Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2542
Творів: 46039
Рецензій: 89985

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Від Марії

© Інра Урум, 28-12-2018
           Весь день Марія поралась по хазяйству. Одне за інше, птиця, город, тоді козу шукати, бо видерла кілок і пішла у світ, і поки знайшлася, у Коців пів вишні обдерла. Тоді гиркалася з Коцихою, пригадала їй чий віз того місяця переїхав гусенят, двох! І що за те має, хто би вибачився! Зла на неї нема. На зворотному шляху вгору од самого ставка, виперла грубенький пеньочок – сухенький, чому ж пропадати. Тепер зайшла до хати, обтерла руки, й не сіла – впала на лавку, де тепер часто присідала – навпроти двох портретів на протилежній стіні. Потрохи відсапалась.
          Дивилась на світлини й аж чолом світлішала, розгладжувалась. Сини мої. Синочки. Ліворуч в новенькій гімнастерці, з двома ромбиками у петлицях молодшенький, Сусик. Очі дивосвітлі, наче в неба надивився. Охайний, напрасований, щойно з військового вчилища. Я, казав, мамо, до вас  на літаку прилечу, почуєте рев, здіймете голову, а то я, з отакими зірками на крилах. Я, мамо, й вас  з собою нагору візьму, будьте певні. Куди там старій, нащо, а от обіцявся.  
         А другий, чорнявий, Юдька, волоссям у матір, тільки воно в неї завжди пряме було, Кирило покійний, ще дітей не було, казав – крильце вороняче. А в Юдьки воно кучерявеньке, і таке красиве, і завжди так ловко зачесане, хоч зараз в кіно знімай. І вусики такі, що ай! Не було таких дівок на селі, щоб до пари, куди! А мундир темніший, бачила – як волошка, коли зім’яти, щоб сльозу пустила, і кашкет такий. Все хвалився які в них на кордоні гори, які ліси. Чи ж їй ті гори потрібні, чи вона лісів не бачила, аби ж йому тільки добре. На стіні обидва голуби поруч, на обидвох завжди дивиться так, наче разом обійняти хоче.
           А в житті воно не так вийшло. Зрада вийшла. А зрада то останнє діло. Бачить Бог, не можна такого робити, ніколи не можна. То всі знають. Але нема на світі такої речі, яку своїм не вибачиш. Аж спиною в стіну уп’ялась і ногами босими в землю вперлася, головою ледь помітно водить. Нема! Що б там люди не казали, вона знає! Своїм все вибачить. Хай на куски ріжуть. На те вона й сім’я. В кожного є таке, до останнього непорушне,  достоту святе. І то не вірність, що ти з нею зробиш, куди притулиш, коли нікого поруч не буде, то –  сім’я. Ті, кому все вибачиш і хто сам тобі вибачить. Отак кожний раз сама собі переповідала, на синів дивлячись. А вже хто кого перший зрадив, де то знати. Інших синів у неї нема. І інших братів для них теж не буде. Було прибіжуть, Суська розкузьомлений, соплі тре, губи квасить, репетує – Юдька кривдить! А Юдька сам у болоті по вуха –це не він, це Суська перший, сам прив’язався, а потім! і аж дрижить – себе не пам’ятав коли що не по правді було, а де та правда. А вона ж і не розігнеться від печі, тепер ще цих пери, куди вже слухати, стягне штанці, обом по сраці і голеньких жене у ночви.  
           Того вечора загриміло так, що Марія вискочила з хати і обличчя у небо закинула. А коли вже спустила очі, мало не впритул до неї застигла чорна лакована потвора. Клацнуло, з машини, з різних боків вилізли Юдька і ще один, лисий, здоровенний, м’ясистий. Не вітались, зайшли до хати, поскидали шкірянки, мовчки їли, тоді пили. Нарешті Юдька озвався до матері –що там менший, пише? –Пише, аякже. Сказала і змарніла, і змирилась, навіть раніше, ніж до самої дійшло – нема її Суси, і  більше не буде. Не напише і не приїде. Сама до нього піде. Скоро. Скільки того життя.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 02-01-2019

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Avtor, 31-12-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Сергій Вікторович, 30-12-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Максим Т, 29-12-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Щєпкін Сергій, 29-12-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олександр, 29-12-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Viktoria Jichova, 29-12-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69469904899597 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …