Море Лотосів
Тепер подорожі до селища стали постійними. Земляни вже знали його назву – Лаона. Кожна поїздка збагачувала їх словарний запас. Спроби спілкуватися з фреянами їхньою мовою з кожним разом ставали все успішнішими. На здивування всіх найкраще і легше за давалося вивчення мови Владу Марчуку. Вслід за Лаоною скоро вдалося встановити контакт з мешканцями інших двох селищ які лежали по різні боки ріки що витікала з озера, які називалися Теса і Тора. Мешканці всіх трьох селищ розповіли про мешканців великого міста під назвою Таола, де проживали аторі – посланці небес як їх називали селяни. За їх словами вони вміли літати по небу на літаючих кораблях, могли плавати по воді на кораблях без весел та вітрил і їздити по дорогах на металевих кораблях на колесах без допомоги коней. Але за словами селян аторі нечасто покидали межі своїх міст і зовсім рідко з’являлися в таких віддалених селищах. Альма стверджувала що в свій час була ученицею аторі в місті Таола, саме там вона здобула свої знання і отримала право відкрити школу у рідному селищі. Також вона стверджувала що всі мешканці планети говорять на одній спільній мові і мають спільну писемність які їм дали загадкові для землян аторі. Виявилось, що у фреян існують товарно-грошові відносини, вирощений врожай, тканини, шкури тварин, хутро, зерно, вони обмінюють на різні товари, в тому числі з металу або продають за монети. Гроші були різних розмірів. Було три види монет – мідні, срібні і золоті.
Після наради земляни вирішили тимчасово відкласти контакт з аторі поки краще не вивчать мову фреян. Так як потреба уникати зустрічі з фреянами вже відпала, було вирішено організувати експедицію до внутрішньоконтинентального моря. Зі супутників було добре видно що велика водна акваторія затиснута між трьома континентами має лише один вихід до океану – на півдні. З усіх трьох континентів в море вливалися величезні річки розміром що перевершував найбільші річки Землі. Величезні порослі лісами і заболочені території над якими постійно вирували зливи формували величезні водні потоки. Чіткої межі між морем і суходолом не було. Люди знали що місцеві мешканці називають його Великим Прісним морем. За наказом Глорії Арне Свенсон і Влад Марчук не брали участі в експедиції оскільки вони найбільше з усіх переселенців покидали гору. Не раз отримували і заліковували сонячні опіки, а ще більше штучний інтелект був стурбований впливом гамма-радіації від сонця. Хоча він все-таки був відносно помірним Глорія вирішила дати тимчасовий перепочинок Владу і Арне. Замість них пілотами експедиції повинні стати два нащадки жителів Близького Сходу – Рамон Мейер і Махмуд Абдулла. Вони раніше приймали участь у ряді дрібних вилазок зі скелі але тривала подорож для них була першою. Вони просто до нестями зраділи дізнавшись про те що Глорія запропонувала їхні кандидатури на посаду пілотів експедиції.
Ще вночі конвертоплан з дослідниками піднявся в повітря і взяв курс на північний схід. Хоча сонце ще не зійшло, проте світла від оранжевого карлика було вдосталь щоб чітко бачити всі орієнтири, і в той же час не було ні найменшої спеки. В експедиції брали участь 20 чоловік. Рамон вів машину над руслом ріки яке петляло в густому лісі. Скоро всі помітили що ліси змінилися чагарником а потім суцільним морем очерету. А згодом внизу вже розкинулося суцільний килим лотосів та інших водних рослин. Куди не кинь оком від горизонту до горизонту квітнуть лотоси. Море Лотосів. Саме таку назву запропонувала Саванна Манчіні. Лише широка протока від річки продовжувала тягнутися все далі від берегів. Нарешті попереду з’явився ланцюжок островів, а далі починалося безкрає водне дзеркало. Рамон посадив конвертоплан на воду приблизно за кілометр від краю зеленого килима. Спустили чотири човни. 16 чоловік сіли в них завантаживши обладнання. Четверо на чолі з Махмудом залишилися в машині. Махмуду не терпілося якомога швидше спустити на воду міні-субмарини з камерами. Рамон повів свій човен у відкрите море. Саванна вирішила дослідити протоку яка була продовженням ріки там де закінчувався килим. Три міні-субмарини спущені Махмудом зникли під водою і скоро на екранах моніторів з’явилося зображення від їхніх камер. Вода була на диво прозорою, ехолот показував глибину близько 50 метрів. В бік зеленого килима глибина швидко зменшувалася, в той же час субмарина відправлена в бік відкритого моря фіксувала швидке зростання глибини. На екрані було добре видно мешканців водойми. Зграї риб, креветки, згодом пропливла прісноводна акула. Потім риби кинулися в різні боки і з’явилася зграя прісноводних дельфінів. Тварини зовсім не боялися людей і підпливали зовсім близько до човнів.
Доктор Келлі спрямував свою команду до широкого острова порослого чагарником та рідколіссям. Ще здалеку вони помітили що над островом в’ється димок а потім біля берега на воді помітили кілька дерев’яних човнів біля яких поралися кілька чоловік. Аборигени! Це були рибалки, які саме вирушали на риболовлю, про це можна було судити з мотків сітки що лежали на човнах. Сонце Альфа Центавра А з хвилини на хвилину повинно було показатися із-за горизонту. Рибалки покинули свої справи дивилися на них.
– Ми прийшли з миром, – сказав доктор Келлі наблизившись до берега.
– Небесні люди, небесні люди – почули вони голоси на острові. Отже про них вже знали навіть на цих загублених островах.
Правда пройшло вже більше ніж півроку з моменту першого контакту з жителями селища Лаона.
Люди зійшли на берег, рибалки відразу ж покликали їх з собою вглиб острова. Прив’язавши човна до дерева дослідники вирушили вслід за господарями продираючись стежкою прокладеною крізь стіну з бамбука. За сотню метрів від берега вони побачили ряд хатинок на дерев’яних палях зроблених з бамбука і вкритих очеретом. Селище якраз прокидалося і разом з чоловіками між будиночками метушилися жінки. Покинувши всі справи вони відразу ж оточили гостей.
Коли зійшло основне сонце Рамон вже досить далеко відплив від конвертоплана і машина виднілася лише крапкою на горизонті та верхівки дерев на островах, навколо, від горизонту до горизонту було безкрає море. Глибина стала значно більшою, ехолот показував 450 – 500 метрів. Спустили під воду міні-субмарину. В прозорій воді час від часу перед об’єктивом пропливали то поодинокі риби то зграї невеликих рибок, дрібні рачки, навколо човна вигравали річкові дельфіни, причому Глорія вперше вже не могла впізнати вид. Рамон спрямував субмарину на глибину. Глибше риб стало менше але серед них почали траплятися справжні велетні. На великій глибині панували сутінки, а потім і сутінки змінилися темрявою. На субмарині засвітилися прожектори. На глибині 490 метрів прожектори висвітили покрите різними відкладеннями дно. Тут по дну повзали та плавали різні істоти білого кольору: риби, ракоподібні, молюски. Камери все фіксували та записували.
Ближче до вечора три човни з експедиції вже повернулися до конвертоплана. Лише доктор Келлі зі своєю командою затрималися. По радіо він повідомив що затримався на острові у місцевому селищі рибалок. Згодом у супроводі цілої флотилії дерев’яних човнів прибула і команда доктора Келлі. Попрощавшись з гостинними господарями експедиція сіла в конвертиплан. Махмуд увімкнув двигуни. Було на диво безвітряно, і машина розбігшись по воді піднялася в повітря. Доктор Келлі розповідав про своє перебування на острові, життя і побут місцевих мешканців. Він повідомив що вони використовують сіль щоб засолити впійману рибу і сушать її на сонці. Сіль привозять з моря на кораблях та великих човнах з південного океану торговці, які пливуть по річках проти течії з різним товаром, їм же вони збувають впійману рибу. Для обміну товарами використовують точнісінько такі ж монети як і мешканці селищах на континенті. Особливо багато місцеві розповідали про кораблі, які плавають на захід по великій ріці у верхів’ях якої лежить місто Таола де мешкають аторі.
Лотосове море лишилось позаду, вони вже летіли над руслом ріки тримаючи курс на гору. Система космічної навігації працювала бездоганно. Альфа Центавра А вже хилилася до самого горизонту, Альфа Центавра Б вже давно сіла, від їхньої гори на джунглі вже розповзалася широка тінь. Вдома вони зрозуміли що отримали опіки від сонця, на Морі Лотосів діяли не лише ультрафіолетові промені з небес але і відбиті від водного дзеркала. Знову доведеться кілька днів відвідувати шпиталь і виходити з гори лише вночі.
Еволюція
Влад висів на міцному канаті біля урвища. На ньому був повністю закритий міцний сріблястий комбінезон, руки в рукавицях, а голова захищена лицевою сіткою. На плоскій вершині гори стояв гелікоптер, Арне Свенсон одягнений в точнісінько такий же комбінезон із сіткою схилившись дивився зверху на Влада. Для такого вбрання була дуже поважна причина – поряд з Владом гули зграї бджіл. Під нависаючими скелями були безліч гнізд і Влад зрізав соти з медом користуючись довгим мачете і підсакою щоб вловлювати соти і кидав їх в контейнер.
– Арне підіймай – нарешті гукнув Влад Марчук.
Свенсон потягнув канат і контейнер з сотами пішов угору. Поряд з ним стояв місцевий хлопчик Мен, який їм і показав ці скупчення комах. За словами аборигенів мед тут дуже ціниться, але професія збирача меду дуже небезпечна і цим рідко хто займається. Вони почули про історію збирачів у селищі Лаона від старійшини Муна. І вони запропонували свої послуги в цій справі. Дуже довго довелося вмовляти Глорію – штучний інтелект довго не хотів давати дозволу. Врешті решт Глорія погодилася, але при умові що контролюватиме процес збирання меду.
– П’ятий контейнер, думаю вже досить, Владислав піднімайся – почувся голос Глорії.
Свенсон поставив контейнер в гелікоптер і рушив було до урвища щоб допомогти Владу піднятися.
– Негайно сховай хлопчика в кабіну і закрий двері, сюди летить рій, мабуть комахи хочуть подякувати вам – Глорія час від часу демонструвала почуття гумору.
Свенсон схопив Мена, посадив в кабіну і закрив двері. Вчасно – через хвилину хмара кусючих комах оточила його і гелікоптер. Але в костюмах їм ніщо не загрожувало. Опинившись в кабіні Влад і Арне скинули костюми і запустили двигун. Через десять хвилин вони все сідали в селищі. Лаонці оточили машину і радісно допомогли витягнути з гелікоптера вантаж – чотири з п’яти контейнерів. Команда інженерів, яку сюди доставили сьогодні вранці Влад і Арне ще не закінчила монтаж системи зв’язку селища з Червоною горою і одночасно точки доступу до Глорії всередині сферичної споруди з білого кварцу, тому у них був час поблукати по селищу. Заняття в школі вже завершились. Альма та її помічники якраз розрізали золотисті шматочки медових сотів, клали їх на глиняні тарілочки і роздавали дітям в густому тінистому гаю за школою. Дочекавшись доки Альма звільниться, Влад нарешті вирішив запитати які релігійні погляди фреян. Хто як вони вважають створив світ. Альма швидко зрозуміла що він мав на увазі, у цієї жінки був гострий розум, крім того вона отримала знання, які явно не вписувались в простий спосіб життя цих людей.
– Чимало племен мають свої давні вірування, вірять в богів які керують природними силами: водою, вітром, зеленим лісом, горами, громом, блискавками і дощами. Аторі ж нас вчать що ми всі зобов’язані своєму існуванню Вищому Розуму який вони називають Міас. Міас створив наш світ. Аторі називають себе Другими Посланцями Міаса які прибули на Фрею тисячі років тому. А Першими Посланцями були істоти схожі на великих комах. Саме вона виконуючи волю Вищого Розуму створили наш світ. Аторі вірять що Міас рано чи пізно повернеться. Я після навчання в школі як найкраща учениця була відправлена в Таолу де нашим подальшим навчанням займались самі аторі. Стати учнем аторі нелегко, може одному з десяти це вдається. Перші три роки учні навчаються в загальній групі. Потім частина учні отримують кожен особистого Наставника який безпосередньо займається навчанням учня. В мене була наставниця по імені Лея.
– А на кого схожі аторі і чому про них так мало розповідають люди з різних селищ? Це заборонена тема?
– Зовсім ні, але обговорювати аторі побоюються, оскільки більшість людей вважають що вони володіють магією. Але нас аторі вчили що магії не існує, всі явища можна пояснити за допомогою Знань і Розуму. Аторі дуже схожі на звичайних людей, але шкіра в них не чорного кольору як у нас, а плямиста. Плями чорного, темно-коричневого і темно-зеленого кольорів. Тривалість життя аторі вдесятеро довша за нашу.
Влад порахував – близько тисячі земних років тривалість життя. Цікаво.
– Альмо, мені розповідали про літаючі кораблі якими пересуваються аторі, а наші дослідники розповідають що люди з рибальського селища казали про металеві кораблі що рухаються по воді без весел та вітрил.
– Вірно, крім того в них є колісниці що рухаються без коней. Я їх бачила на вулицях Таоли. Найчастіше аторі використовують літаючі кораблі, по суходолу та по воді вони за межами своїх міст пересуваються рідко. Рухає їх та сама сила що й дає грім і блискавку під час грози. Добувають її аторі за допомогою вітру – навколо Таоли аторі побудувалі крила які перетворюють енергію вітру, вода що стікає з гір проходить через безліч ставків обертає водяні крила, а також схили гір навколо Таоли вкриті дощечками які вловлюють сонце. На жаль ви поки що ще не зовсім вивчили нашу мову, тому я змушена замінювати незрозумілі вам слова іншими.
– Я зрозумів. Наші кораблі, машини рухає та ж сама сила, але ми її видобуваємо використовуючи ті самі явища що й відбуваються на сонці. Маленькі сонця рухають всі наші кораблі і дають життя Глорії. Освітлюють наші помешкання всередині гори.
– Вулиці Таоли і помешкання в темні ночі освітлюються холодним світлом. Мабуть як і ваші. Я бачила вночі коли було темно яскраві вогні. Вони схожі на холодне світло аторі.
Отже загадкові аторі володіли знаннями і технологіями які перевершували за своїм розвитком все те що мали фреяни. Хто вони? Прибульці з інших світів які колись доправили сюди людей із Землі та всі живі істоти які є на планеті?
– Альмо, я повинен зараз сказати…. Не знаю як почати. Ми з вами не різні. Ми це ви. Ми один народ. Багато тисяч років тому вас і все живе було привезене сюди з нашої планети.
Скоро підійшла інженерна група і повідомила що закінчили монтувати систему зв’язку. Томас Руні, керівник групи зібрав усіх мешканців.
– Вам, для того щоб зв’язатися з нами достатньо покликати Глорію, вона все зробить. Крім того ви можете в будь-який час розмовляти з нею. На жаль ще ми не розуміємо деяких слів з вашої мови, Глорія також, але скоро ми її вивчимо.
Залишивши лаонців спілкуватися з Глорією, земляни сіли в гелікоптер і через 15 хвилин гвинтокрил вже сів біля підніжжя Червоної гори.
Коли зайшло сонце і більшість людей готувалися відпочивати Емма Макдональд зібрала вчених на нараду. Геологи розповіли про результати буріння скважин та дослідження гірських порід. Виявилось що 120 – 130 тисяч років тому на Фреї не було ніякого життя. Вік планети, за оцінками вчених сягав майже 6 мільярдів років. Спочатку на ній було досить тепло, плескалися океани води і виникло життя – в найдавніших породах знайшли відбитки схожих на нитчасті водорості істот. Так тривало кілька сотень мільйонів років. Потім раптово Фрею скував жахливий холод. Мільярди років це була холодна планета, яку не прогрівало сонце і вкрита товстим шаром криги. Раптом 130 тисяч років тому її клімат змінився, лід розтанув і на ній з’явилося життя, причому відразу в сучасному його вигляді.
Вчені біологи розповіли що крім вже знайомих із Землі видів, їм зустрічаються види живих істот, які хоч і споріднені із відомими вже видами, але ще невідомі земній науці і їх нескладно класифікувати. Наприклад велика кількість видів риб, комах, ракоподібних. Прісноводні дельфіни тут представлені значно більшою кількістю видів ніж на Землі. Те ж саме і в рослинному світі. Отже можна зробити висновок що перенесені сюди земні види живих організмів почали свою власну та незалежну еволюцію.
Великий інтерес викликало дослідження супутників. Міра – вкритий кратерами і позбавлений життя світ вже був більш-менш знайомий. На Ліру були відправлені дистанційно керовані зонди. Атмосфера виявилась збагаченою киснем, а слабо-солоний океан заселений безліччю дрібних мікроорганізмів, найпростіших та водоростей. ДНК їх виявилась ідентичною до ДНК земних живих істот. Оскільки океан Ліри був дуже глибокий, і тут не було навіть натяку на суходіл висадку на планету людей вирішили не проводити, дослідити океан дистанційно за допомогою зондів та міні-субмарин.
Малія
Йшов час, земляни все більше освоювалися на Фреї, зживалися з планетою. Всі розуміли що рано чи пізно доведеться зробити вирішальний крок і для контакту з аторі. Зі слів фреян, і особливо Альми вони знали що аторі живуть у віддалених одне від одного містах, для яких вони вибрали території розташовані досить високо над рівнем моря, де клімат був не такий спекотний. Кожне містом було чимось на зразок адміністративного центру яке мало певну підконтрольну територію і правила нею королева. Альма стверджувала що у аторі правили виключно жінки. Але головною на планеті була імператриця, якій підпорядковувались всі королеви і місцем її розташування було велике місто Офірія на великому Східному континенті. Саме імператор мала право спілкуватися з Вищим Розумом на ім’я Міас.
Було невідомо як аторі віднесуться до їхнього вторгнення, чи не сприймуть їх як загарбників? Земляни вже анітрохи не сумнівалися, що аторі знають про них. Але в той час люди не знали, що саме аторі першими вирішили зробити обережний крок до контакту.
Люди регулярно відвідували селища фреян, вступали в контакт з новими поселеннями, обмінювалися з ними товарами. Оскільки на борту Глорії не було тварин, а тваринну їжу їм замінювали генетично модифіковані гриби які імітували смак і білковий склад м’яса, то її вони іноді вимінювали у селян. Фреянам прийшлися до вподоби різні знаряддя праці та інвентар, який люди Червоної гори виготовляли як із заліза так і з титану. Цікавили були монети якими користувалися монети. Мідь, срібло і золото були досить рідкісними металами для Фреї, а міді було набагато менше ніж на Землі і тому вона високо цінилися. Срібні монети коштували дорожче від мідних і на здивування людей вони були зроблені з чистої міді і не мали повітряних раковин. Отже аторі знали спосіб обробки срібла невідомий землянам. Найдорожчими були золоті монети. Право на чеканку монет мала лише імператор.
Візити до селищ фреян як правило здійснювали надвечір щоб не відволікати їх від важливих справ. В той же час фреони чомусь побоювалися відвідувати небесних людей. Під вечір Арне Свенсон і Влад Марчук прилетіли до селища Лаона. Треба було поспішати оскільки насувалася грозова хмара. Передавши старійшині Муну вантаж металевих ножів, лопаток, капелюхів для захисту від сонця та іншого дріб’язку вони пішли до школи. Емма передала Альмі олівці для дітей та зошити. Нові цікаві речі викликали в Альми захоплення і Емма пообіцяла прислати ще. Будинок Альми, де вона проживала з чоловіком і двома дітьми був поряд зі школою. Поставивши речі в приміщенні школи вони вже збиралися виходити, як всі троє раптом почули стукіт копит коня. Хтось під’їхав до школи. Вийшовши на поріг вони побачили гарну молоду дівчину-фреянку на білому в сірих яблуках коні, одягнену в темно-синій одяг із зображенням золотистого сонця на грудях. Замість спідниці на ній були елегантні темно-сині штани з щільного матеріалу, які не заважали їй триматися в сідлі.
– Знак аторі – сказала Альма Владу і Арне звернувши увагу на золотисте сонце на одязі дівчини та на сідлі.
– Альма – радісно вигукнула дівчина кинувшись назустріч.
– Малія – радісно обійняла дівчину Альма.
Схоже що вони досить давно не бачилися. Дівчина була досить вродливою, гарний овал обличчя, темне волосся перев’язане такою ж червоною стрічкою як і у Альми. На мить вона зустрілася очима з Владом, на її обличчі з’явилася привітна посмішка.
– Мир вам і вітання – отже ви небесні люди?
Влад ствердно кивнув, зате з Арне щось діялось. Його обличчя раптом густо почервоніло коли він зустрівся з Малією очима.
– Влад – піднявши обидві руки долонями до співрозмовника як землян вчила вітатися Альма сказав він.
– Арне – трохи забарившись назвався Свенсон ще більше почервонившись.
– Малія – представилася дівчина обвівши їх поглядом затримавши його трішки довше на Свенсоні.
Альма запросила Арне, Влада і Малію в дім. Стіни помешкання були розмальовані барвистими візерунками. Вона чомусь наполягала щоб Влад і Арне затрималися.
– Малія була моєю найкращою ученицею, а зараз вона є ученицею аторі – сказала Альма – Далеко не кожного аторі забирають у королівську школу в Таолі. Це право треба ще заслужити.
Малія розповіла що в Таолі вже давно чули про появу небесних людей які вміють літати на повітряних кораблях і її саме відправили додому як місцеву жительку щоб вона дізналася про небесних людей якомога більше.
Глорія повідомила що Червону гору вже накриває грозова хмара і радила заночувати в селищі. Маленькі комп’ютери які розмовляли людським голосом викликали захоплення Малії. Вчотирьох вони сходили до гелікоптера. Малія з цікавістю розглядала апарат. Розпитувала як він літає. Закривши щільно двері і прихопивши свої речі вони повернулися в будинок. Малія ще збігала додому до де жили її батьки куди відвела коня і швидко повернулася. Спалахи блискавок ставали все яскравішими а удари грому все гучнішими. Швидко стемніло. Під гуркіт грози вони вчотирьох розмовляли майже до півночі. Влад і Арне розповідали про життя в Червоній горі, на космічному кораблі Глорія і про далеку Землю якої вони так і не бачили. Малія розповідала про місто Таола. Вулиці міста були вистелені бруківкою з різнокольорового каменю, стіни з гарного молочного кварцу, дахи з блискучого легкого металу, місто оточено кам’яними стародавніми стінами. Навколо міста гарні зелені гаї, ставки на річках що стікають з гір. Вулиці вночі освітлюються яскравим освітленням, будинки також. На столі стояла тарілка з фруктами, смачна випічка з рису та сорго.
Спати вони розмістилися на надувних матрацах в одній кімнаті вікно якої виходило до школи, Альма і Малія пішли на другий поверх будинку. Під гуркіт грози, шум дощу та спалахи блискавок нарешті вони заснули.
Ранок видався ясним. Два розташованих поряд сонця освітили вмиті нічним дощем дахи будинків, вулиці селища, ліс і схили гір. Альма запросила до столу повідомивши що сьогоднішній день в селищі особливий – день вільний від турбот. В такі дні селяни уникали важкої роботи і багато відпочивали.
Малія ще на світанку відправилася додому. Але вже після сніданку коли Марчук і Свенсон вже готувалися до відльоту вона повернулася з невеличкою синьою сумкою через плече. Вона трохи ніяковіючи спитала чи можуть вони відвезти її на Червону гору. Отримавши згоду запросили її в гелікоптер. Альма також вперше попросила показати їй місто в скелі.
Гелікоптер піднявся над селищем, пролетівши над зеленим морем джунглів сів на площадці біля підніжжя Червоної скелі. Влад і Арне провели малію в тунель по яскраво освітлених коридорах. Тут вони кілька годин показували внутрішні приміщення гори, оранжерейну де вони вирощували культурні рослини, житлові приміщення, інженерний відділ, реакторні камери які давали енергію. Врешті решт їх зустріла Емма Макдональд, і провела в конференц-зал де на великому екрані показали гостям своє життя на кораблі під час перельоту, старі архівні кадри зроблені ще на Землі, космос, свої польоти над Фреєю. Тут Емма вперше розповіла Альмі та Малії про інший корабель – Флорію екіпаж якого перебуває зараз на планеті на орбіті іншої зірки. Подарувавши Малії кілька ілюстрованих яскравих книг з фото приміщень Червоної гори, корабля Глорії, Землі, Місяця.
– Чому до цього дня ви відхиляли всі наші запрошення відвідати наш дім – спитала Емма Альму?
– Тому що значна частина жителів села вважають що ви володієте магією і вони насправді просто побоювалися. Аторі нам казали що магії не існує, будь-які чудеса мають пояснення, але не всі стають учнями аторі.
В цей час Арне подарував Малії невеликий проектор для перегляду фото і відео зображень.
– Промінь світла навести на якусь рівну світлу поверхню і на ній з’являться картинки. Тут можна переглянути все що ми вже бачили тут а також багато іншого.
Малія на диво легко засвоювала навички користування невідомими їй приладами.
Ближче до полудня гелікоптер привіз Альму і Малію в селище. Керував ним один Свенсон, Влад залишився вдома. Як тільки вони ступили в траву, гвинтокрил піднявся в повітря і поплив над лісом в бік червоної вершини.
– Малія, ти звернула увагу як він дивився на тебе? – весело спитала Альма.
– Звичайно, обличчя цих небесних людей ніби дошка на якій все написано. Марно він намагався все приховати. Аторі просили мене не говорити небесним людям що вони вміють чути думки. А тут така здатність аторі навіть не обов’язкова щоб здогадатися про що думають небесні люди.
В цей час в Червоній горі Глорія попросила Емму Макдональд зайти до її кабінету. Дочекавшись коли Емма закриє двері Глорія повідомила що вже давно фіксує на якісь дивні слабкі сигнали.
– Таке враження що за мною хтось намагається слідкувати приховавши свою присутність. Джерела сигналів в основному надходять з планети. Деякі з боку Проксіми Центавра та Альфи Центавра Б, а також з боку інших зірок але рідше.
– Спробуй визначити якомога точніше джерело і місце локалізації, в першу чергу на планеті.
– Найімовірніше джерелами сигналів є міста аторі і особливо Офірія, саме звідти найчастіше йдуть сигнали в космос, до Проксіми Центавра і на мою думку в напрямку планети Ванадіс. А тепер поглянь сюди:
Глорія показала Еммі вершину однієї з гір хребта – на ній стояла решітчаста башта. Таких башт по всій планеті ціла мережа. Глорія показала масштабну карту планети із безліччю червоних кіл.
– Це все подібні башти по всій планеті, ціла мережа, вони найімовірніше і є одним із джерел радіосигналів. Можливо вони також заважають мені визначити місце розташування джерел радіоімпульсів.
– Переселенці Флорії змогли вже знайти термоядерне паливо? – спитала Емма.
– Поки що успіхів в цьому в них мало, знайшли трохи гелію-3 на супутнику планети і все. Всі гірничі станції марно прасують поверхню двох інших планет Альфи Центаври Б, там немає ні гелію, ні літію, ні важкої води. Повністю відсутній уран. Люди змушені будувати гідроелектростанцію, ставити вітряки та сонячні батареї.
– Ми зможемо відправити їм транспортери з дейтерідом літію?
– У мене краща ідея. Найближчий рік вони ще зможуть обійтися без палива. А ми вже накопичили і продовжуємо накопичувати запаси. Склади майже повні і їх вже вистачить на півстоліття. Пропоную використати для транспортування один з трьох рятувальних кораблів. Знімемо все зайве, наповнимо приміщення паливом і відправимо. Заодно відвідаємо їх.
– Але ж рятувальні кораблі запрограмовані лише для повернення на Землю.
– Я зможу їх перепрограмувати. Просто увійду в систему і продублюю на бортовий комп’ютер деякі свої програми.
