Простежуються ще з часів Київ. Русі. З одного боку, польс. мова віддавна, а особливо з кін. 14 ст. помітно впливала на українську, з другого, — укр. мова справляла значний вплив на польську. Звичайно, найбільшого обопільного впливу зазнавали суміжні укр. й польс. говірки. Взаємовплив позначився і на обох літ. мовах, причому чи не на всіх рівнях, з огляду на що польс. мова віддалилася від ін. західнослов’янських, зокрема чес. і словацької, а українська — від решти східнослов’янських, особливо російської.
У фонетиці обох мов простежуються певні спільні тенденції в розвитку первісних о та е в закритому складі: в укр. мові після занепаду редукованих голосних ъ та ь звуки о, е перейшли в частині говорів у дифтонги чи в монофтонг у (волъ > вуол, вуил, вул; печь > піеч); у польс. мові в дещо відмінних умовах спостерігається також частковий типологічно близький перехід первісних о, е в ó (фонетичне u: wołъ > wół; medъ > miód). 3 другого боку, під впливом української (почасти й білоруської) польс. мова втратила первісне якісне розрізнення між колишніми короткими й довгими голосними, що встановилося після їхнього занепаду: á > å, ă > а; ó > оu, ŏ > о; é > еi, ĕ > е; ý > ў, ў > у; í > ĭ, ĭ > і; ú > ŭ, ú > u. У сучас. польс. літ. мові збереглися тільки a, o, e, u (ó), y, i; втрачено тонкі розрізнення між закритими і відкритими варіантами кожного звука через те, що їх не могли засвоїти нові носії польської, колишні носії української (й білоруської) мови (вони збереглися тільки в польс. говірках). У системі приголосних вплив польс. консонантизму можна вбачати в характерному для укр. літ. мови ствердінні р у кінці слова і складу (писарь > писар, горькый > гіркий) і ще більшому поширенні твердості р у пд.-зх. і пн. діалектах. Однак і укр. мова залишила свій слід у польс. консонантизмі: під впливом кол. носіїв укр. мови, що не могли вимовити польського rz, подібного до чеського ř, замінюючи його ż (ж), у польс. мові зникло розрізнення rz < *rj і ż (morze «море» вимовляється так само, як і może «може»), — воно зберігається тільки в деяких польс. говірках.
У граматиці, можливо, саме завдяки підтримці польс. впливу в укр. літ. мові і пд.-зх. та пд.-сх. діалектах набуло заг. поширення закінчення -ові (-еві): чоловікові, коневі (дав. в. одн. ч. p.), властиве спочатку тільки нечисленним іменникам u-основ (пор. його відсутність у рос. і білорус, мовах). Проте не можна виключити й протилежного, укр. впливу на граматику польс. мови, що зумовив за наявності спільного підмета заміну модально-з’ясувальних і цільових підряд, речень інфінітивними зворотами, приєднаними до гол. речення сполучниками żeby (iżby), aby «щоб, аби» (при неможливості такої заміни в чес. мові): Przyszedłem, aby (żeby) go zobaczyć — укр. «Я прийшов, щоб (аби) його побачити», але чес. «Přišel jsem, abych ho uviděl» (букв.) «Я прийшов, щоб (я) його побачив». Чимало спільних рис виробилося в укр. та польс. мовах і в лексиці. Тут також впливи були обопільні. З одного боку, маємо в укр. мові цілу низку слів, сама фонет. форма яких свідчить про їхнє польс. походження: певен (певний) (<*ръvьnъ(jь) — pewien, pewny, що при укр. походженні мало б дати *повний, будучи пов’язане з уповати (< *у-пъв-ати); хлопець (при холоп) — польс. chłopiec (chłop); червоний — польс. czerwony (давньопольс. czyr(z)wiony) (при укр. діал. черлений < давньорус. чьрвленый); поет. злото — польс. złoto (золото); квіти — польс. kwiaty (при цвіт, діал. цвіти); строкатий (< *срокатий) — польс. srokaty (пор. сорока, діал. сорокатий — польс. sroka «сорока») і под. Зі свого боку польс. мова має низку укр. запозичень, про походження яких свідчить їхня фонет. форма — повноголосся, h (замість польс. g), непом’якшеність приголосних перед е: czereśnia (застар. trześnia) ‘черешня’; czereda ‘натовп, юрба’ (trzoda ‘стадо’); porohy ‘річкові пороги’, progi ‘пороги (при дверях)’, одн. próg ‘поріг’; hołoble ‘голоблі’; hołota ‘наволоч; (застар.) голота’, hołysz ‘голяк’ (goły ‘голий’); hreczkosiej ‘гречкосій’ (gryka ‘гречка’), serce (давнє sierce) ‘серце’. Кожна з мов передавала другій також власні фразеол. звороти або ставала посередницею для передачі фразеологізмів ін. мов. Так, польс. мова була безпосеред. джерелом, звідки взято (з відповідними змінами) зворот «Як ся маєш?» (польс. «Jak się masz?», для якого першоджерелом — за чес. посередництва — була мова паннонських слов’ян). У свою чергу, джерелом для польс. звороту bić czołem ‘бити чолом’ (звідки czołobitny ‘принижений’) була укр. мова (пор. українське бити чолом). Мовні контакти обох мов, що сприяли певному їхньому зближенню при одночасному віддаленні української від східнослов’янських, а польської від західнослов’янських, стали для цих мов ще й джерелом семант. і стиліст. збагачення завдяки збільшенню кількості лекс. синонімів. Питання укр.-польс. мовних контактів досі глибоко не досліджено.
Див. також Полонізм, Українізм, Україністика в Польщі, Українська мова в Польщі.
Літ.: Urbahczyk S. Szkice z dziejow jezyka polskiego. Warszawa, 1968; Гумецкая Л. Л. К истории укр.-польс. языковых связей. — Онышкевич М. О. Польс. элементы в диалекте бойков. В кн.: Исследования по польс. языку. М., 1969; Bruckner A. Poczatki і rozwoj jezyka polskiego. Warszawa, 1974; Horbatsch 0. Polnische Lehnworter in den Ukrainischen Mundarten. В кн.: Горбач О. Зібрані статті, [т. 6]. Лексикографія й лексикологія. Б. м., 1992.
