Розпочну з думок про мистецтво, та не будь – кого, а Адальберта Ерделі, тим паче вони добре пасують до живопису художниці про котру піде мова: «У плині часу, яка б філософія не була у моді, суттю завжди залишається те, що митець є шукачем, відкривачем і інтерпретатором вічної краси. Це – площина почуттів. Критерії мистецтва можуть діяти тільки в площині почуттів. Отже, логіку, побудовану на площині почуттів, довіримо митцеві. Не треба давати йому порад, а головне, не треба бажати, щоб він малював те, що не є справою його серця. Насилля, застосоване до мистецтва, може дати хіба малярів, можливо, багато малярів. Кількість ніколи не підвищить якість…».
Який же стиль письма властивий ужгородській мисткині? Сама вона означила так: «В мене спонтанний живопис, кераміка така ж…». Я наважився назвати цей напрям – як абстрактний імпресіонізм. Її картини наповнені рухом, доброю енергетикою, емоціями, аж до тонких порухів душі. Значна частина творів – це краєвиди рідного Закарпаття, та тих місцин, де довелося побувати. Водні дороги, на світанку і у вечірню годину, то річки Тиса й Уж; квіткові композиції (багато ірисів), природні оази краю в різні пори року, і за будь – яких погодних умов, - усе це і багато іншого можна побачити на картинах Юлії. Пастозно – легкий рельєф (фактурність) фарб, плюс ніжно – пастельні тони, до яких схильна художниця, добре передають настрій написаного. Є й такого характеру пейзажі, на яких крізь горизонтальні смуги кольорів і відтінків, ніби витанцьовуються вертикальні, хвилясті лінії – імпульси темного або чорного забарвлення. Вони нагадують порухи диригентської палички… В деяких краєвидах можна помітити непрямий вплив фовістів. Юлія Єгорова – Рогова також відома як авторка оригінальних керамічних витворів.
Колись зазначав, що її картини справляють на глядача вплив, подібний на вплив музики великого Моцарта на слухача. Класична музика цього генія ошляхетнює людину, вносить у єство гармонію, спокій, негучну радість… Подібний вплив може мати і живопис.
Витончена поетика також притаманна творчості художниці, оскільки Юлія є особою доброзичливою, часто усміхнена, відкрита до Світу і усього нового, цікавого, креативного. Зміст картин так співзвучний рядкам закарпатської поетки Христини Керити:
«Постіймо трохи на краєчку казки,
Це так чудово вірити ще їй».
Пані Юлія любить подорожі, мандри. Нині вона в Ужгороді, завтра в Києві, а потім чуєш радісний голос, що повідомляє по телефону: «А я в Парижі була!...». Ця любов до зміни місця перебування теж певним чином відображається у її малярстві.
Впливовий куратор світового сучасного мистецтва Роджер Брюгель говорив і таке: «Що робити українським художникам, щоб їх помітили на європейській арт – сцені? Не хочу вказувати творчим людям, як саме вони повинні чинити. Мистецтво було б дуже нудним, якби в ньому існували точні рецепти. Але можу сказати, що креативні одиниці, які цікавлять мене, не є ізольованими від усього світу індивідуальностями. Вони завжди знайдуть певні зв’язки й спільні риси з будь – яким культурним оточенням. Це й робить їхню позицію дуже вагомою…».
1 березня відбудеться відкриття персональної виставки художниці в муніципальній галереї мистецтв міста Києва (вул. Драйзера, 6). Прийдіть, подивіться, помилуйтеся творами живопису, задумайтеся над побаченим, над цими скороминущими миттєвостями закарбованими на полотнах.
Андрій Будкевич (Буткевич) історик мистецтва, брендолог.
*Текст опублікований на шпальтах Всеукраїнського культурологічного тижневика «СЛОВО ПРОСВІТИ» №8 (1008), 21 – 27 лютого 2019 року.
