Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2554
Творів: 46328
Рецензій: 90462

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика,пригоди

Інший світ

© Anais, 12-04-2019
                         Частина 3
М-Еліс вставай ато запізнимся на заняття.
Мене розбудив дзвінкий голос Моніки яка надвисала над моїм ліжком. Я відкрила очі та помалу встала.
Я-голова обертом.
М-якщо тобі погано ти можеш залишитись тут.
Я-ні. Я піду з тобою.
М-чарівно. Та спершу ти повинна привести себе у порядок. Знаєш твоє подерте та окровавленне плаття та розпатлане волосся не лізе в ніякі рамки...
Я-а доречі чому мені його відрізали?
М-воно було у засохшій крові яку ми відмити ніяк не могли...тож прийшлось відрізати. Доречі тобі навіть краще з каре. І знаєш..
Я-добре замовкни. Тк де мені дістати якийсь одяг?
М-ну...у тебе з собою одягу не було тож я дам тобі свій.
Моніка стрибнула до шави та дістала синє плаття з пишною спідницею та довгими рукавами,білі колготки та чорні шпильки з кружева.
М-це найтемніше що умене є. Тож одягай.
Я лиш підвела на неї очі та мовчки узяла одяг і почала одягатись.
Я-дякую.
Одягнувши каблуки я встала перед Монікою. У неї був такий вигляд ніби перед нею стояло щось грандіозне.
М-усе так красиво дивиться на тобі. Дуже дуже красиво.
Я-дякую. Думаю ти небудеш заперечувати якщо я візьму твою косметику та гребінь.
М-так так звичайно бери.
Я сіла перед дзеркалом та почала наносити макіяж та перед тим заклала волосся за вуха.
М-ух ти у тебе ельфійські вуха...та три сережки на кажному. Це так класно виглядає!!! От би мені бути такою як ти.
Я-ліпше б ти так не говорила.
Після цих слів я продовжила наносити макіяж. Намалювала верхню губу чорною помадою,на очі нанесла чорні тєні і підводку та чорним олівцем замалювала всередині повіки та намалювала чорним лаком нігті.
М-у тебе такий дийвний стиль.
Далі я узяла гребінь та розчесала своє волосся.
М-доречі чому б тобі не одіти свою каблучку. Чесно кажучи я бачила її. Унеї такий красивий зелений камінець просто казка.
Я кивнула та зняла з полички коробочку. Відкривши її побачила перстень...та чогось він був дуже близько до поверхні.
Я-у цієї коробки подвійне дно.
Я витягла перстень та перевернула коробку. З неї випала срібна чорна ручка з безкінечним чорнилом та шкіряний записник з срібним драконом на обкладинці.
М-який красивий.
Я-роздивемось потім.
Я одяла обручку і мене ніби почав обпалювати вогонь.
М-Еліс! Що з тобою!?
Мої спроби зняти її були марними. Від руки по усьому тілі продовжувало розходитись відчуття опіків.
Я-спробуй зняти її з мене!
Як тільки Моніка доторкнулась до моєї руки то зразу відсмикнула руку ніби доторкнулась до чогось гарячого.
М-воно мене обпалило!
Я продовжувала пробувати зняти її та згодом відчула як починаю згасати.
М-Еліс.
Я-що таке?
М-у тебе зелені очі. Вони так красиво блищать.
Я-дякую. Ну так ми кудись мали іти?
М-так так звичайно. Я узяла нам підручники тож можемо іти.
Я узяла свою половину та вийшла у коридор разом із Монікою.
Ч-Еліс зачекай будь ласка.
Я обернулась назад. Заді мене стояла Чара.
Я-ви щось хотіли?
Ч-так. Я вирішила що ти будеш навчатись окремо від усіх учнів. Твоє навчання буде починатись о 6:00. Далі ти будеш іти за цим розкладом. А зараз відправляйся до своєї кімнати. Кевін повинен дати тобі інші підручники та дати тобі теми для вивчення на завтра.
Чара вітдала мені розклад та невеличку карточку. Потім вона усміхнулась памахала рукою та пішла.
М-ну раз так тоді я піду на заняття. Дозустрічі.
Я-ага дозустрічі.
Я увійшла до своєї кімнати та почала розглядати розклад. Кожного дня умене було чотири пари. За пару хвилин у двері постукали.
Я-заходьте!
І от на порозі стояв той самий чоловік з яким умене винекла сутичка у бібліотеці. Він мовчки зайшов до кімнати та поставив книжки. Та тільки він уже був біля дверей...
Я-вибачте мене. Мені дуже шкода за той випадок.
К-а я уже думав ти черства.
Я-що ти маєш на увазі?
К-хіба ти мене не памятаєш Еліс?
                         Частина 4
Це був мій найкращий друг. Він пропав безвісті тоді коли йому виповнилось 13 років.
Я-як ти тут опинився?
К-коли дітям Арії виповнюється шість у них появляється просто колосальних розмірів сила. Вона спалахує як вогонь даючи дітям таку річ як ману та водночас подає сигнал про появлення ще одного мага. Підчас цього спалаху витрачається уся мана і носій магії потрапляє до Арії де його забирають учасники певних орденів та гільдій. Ці діти зазвичай сильніші за тутешніх магів тож на них є великий попит. Зачасту підчас вибуху магії дитина помирає для земного світу та насправді відроджується на Арії.
Я-але чому вони не народжуються тут?
К-цього мені невідомо...Я напевне уже піду. Дозустрічі.
Кевін встав та коли тільки підійшов до дверей я встала та обняла його.
Я-я тебе ніколи не забувала.
Кевін обійняв мене у відповідь після чого щераз попрощався та вийшов з кімнати. Після цього я ще трохи стояла посеред кімнати. Та як тільки вирішила розібратись у книжках відчула страшну головну біль. Умене педед очима мелькали відривки певних моментів:як батько одної ночі нікому нічого не кажучи просто назавжди пішов,як мати з часом сходила з розуму та самим яскравим та довгим видінням стала для мене кімната з вогню. Біль усе збільшувався він ставав нестерпним від чого я ударилась головою об стіну та знепритомніла.
М-я вам чесно кажу вона уже лежала так коли я повернулась. Міс Чаро знею усе буде добре?
Ч-незнаю. Вона загубила три літри крові...
М-міс Чаро. Чому вона чорна?
Ч-ех якби я сама знала. Лея відведіть будь ласка її у медпункт та промийте рану.
Після цих слів я прийшла до тями. Я ненавиділа медицину. Можливо вона хороша та моя мати використовувала її аби мучити мене. Різні пігулки від яких мені ставало погано,мазі від яких я відчувала втому у мязах та немогла втікти від знущань.
Я-ні! Нечіпайте мене!
Л-спокійно спокіно!
Ч-Еліс що сталось!?
Я опустила голову та доторкнулась до рани.
Я-її немає.
Ч-кого немає?
Я-немає рани. Її немає.
Я стерла рукавом кров та підняла голову. В усіх на лиці застигла збентежена гримаса.
Ч-неприродньо швидка регенерація. Як таке можливо...без заклинань та...та мазів. Це дивовижно. Я ще ніколи такого не бачила.
Л-Чаро у тебе такий вигляд ніби ти вперше побачила магію. Ти вже зі сто років на Арії...ти бачила таку чортівню та тебе більше здивувала якась рана яка швидко зажила.
Ч-Лей хіба ти бачила коли небудь таке?!
Л-з тобою марно говорити.
Лея простягла мені руку. Я схватившись за неї піднялась на ноги.
Л-ну що Еліс. Я Лея твій вчитель по бою.
Я-ти не Лея...я знаю тебе.
Л-бачу головою ти шибанулась нехило. Добре Чар я забираю її. Хочу показати пару прийомів.
Та у відповідь вона лиш махнула рукою.
Л-ах з цими магами говорити марно. Ну що ж пішли.
Коли ми йшли до залу у другий корпус то усі студенти які зустрічались нам по дорозі про щось перешіптувались.
Л-ось ми і прийшли.
Як тільки Лея відкрила двері передімною розкинулась гіганська зала. В одній частині були мішені,у другій поле боїв для магів,а по бокам стояли стенди зі зброєю. Її було дуже багато...якщо і буду перечисляти то це займе не менше дня.
Л-давай провірим твою влучність.
Лея дала мені колчан зі стрілами та простий довгий деревяний лук.
Л-бачиш он ту мішень. Ти повинна попасти у це червоне коло наній.
Та я була ніби в тумані.
Л-ей проснись! Давай уже.
Я-ти не памятаєш мене?
Л-що?
Я узяла стрілу та вистрілила просто всередину найдальшої мішені.
Л-як ти це зро...
Я-ти не Лея. Твоє справжнє імя Хілена...Вайлд.
Х-як звідки!?
Вистріливши щераз моя стріла просікла попередню.
Я-як ти не памятаєш...так мало часу пройшло а ти забула.
Х-звідки ти знаєш моє імя!? Хто ти така!?
Я вистрілила ще раз і моя стріла так же само просікла попередню
Х-звідки ти знаєш моє імя!!
Постріл відбувся знову і знову стріла просікла попередню.
Х-відповідай!!!
І знову.
Л-та перестань ти уже стріляти!
Хілена видерла умене з рук лук та переламала його. Потім подивилась на мене і начебто прозріла.
Х-а най тобі...Еліс це справді ти...я...я недумала що побачу тебе у цій дирі...Еліс.
Хілена кинулась до мене і сильно обійняла та почала плакати.
Я-я скучала по тобі.
Х-а як я скучала! Мені так не хватало тебе! Ти завжди захищала мене та була поряд! Я неуявляю як я жила без тебе!
Я мовчала та лиш дивилась на Хілену. У на перший погляд це був сильний і непохитний воїн та зараз це та сама маленька Хілена.
Я-так ми продовжемо тренування?
Х-ах так звичано.
Хілена відійшла від мене та витерла сльози. Вона знову стала серйозною та строгою.
Ми пробули в залі дві години. Вона показала мені багато прийомів та цікавої зброї. Час просто промайнув.
Х-ну приходи завтра іще.
Я-обовязково Хіл!
Я вийшла із зали та зразу по коридору натрапила на невеличку жінку. Вона була у довгому чорному платті та білому халаті. Коли жінка підняла на мене голову мене вразила її завнішність. Вона була такою дитячою та милою. У жінки була світла шкіра та помітний румянець на щоках,великі зелені очі проступали через густі вії. Також у неї було довге чорне волосся яке злегка спадало на її лице.
?-яке щастя Еліс. А я уже тебе зашукалась. Мене звуть Аліса я місцевий алхімік. Міс Чара наказала мені особисто навчати тебе. Тож пішли!
Аліса узяла мене за руку і ми разом пішли до кабінету. Це була невелика кімната з кучею пробірок,колбочок та різних скляних сосудів. Посередині зали стояв пустий казан,при стіні були столи з різними травами,а над ними зілля.
А-заходи заходи! На перший раз я хочу тобі показати трави та їх дію,а більшу частину ти прочитаєш у книжках. Я буду допомагати тобі та це буде не довго. Далі ти сама муситимеш навчатись.
Аліса підійшла до столів та узяла дві рослини.
А-це анілес і мята. Ці дві рослини при заварюванні дають мазь яка швидко загоює рани. А це...
Аліса щебетала про усі трави про їх дію та застосування. Та мене зацікавило голубе зілля біля якого стояло пару квітів.
Я-Аліс. Ви можите мені розказати про дію он цього зілля.
Я навела палець на зілля. Аліса усміхнулась та мовчки дістала його з полички.
А-дія цього зілля мені невідома. Мені просто стало ціеаво змішати усі нічні квіти. Ну добре на цьому ми і закінчим. Як тільки Аліса хотіла поставити зілля то послизнулась на підйомі де вона стояла і зілля полетіло просто на мене та розбилось об моє лице. Як тільки рідина попала мені на очі вони почали страшно пекти. Я прикрилась руками та скорчившись старалась виплакати його.
А-заради Творця що я накоїла!
Аліса почала щось перевертати на столі та дзенькотіти баночками. Та за пару хвилин біль перестав і забрала руки. Мене засліпило денне світло та згодом усе почало провиднюватись.
Я-Аліс. Уже не потрібно нічого.
Аліса різко повернула голову у мою сторну і завмерла.
А-усе добре?
Я-так сповна.
А-який ефект?
Я-незнаю...коли я відкрила очі то усе було яскравим...та згодом усе стало нормальним.
Аліса взбудоражилась і узявши мене за руку почала кудись бігти.
Я-куди ми ідем!?
А-якщо це те про що я думаю ти маєш можливість бачити вночі.
Ми спустились на самий низ і зайшли за сходи.
А-під сходами знаходиться бункер...там деже темно тож ти повинна перевірити свою силу.
Як тільки я підійшла до дверей то ззаді почувся голос Чари.
Ч-що ви тут робите? Хіба ви міс Алісо незнаєте що вхід сюди заборонений?
А-так але...
Ч-я нехочу нічого чути. Еліс іди до своєї кімнати а ви міс Алісо пройдете до мого кабінету.
Аліса тяжко вдихнула та подивилась на мене. Я кивнула і пішла до себе. Зайшовши до кімнати на ліжку спала Моніка. Як тільки я переступила поріг до темної кімнати мої зіниці звузились,а кімната стала чорно-білою. Усе було видно. Усі деталі,усі обриси предменів у кімнаті.
М-ти уже прийшла?
Я-не розбудила?
М-ні...стараюсь заснути.
Моніка підвелась та сперлась на стіну.
М-усе думаю як моя мати. Жалко що листи звідси відправляти неможна.
Я пройшла до кімнати та сіла за стіл та подивилась на книги які мені принесли.
М-ти маєш читати? Можеш запалити свічку...усеодно я несплю.
Я-я і без неї можу бачити.
М-ну гаразд...надобраніч.
Я-надобраніч.
Моніка розвернулась до стіни та накрилась з головою. А я розгорнула першу книгу з дивним малюнком трикутника із завитком всередині. Так як букви було видно краще ніж удень я почала читати.
                         Частина 5
Я проснулась від дитячого плачу. Він був тихим та лунав з коридору. Вийшовши зза столу за яким я успішно заснула та вийшла з кімнати. Розвернувши голову вправо у бік сходів нікого не побачила тож повернула голову вліво. Там у кінці коридору було відчинене вікно,протяг через ровіював штори і здавалось що вони ховають когось. Я помалу почала іти до вікна і почула дитячий голос.
?-це ти сестричко? Невже це ти.
Я вклякла на місці та лиш дивилась на чорно-білий коридор.
Д-невже ти мене не памятаєш...я Дера твоя сестра.
Я-неможе бути. Ти пропала безвісті коли ходила з тіткою Леєю до міста. Це неможливо...це неможливо щоб ти була жива.
Д-а я і не є.
Враз фіранки розвіялись і відкрили мені вигляд до Дери. Це була чорноволоса невеличка дівчинка. У неї були червоні очі,ледве рожеві губи,веснушки. На її побитому тілі було біле довге плаття знизу замазане у крові так само як і ноги. У руках вона тримала свого любимого медведика без ока.
Д-ти можеш мене бачити задопомогою того зілля яке упало на тебе. Воно дозволяє бачити в ночі та душі. Штука хороша та з нею потрібно обходитись акуратно.
Я-ліпше розкажи що сталось з тобою?
Д-коли ми з мамаю ходили по місту вона відволіклась на вітрину з одягом. Тоді я почала оглядати місто та побачила як один чоловік тримав у руках кошеня. Мені захотілось погладити його і як тільки він завів мене за будинки відпустив кошеня та вдарив мене по голові. Я відключилась та прийшла до тями у якомусь темному приміщені. Воно страшно смерділо. Через темноту я могла чути дитячий плач. Через пару хвилин прийшов той самий чаловік та запалив факели у кімнаті. Далі він забрав двох дівчаток...він забирав по одному усіх...далі черга дійшла до мене...він вів мене по коридору з крові...холодному та мокрому коридору...він страшно мучив мене...я нехочу згадувати як! Нехочу! Це боляче для мене!
Дера спустилась по стіні та сховавши голову в коліна почала плакати.
Я-вибач...що запитала.
Дера підняла голову та усміхнулась через сльози.
Д-нічого Еліс. Усетаки тобі потрібно було знати. І ще одне. Коли він мучив мене то весь час говорив про рід Лайтів та часто згадував тебе.
Я-рід Лайтів...так багато загадок а я неможу нічого дізнатись!! Мені потрібні відповіді на все!
Д-згодом ти їх знайдеш та на твої запитання є відповіді у бібліотеці у яку ви ходили вчора з Алісою. Якщо тобі цікаво то Чара нехотіла аби ти спускалась до того бункеру через літопис.
Я-який літопис?
Д-так як Чара є однією з команди Творця то вона могла бачити твоє життя та занотовувати його. Тож якщо тобі потрібні пояснення про твою родину,сімю то ти повинна проникнути туди. Я знаю що ти не зможеш тож скажу що допоможе тобі. У бібліотеці друга поличка четвертої шафи книга під номером пятнадцять. Удачі тобі сестричко.
І тут Дера зникла.
М-Еліс проснись! Еліс!
І враз коридор почав розчинятись,а перед собою я уже бачила Моніку.
Я-що сталось!?
М-ти щось говорила увісні...я бачила як у тебе на руках та ногах появлялась кров,а коли я пробувала запалити свічки дим який був навкруг тебе просто гасив їх.
Я узялась за голову та почала нести якусь нерозберуху.
Я-я знаю. Деколи у снах можна дізнатись більше ніж за увесь час. І повір мені у цему сні дух дівчинки підказав мені дуже хорошу річ. Доречі про сни...
Я різко встала та побігла на перший поверх до бібліотеки. Як тільки переступила поріг то зразу же метнулась до четвертої шафи,знайшла другу поличку та витягла заповітну книгу.
Я-ось вона.
Не встаючи з підлоги я розгорнула її.
Я-це...це лиш якісь магічні записи.
Д-у ній ти знайдеш що тобі потрібно.
За моєю спиною стояла Дера.
Я-що ти маєш на увазі?
Д-якщо хочеш знайти потрібне закляття ти повинна прочитати усе.
Я-але навіщо тратити час на якусь маячню!?
Д-тише ти. Окрім тебе мене ніхто не бачить! І ще одне...якщо тобі не хочеться тратити час то сиди тут і надалі допоки тобі не виповнеться двадцять і тебе не відправлять до якоїсь гільдії. Або в гіршому випадку відішлють до Некри на службу. А там повір твою нагліть придушать!
Після цих слів Дера зникла залишивши мене у темноті.
Я-зараза малолітня. Знала б тебе раніше прибила.
Я узяла книжку та почала іти до своєї кімнати. Відчинивши двері у кімнаті стояла Чара.
Ч-Еліс ти з Монікою переїжджаєте до іншої кімнати.
Я-але чому міс?
Ч-ця кімната двохмісна,а до нас прибула ще одна дівчинка. Знаєш залишати її самою не дуже й хочеться тож кімната 18 і аби до завтра ви були там. І доречі чому ви не спите?
М-довга історія.
Ч-на них умене немає часу тож ідіть. Вона уже чекає.
Чара вийшла з кімнати залишивши нас наодинці.
М-нічого не залишається як змиритись та переходити.
Я узяла усі свої книжки та пару речей Моніки.
Я-ідем?
М-так так!
Моніка схватила своє і підстрибуючи біля мене вийшла з кімнати. Коли ми зайшли до кімнати то це була темно-зеленого кольору кімната з грубою деревяною підлогою. У кімнаті було три столи,три ліжка,три полички над кожним і три шафи. Великий годинник,два ліжка біля вікна по обох боках стіни були вільними,а третьому яке стояло за першим сиділа дівчина. Унеї було мятне,коротке,кучеряве волосся. Одягнена вона була у коротке в обтяжку болотно зелена плаття з довгими пишними рукавами,білі колготи та на високому каблуці,чорні бательйони.
?-ну що повставали як укопані. Проходіть я поки що не кусаюсь. Дівчина встала і я змогла розгледіти її зовнішність. Обличчя у неї було круглим з вузькими кошачими жовтими очима,вузьким носом та вузькими губами. З голови у неї стирчали вуха,кисть формувала лапу птахи з гіганськими кігтями,а ззаду вилявся пишний хвіст.
С-я Сабріна. Фуррі. Скоріше гібрид людини та лиса.
М-а я Моніка лісний ельф. А це...
Я кинула свої речі на ліжко перед ліжком Сабріни.
М-...Еліс.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.64323806762695 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …