22 січня 1919 року у Києві було офіційно проголошено на весь світ про з’єднання двох, на той час українських держав, а саме Української Народної Республіки з Західно – Українською Народною Республікою. Про це і про історію, яка довела до цих подій громада українців з Зеленої Гори і околиць мала змогу дізнатися від Пана Степана Семенка на зустрічі, яка відбулася у домівці ОУП в Зеленій Горі 22 січня 2014 року, тобто 95 років опісля того, коли це відбулося.
У той день на зустрічі ми дізналися, що в Києві міліція і Беркут, які повинні захищати НАРОД ганебно вбили декількох синів Народного Майдану. Ось яка хронологія дат.
Пан Степан, поки почав говорити про саме об’єднання українських земель, на сам перед відкрив перед присутніми (на жаль, було їх небагато) короткі історичні нариси на цю сторінку історії. Між іншими нагадав присутнім, що напередодні Першої Світової Війни українські землі були під окупацією двох великих імперій, а саме російською і австро угорською, які між собою воювали власне на етнічних українських землях. Це воювання і поразка воюючих сторін дали сигнал для поневолених народів про можливість відродження національного і державного життя. Так він сказав про створення у березні 1917 року Української Центральної Ради, тобто українського парламенту, яка в листопаді того ж року проголосила (автономну, в межах російської імперії) Українську Народну Республіку. Щойно через рік, бо 22 січня 1918 року у Києві Четвертим Універсалом ця ж УЦР проголосила Українську Народну Республіку, як самостійну, незалежну українську державу на землях, які були окуповані Росією.
Треба нам знати, що і австро – угорській імперії український народ також промив очі. І так у нашому княжому Львові в днях 18 і 19 жовтня 1918 року відбулись українські національні збори ( Пан Степан називає їх Установчими Зборами, або Конституантою) участь в яких взяли депутати австро угорського парламенту, крайових сеймів та чотирьох буковинських і п’яти галицьких політичних партій. Нагадані Установчі Збори прийняли рішення ось такого змісту:
« 1. Українська етнічна область Східної Галичини по лінії Сяну разом з Лемківщиною (повіти Кросно, Ясло і Горлиці, які тоді називалися Горлиця з лінією по Північних Карпатах), північно західна частина Буковини з такими містами як Чернівці, Сторожинець і Серет а також північно східна частина Угорщини творять окрему українську область.
2. Ця національна українська область проголошується, як окрема українська держава...
3. Всі національні меншини повинні прислати своїх представників Українську Національну Раду у Львові...
4. Українська Народна Рада вимагає права послати своїх людей на мирну конференцію, яка мається відбути у Парижі, щоб сказати світу про проголошення Української Держави.»
Це рішення, як сказав Пан Семенюк стало поштовхом до відкриття дверей для Народного Зриву, який мав місце першого листопада 1918 року, а дальше проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Одним з завдань Уряду ЗУНР було об’єднати всіх українських земель з Українською Народною Республікою в ЄДИНУ ВЕЛИКУ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ, що здійснилося 22 січня 1919 року. Тоді прозвучали такі слова: « Від нині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина з Придніпровською Україною...»
Тепер ЗУНР ставалася Західно – Українською областю Української Народної Республіки, якій надано деякі автономні права. Це було необхідне тому, що землі ЗУНР сотні років були під окупацією Польщі, а з часом Австро-Угорщини.
Як бачимо, хоч українські землі були під різними окупантами, все ж таки УКРАЇНЦІ жили думкою СОБОРНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.
Дальше, Пан Степан Семенюк говорив про творення українського війська. З джерел, на яких він сперся виникає, що у 1918 році півторамільйонна російська армія українізувалась, а Чорноморський Флот у липні 1918 року підняв український національний прапор. Це мало місце в Севастополі, де адміралом нагаданого Флоту став В.Клачківський. В той же час, в час творення УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ були творені державні установи. Створено Державну Скарбницю, Українську Академію Наук, Академію Мистецтв, почало діяти Товариство»Просвіта» і багато інших державних установ.
Важливим стало прийняття парламентом України закон, про культурну автономію для всіх меншин, які жили в межах України. Постановою українського парламенту було призначено по двадцять депутатських місць жидам, полякам і москалям в Українській Центральній Раді.
Протягом 1918 і 1919 років з Україною об’єднатися готовий був Кубань, Донські козаки а також на правах автономії Кримські Татари.
Дальше Пан Степан читає зі своїх нотаток, що в червні 1917 року в Миколаївську Уссурійському, який відомий є серед українського народу як Зелений Клин, мав місце Перший Український Далекосхідній З’їзд, який покликав Далекосхідну Українську Раду, та з черги звернулася до Тимчасового Уряду Росії про надання їм автономії. Там було створено українське військо, загони якого того ж місяця обрали шлях в Україну. На жаль російські війська зупинили їх у Сибіру не пускаючи їх в Україну.
Також в згаданому вище 1917 році делегація Холмщини декларувала про своє приєднання земель, що на захід від ріки Буг з Україною.
3 – 4 листопада 1918 року в Чернівцях на Народному Віче були проголосували про з’єднання Північної Буковини з Україною.
В той же час Українська Держава була визнана більше тридцяти державами світу.
Ідея єднати українські землі в душах українців живою була сотні років і не лиш тих, які проживають в Україні але й тих, яких доля кинула по усіх усюдах Європи і світу.
На передодні проголошення СОБОРНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ тобто 21 січня 1919 року на Закарпатті хустська і пряшівська Народні Ради заявили, що хочуть злуки з Україною.
І як сказав Пан Степан: « Ми ж віками були розділені і відірвані від себе чужими державами, окупаційними кордонами (Україна була під пануванням п’яти окупаційних держав) на заклик про ОБЄДНАННЯ, ЄДНАЛИСЯ. І це було справді ЧУДО – НАРОД СКЛИКАВСЯ!
А ось коротка історія поборницьких змагань українства, щоб була одна вільна Україна від Тиси по Урал.
Отже, коли б не було створено УНР і ЗУНР, то б не було Акту Державної СОБОРНОСТІ 22 січня 1919 року. Не було б також і Української Радянської Республіки в кордонах, хоч дещо окроєних, Української Народної Республіки, лиш був би якийсь Юго – Западний Край і якісь окупантом створені губернії на наших землях.
Нам треба знати, що на нашу ще молоду державу прийшли чужі сили. І так з одного боку московсько-білогвардійська і більшовицька навала, а дальше польська і румунська армії. Тут треба нам знати, що влада України зараз опісля проголошення незалежності розпустила свою армію. Тому не було ким ставити опір нападникам. Все ж таки соборно творчої ідеї розпустити нікому не вдалося.
Пан Степан Семенюк звернувся до присутніх а так і до усього нашого УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ щоб всі ми славили і відзначали ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ і хоронили від брехливої інтерпретації того великого НАШОГО СВЯТА.
Тут нагадав Пан Степан, що 22 січня 1990 року був створений живий ланцюг від Львова – столиці ЗУНР до Києва – столиці УНР.
Це було відлунням того, що діялось на українських землях в важливі для народу 1917 – 1919 роки.
