Справжня історія принца Мінотавра записана досі не розшифрованим лінійним письмом А. Він дійсно, не зважаючи на пізніші чутки, був сином царя Міноса і Пасіфаї. Хлоп’я родилося здоровим, але з неприродньо великою головою – в чому віщуни угледіли знак майбутньої мудрости. Насправді з роками Мінотавр виріс міцним, злегка меланхолійним ідіотом. Цар вирішив віддати його вчитися на жерця. Але жерці відмовились приймати до своїх лав слабоумного принца, позаяк це могло б підірвати авторитет релігії, і так підупалий після винайдення колеса.
Тоді Мінос запросив інженера Дедала, вже відомого на всю Грецію творенням цілої галузі архітектури з педагогічним ухилом. І постав лабіринт. Передбачалося, що система його ходів, від простих до більш і більш скомплікованих, варіації його рівнів і ступені абстракції, навчать Мінотавра принципам раціонального мислення.
Тож нещасний принц, спонукуваний своїми вчителями, блукав ходами і виходами індукцій та дедукцій, безтямно розглядаючи виховні фрески. Він їх зовсім не розумів.
Вичерпавши всі можливі ресурси, цар не мав вибору, окрім як позбутися ганьби свого роду. Він прикликав (знову ж таки з Греції, славної людьми потуги) вбивцю-віртуоза Тезея. І Тезей вбив Мінотавра. На цьому міф і історія одностайно сходяться.
З лабіринту, цього вже непотрібного кам'яного підручника Тезей вийшов, несучи закривавлену велику голову Мінотавра із виряченими очима, в яких чи не вперше означився проблиск мудрости, тієї, що її пов’язують із досвідом.
