнів Лаури схватив Чару за волосся та вдарив об стіл відчого у неї потекла з носа кров.
Л-як же ж ти мене дістала Чаро. Хочеш показати що ти така крута бо являєшся паладіном Творця? Ой повір мені це далеко не так.
Я стояла опустивши голову і вислуховувала їх розмову.
Л-розумієш Чаро ти не така же й страшна та сердита як здається на перший погляд. Ти злопамятна та корислива. Усі ви тут такі.
Ч-не всі Лауро такі злі як тобі здаються. Набагато небезпечнішими є твої жителі та усі хто служать тобі. І знаєш краще би ти не мучила своїх швачок які денно і ночно шиють тобі одяг який ти зразу же викидаєш. Твоя пуста голова ліпше б задумалась як поліпшити стан на своїй землі та не забирала моїх найкращих учнів.
Після її слів Чару ще раз ударили об стіл і коли вона встала з її лоба текла кров.
Л-навіщо мені цього. Набагато краще було би узяти уже навчених та готових аніж тратити час в пусту. Тай усе ж таки твоя Еліс усеодно піде у якусь із гвардій яка тобі різниця куди вона піде. Усеодно ви ніколи не побачитись.
Чара хотіла щось вимовити та її ще раз ударили об стіл.
Л-ти така жалюгідна.
Я-не менше ніж ти.
Лаура напряглась та з подьоргуванням повернулась домене.
Л-Еліс. А я й про тебе забула.
Вона повернулась назад до Чари та протягнулась до неї.
Л-ну так ти вітдасиш її мені?
Ч-тільки через мій труп.
Л-немаю нічого проти.
Враз Чару підняли за столу і тримали за руки. Лаура підійшла до неї та витягла з рукава кинжал.
Л-через твій труп Вайлд.
Як тільки Лаура здійняла кинжал вверх я чорним димом промайнула перед Чарою та стимала лезо між лодонями.
Л-Еліс.
Лаура широко відкрила очі та розтягнула на своєму обличчі гидку усмішку і почала тиснути ще сильніше.
Л-тобі не боляче?
Я скривившись стримувала лезо. Та як тільки відчула що воно скоро просковзне різко забрала руки та повалила Чару на землю. Лаура вонзила клинок у одного із охоронців від чого той впав на землю.
Л-кмітлива ти Еліс. А як тобі таке!?
Вона витягла в одного з гвардійців меча і замахнулась на мене та я ухилилась. Бючись з Лаурою час від часу мій погляд падав на Чару як судорожно обмацувала стіни. І враз почувся звук сирени на який збіглись у зал усі учні. Вони були зі зброєю а маги уже тримали магію для удару.
Ч-а як тобі таке Лауро. Тисяча найкращих учнів проти двадцяти твоїх войнів?
Коли Лаура відволіклась я відштовхнула її просто під ноги Чари.
Чара заплющила очі та спокійно почала говорити незважаючи на видимий біль від ударів.
Ч-або ти разом з свою жалюгідною армією забираєшся звідси і забуваєш сюди дорогу або усі вони включаючи Еліс зітруть вас з лиця землі.
Лаура скофтнула і вибігла разом з своєю армією навулицю падаючи та спотикаючись.
Ч-дякую тобі Еліс...за те що...за те що появляєшся у певний час у певному місці та рятуєш мене.
Після цих слів Чара знепритомніла та встигла її зловити. Після цього вона ще довго була вдячна мені.   

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.41451501846313 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …