Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2565
Творів: 46613
Рецензій: 90922

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Наукова фантастика

Під трьома сонцями 8

© Сергій Рєпін, 26-03-2019
Продовження...

Аторі
Емма якраз завершувала обід, коли Глорія повідомила що з півночі в бік селища Лаона прямує об’єкт схожий на дирижабль-цеппелін і перевела зображення з камер на монітор у їдальні. Завершуючи обід Емма бачила як дирижабль знизився над селищем і зник за деревами. Через хвилину він з’явився знову і розвернувшись попрямував на північ. Заінтригована Емма викликала Влада Марчука і Арне Свенсона. Хлопці щойно закінчили обід і збиралися трохи поплавати в басейні. Через 10 хвилин, прихопивши з собою Саванну Манчіні яка трапилась їй тут же в їдальні вчотирьох вони вже були в підземному ангарі. Швидко вивели з тунелю великий восьмимісний гвинтокрил і ще через 10 хвилин вони були вже в повітрі спрямовуючи гвинтокрил до селища. Від ідеї переслідувати дирижабль вона відмовилася відразу, її зацікавило що робив апарат у селищі.
Влад як завжди посадив гвинтокрил на околиці і вчотирьох пішки вони пішли в селище. Біля школи було досить багато людей. Двоє з них виділялися синім одягом з жовтими сонцями. В одній з прибулих жінок вона відразу впізнала Малію. Від погляду Емми не сховалось те, що Арне помітно почервонів зустрівшись з нею поглядами.
Влад Марчук, який йшов перший в цей час підняв руки у вітальному жесті фреян.
– Мир вам, вітаю вас.
Його слова адресувалися в першу чергу іншій гості. Вона різко відрізнялася від решти фреян, шкіра її була вкрита ніби камуфляжем чорними, темно-коричневими та темно-зеленими плямами і була досить вродливою. Її темні очі блиснули добрими вогниками і вона піднявши руки у вітальному жесті вимовила у відповідь:
– Мир вам, небесні люди. Вітання вам від нашої королеви та від усіх аторі! Ми вже давно про вас чули. Тепер нарешті зможемо познайомитись.
Поводила вона себе вільно, не було навіть натяку на нерішучість та ніяковість, чого не скажеш про землян, особливо Влада Марчука.
– Моє ім’я Емма, я є керівником всіх людей в поселенні Червоної гори – взявши ініціативу на себе.
– Саванна – представилася Саванна Манчіні.
– Арне – назвався Свенсон.
– Влад – із запізненням після деякої паузи представився Марчук.
– Моє ім’я Сурі – назвалася гостя. – у мене є доручення від нашої королеви Леї дізнатися про вас якомога більше і запросити вас відвідати місто Таолу.
– Ми не заперечуємо, але спочатку у мене є зустрічна пропозиція – відвідайте спочатку Червону гору, прямо зараз!
– Із задоволенням приймемо запрошення – відповіла Сурі.
З цими словами Сурі і Малія пішли в бік гвинтокрила, землянам залишалося тільки супроводжувати їх. Альма і старійшина Мун відмовилися від запрошення. На шляху їм трапилася споруда кулястої форми в якій була система зв’язку з Червоною горою та Глорією. Зайшли всередину. Малія і Емма показали як працює монітор. Пульта доступу земляни вирішили не розміщувати, простіше було селянам голосом викликати Глорію.
Потім Емма запросила Сурі і Малію в гвинтокрил. Сурі з інтересом оглянула машину спочатку зовні а потім і в середині і зайняла місце в кріслі поряд з Малією. Гелікоптер злетів.
– Малія, а ти знаєш що цей білявий хлопець Арне в тебе закоханий – нахилившись до Малії тихо сказала Сурі.
– Здогадувалась, щоб зрозуміти про що думають небесні люди не обов’язково треба вміти читати їхні думки.
Сурі цікавило все що вона бачила, і гелікоптер, і прилади, Червона скеля, потім вхід в тунель, лампи освітлення, оглянула і житлові приміщення, і інженерний відсік, дуже довго оглядала оранжереї, реакторний відсік, особливий інтерес викликала Глорія. Її цікавість не мала меж. Це зайняло багато часу і всі отямились лише зрозумівши що вже стемніло. Емма запросила Сурі і Малію на вечерю. За столом вони помітили що Сурі потроху пробує всі страви, а особливо її цікавість викликали м’ясні гриби.
– Саванна, візьми з собою сестру Арне Айдін і відведи наших гостей в душову, покажіть що там треба робити, дайте нічний одяг і відведи в готельну кімнату – наказала Емма
Вночі Сурі не спалося навіть незважаючи на приємний теплий душ. В іншому ліжку в кімнаті спала Малія. Переконавшись що вона не прокинеться, Сурі вислизнула з кімнати в коридор. Він був ледве освітлений вогниками нічних ліхтарів. На стінах були ряди темних моніторів. Раптом найближчий засвітився і на ньому з’явилася Глорія.
– Доброго вечора Сурі, я вже давно фіксую по всій планеті джерела слабких радіосигналів. Один із них це ти і зараз я це визначаю чітко. Пройди вперед по коридору, на підлозі зараз засвітяться стрілки, йди за ними.
Дійсно, по підлозі засвітилися зелені вогники у вигляді стрілок. Сурі пішла за ними довгими коридорами і врешті-решт дійшла до білих металевих дверей. Вони раптом тихо відчинилися розійшовшись в різні боки. Сурі опинилися в освітленому приміщенні з дивними столиками, моніторами і якимись механізмами.
– Приляж ось на цей столик. Нічого не бійся, зараз тебе накриє ось ця арка.
Сурі ніби у півсні виконувала накази Глорії. По ній пробігли якісь вогники.
– Заплющ очі і спробуй заснути.
– Сурі, Сурі, прокинься – кликав її голос Глорії.
Металевої арки над нею вже не було. І раптом вона зрозуміла що Глорія тепер знає всі слова з їхньої мови.
– А тепер спробуй відповісти мені на цій мові що я зараз говорю з тобою – англійською продовжувала Глорія і Сурі несподівано усвідомила що вже розуміє її.
– Що відбувається? – обережно, англійською мовою запитала Сурі.
– Я просканувала тебе і виявила по всьому твоєму тілу якісь високотехнологічні імплантати а в твоїй крові нанороботи. Технологія яка перевершує всі наші найдосконаліші технології.
– Ми з ними народжуємося вже тисячі років. Ми не пам’ятаємо як ми їх отримали – Сурі тепер розуміла значення всіх слів і термінів які використовувала Глорія.
– Я записала в свою матрицю всю інформацію з твоїх імплантатів і тепер знаю все те що знаєш ти, тепер я повністю розумію вашу мову а не половину слів як раніше. Потім я обережно вирішила спробувати записати інформацію на твої імплантати. І в мене вийшло. Саме тому ти тепер розумієш нашу мову. Також я внесла в твою пам’ять деякі наші знання, ти можеш читати і писати англійською, тобі відомі наші наукові знання, ти можеш керувати нашими машинами, користуватися комп’ютерами і чимало іншого. Але не все, я боялася перевантажити твою нервову систему. Решту знань ти отримаєш простим навчанням. Тепер повернися в кімнату і відпочинь. Твій організм надто перевантажений.
Сурі зайшла в кімнату де мирно спала Малія і вже через кілька хвилин спала міцним сном.
Ранок видався сонячний, всі монітори в коридорах та кімнатах транслювали оточуючий Червону гору пейзаж. Сурі прокинулась від кроків Малії.
– Доброго ранку, Наставнице – привіталась вона помітивши що Сурі прокинулась.
Сурі розповіла їй що трапилось вночі.
– Ми майже не пам’ятаємо як аторі та ви опинилися на цій планеті, давні архіви аторі починаються вже після того як ми опинилися на Фреї. Багато наших імен схожі з іменами нинішніх людей Землі. Більшість з них співпали випадково, але можливо деякі імена землян і фреян схожі зовсім не випадково. Давай сходимо до королеви небесних людей і попросимось на деякий час залишитися тут як учні. Спробуємо навчитися виконувати звичайну для них роботу.
Як тільки вони вийшли з кімнати їх зустріла Айдін. Сурі і Малії було незвично бачити біляву дівчину з блакитними очима. Тут раптом Сурі пригадала розповіді королеви Леї про Двадцять Перше королівство з яким спілкується лише імператриця Іріс зі свого палацу в місті Офірія. Королева цього королівства має дуже світлу шкіру, біле волосся і блакитні очі. Говорити імператору і королеві доводиться по черзі, оскільки вона відповідає через годину-дві. Де знаходиться Двадцять Перше королівство ніхто не знає.
В кімнату увійшла Айдін, знову відвела їх в душову, потім там їх вже чекав незвичний для них одяг з м’якого на дотик ніжного матеріалу синьо-блакитного кольору. Потім був сніданок в компанії з цілою групою землян і командором Еммою. Тут Сурі повідомила про свій намір Еммі.
– Думаю краще розпочати вам з оранжерей – потім ще щось для вас придумаємо – відповіла та.
Після сніданку Айдін відвела їх до оранжерей, видала їм одяг жовтого кольору, точнісінько такий одягла і сама. Виявилось що робота полягає в поливанні і підживленні підземних садів, зборі врожаю. Причому ручної роботи тут практично не було за виключенням збирання ягід, яких тут були десятки видів. Цим вони і займалися протягом дня.
Ввечері вже після вечері вони зустріли Влада і Арне. Сурі спитала чи можна піднятися на вершину Червоної скелі.
– Тут є сходи, які виводять на вершину. Там кілька днів тому робітники закінчили монтування оглядових камер, голографічних екранів і голографічного проектора, все це винайшла Глорія і наполягла щоб все виготовили і встановили – відповів Влад.
Виявилось що ліфт піднімається на саму вершину гори. Вихід закритий від негоди білою сферою з штучного кварцу. Там є двері через які вони вийшли на плоску вершину. Плоска широка площадка була огороджена перилами і огорожею для безпеки. Тут стояли камери спостереження, які дивилися на всі боки, якісь темні ящички. Всі тріщини в скелі навіть найменші були залиті якоюсь червоною цементуючою речовиною.
– Це щоб попередити руйнування скелі та не допустити потрапляння дощової води всередину пояснив Арне.
Обидва сонця щойно сховалися за горизонт, внизу вже закривали тіні від гір, на вершині ще було досить світло, але було зрозуміло що скоро почне темніти й тут. Сурі дістала з сумки сірий предмет прямокутної форми, з нього висунула щось на зразок телескопічної антени і натиснула на кнопку. Спалахнув слабкий жовтий вогник.
– Сурі викликає королеву Лею – кілька разів повторила вона.
Спочатку ніякої відповіді не було, але коли вже Сурі хотіла припинити спроби радіо озвалось незнайомим для землян голосом і знайомим Сурі і Малії:
– Сурі, я тебе чую, ми домовились що я чекатиму тебе в момент заходу сонця.
Раптом з ящичків на вершині полилося м’яке світло і з’явилася фігура Глорії.
– Я визначила сигнал. У вас тут є не лише радіозв’язок, я можу зробити щоб ви з королевою бачили один одного. Сурі, скажи королеві Леї нехай ввімкне той самий пристрій за допомогою якого вона говорить з імператором та іншими королевами.
Здивована Сурі повідомила про це королеву. Спочатку нічого не змінювалося лише навколо почало швидко темніти. Потім на голографічному екрані поряд з Глорією з’явилася фігура королеви Леї.
– Сурі, ви мабуть на вершині гори? Я бачу і тебе, і оточуючу місцевість. Багато зображень. А це мабуть небесні люди? Я рада з вами нарешті познайомитись. Хто в них головний.
– Я – раптом почувся голос Емми. Ніхто не помітив як вона вийшла з ліфта – мене звати Емма.
– Лея – просто представилася королева.
Раптом виникло ще одне голографічне зображення, це була Альма.
– Глорія, це Альма. Я бачу на вершині гори світло…..
Раптом перервавши фразу на половині вона зі здивуванням сказала.
– Ваша величносте, Наставнице Лея вітаю Вас.
– Вітаю учениця Альма, ось ми й побачилися несподівано для нас всіх завдяки голосу Червоної гори Глорії і королеві Еммі.
Емма хотіла заперечити що вона не королева, але раптом зрозуміла що в мові фреян їй невідоме слово яке визначає її статус.
– Я визначила частоту радіохвиль яку використовують аторі і приєдналася до їхньої системи зв’язку. Частково вона проходить тепер і через наші супутники на орбіті…
Глорія тепер вільно говорила мовою аторі, а через міні-компьютери  відразу ж дублювала свої слова англійською оскільки окремі слова фреян землянам були невідомі.
– Здається до нашої розмови хтось намагається приєднатися, я додам його до зв’язку – сказала Глорія.
– Імператор Іріс – сказала королева Лея – хоче дізнатися як Сурі і Малія зустрілися з небесними людьми, тільки не розрахувала часу.
Засвітився ще один прямокутник, решта зображень трохи змістилася даючи місце для відео ще досить гарної жінки.
– Вітаємо тебе імператор Іріс – взяла на себе ініціативу штучний інтелект, – це ми встановили загальний зв’язок відразу з кількома адресатами. Королева Лея знаходиться в своєму палаці в Таолі, ті кого ви називаєте небесними людьми зараз знаходяться на вершині Червоної гори, ось ця жінка це їх королева Емма. У вашій мові немає слова яке визначає її статус тому я називатиму її королевою. Поряд з ними Сурі і Малія, а це Арне, Влад, а на іншому зображенні Альма, вона знаходиться внизу в селищі з яким ми встановили зв’язок. А я не людина, мене створили люди.
При цьому Емма перша привітала піднявши руки долонями до співрозмовниці. Імператор Іріс хоч і здивувалася і був чинник несподіванки але самовладання не втратила. Піднявши руки у вітальному жесті вона промовила6
– Вітаю Вас, ми давно хотіли познайомитись з небесними людьми.
– Ми прибули з миром – сказала Емма – коли багато років тому наші батьки вирушали в далеку подорож до вашої планети ми не знали чи є тут життя і чи живуть тут люди. Тепер коли ми зустрілися з вами ми змушені були відправити повідомлення на Землю що планета зайнята, тут є місцеве населення і за нашими законами подальше переселення на Фрею заборонене. Сюди нові переселенці більше не прилетять, але й ми не можемо повернутися додому і змушені просити вашого дозволу залишитися на Фреї назавжди.
– Вітаємо вас на Фреї і запрошую вас відвідати Офірію і мій палац, про час зустрічі домовимось – відповіла Іріс.
– Я зі свого боку запрошую Вашу величність відвідати наше поселення в Червоній горі.
– Мене ще зацікавив ваш корабель на якому ви прилетіли….
– Ми називаємо його Глорія, ви можете навіть відвідати його – скориставшись паузою сказала Емма Макдональд.
– Було б чудово – відповіла імператор – ми ще не раз зустрінемося, хочеться дізнатися якомога більше про вас та вашу планету.
Після цих слів Іріс зникла з екрану. Всі розуміли що в Офірії дуже пізня ніч оскільки вона знаходиться далеко на схід від Моря Лотосів через половину Великого Східного континенту.
– Я запрошую вас відвідати Таолу в найближчі дні – запропонувала Лея.
Останньою попрощалась Альма, а потім вимкнулись голографічні екрани на Червоній горі. Тільки тепер всі помітили що вже давно стемніло, а площадка на вершині і сферична споруда що закривала ліфт від негоди освітлені ліхтарями. Час було спускатися. Емма щось тихо запитала в Сурі.
– Так, всі аторі здатні читати думки – відповіла дівчина – решта фреян не мають таких здібностей.
– Ми також не вміємо читати думки – сказала Емма.
– Яке населення планети? – спитав Влад.
– Майже мільярд чоловік, аторі приблизно десять мільйонів – відповіла Сурі.
– Більшість континентів досить заселені, але наш півострів майже безлюдний, одне лише селище Лаона іще два на берегах річки, чому так?
На це питання відповіла Малія.
– Джунглі тут занадто густі, дуже важко пересуватися. За переказами колись була стежина від селища до гори, але потім її поглинули джунглі. А ще іноді запливають в озеро рибалки та мисливці. Береги озера болотисті і густо заросли так що висадитися неможливо і люди воліють за краще не з’являтися в цих місцях. Ще іноді моряки висаджуються на березі із зовнішнього боку півострова, але там берег і схили хребта поросли лісом і чагарником так що не пройти.
– Треба прокласти дорогу від Червоної гори до селища, у нас є технології і ресурси це зробити – запропонувала Емма, – одночасно ми цю дорогу можемо продовжити до озера, збудувати міст до острова, там озеро глибоке, зможуть плавати кораблі.
Після вечері та сніданку Влад прямував до себе в кімнату вже безлюдним коридором. Арне з Малією прогулювалися по оранжерейній. По дорозі він зустрів Сурі яка прямувала до себе в кімнату.
– Добраніч – трохи ніяковіючи побажав Влад дівчині.
Сурі зупинилася і переконавшись що в коридорі більше нікого немає раптом обійняла його і хлопець відчув поцілунок.
– Ти давно цього хотів, від першої нашої зустрічі. Але мабуть сам би на це не наважився, які ж ви небесні люди все-таки нерішучі та сором’язливі – з лагідною посмішкою Сурі зникла за дверима.
Далі буде...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Вікторія Т., 30-03-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.60785484313965 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …