Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46736
Рецензій: 91118

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фентезі

Нехай живе імператор. Розділ 1.

© Іван Дурський, 12-12-2018
Анотація.
Наближається сторіччя з дня заснування великої імперії. Двоє молодих драматургів вирішили скористатись моментом та прославитись на всю імперію, написавши п'єсу, що мала возвеличити імператора Амадея IV. За тему для п’єси вирішують взяти конфлікт між людьми та терра-істотами, котрі мають владу над стихією землі. Але, як то воно буває, в творчих особистостей, іноді не вистачає матеріалів та достовірних фактів. Ще й ніяк не створити образ головного ворога імператора. Тож вони спускаються в темницю послухати розповідь самотнього в'язня, найбільшого жаху імперії...

Правда не для всіх.
Слова Імператора Амадея IV.

Короткий пояснювальний словник.

Атар – місто столиця імперії.
Бібліотека Істини – найбільша бібліотека в імперії, де зібрано тисячі різних творів з усіх куточків імперії.
Богиня Кохання – куртизанка. Так, як в імперії викорінювали релігію, то й називали так блудниць, аби закріпити в людей зневагу до всього божественного. Проте жителі імперії часто згадували творців, намагаючись говорити це тоді, коли їх не могли почути ті, що донесуть.
Вежа Натхнення – самотня башта в центрі Атару, де живуть художники, поети, письменники, актори і музиканти.
Гурія – ріка, що розмежовує імперію людей та ліси терра. З одного боку огорожена залізними мурами.
Морра – на мові терра означає: люди. Дослівно: створіння з двома язиками або двоязикі.
Шейлар – велике портове місто, друге за величиною в імперії.
Залізна стіна – огорожа навколо імперського кордону, зроблена з різних сплавів металів, оскільки терра мають владу над землею та камінням і могли б з легкістю знищити її.
Яма Нудьги – імператорська в’язниця для небезпечних злочинців та ворогів імперії.

I

З вікна був чудовий вигляд. Небо переливалось блакитними, помаранчевими та червоними барвами. Вони сходились, розходились, переливались, танцювали та розбігались в різні боки. День перехідної зорі. Найкрасивіше небо за тисячу днів. І саме сьогодні. Вся челядь приписує це до імператорської величності. Мовляв сам світ благословляє ери металу в імперії. У випадковості вони не вірили. Молодий, чорнявий юнак оперся руками в підвіконник та усміхнено спостерігав за кольоровим небом. Момент істини. Від неба віяло натхненням, котрого так не вистачало йому ось вже... Він не пам'ятав скільки. Мабуть від тоді, як Кіндрат (друг і наставник) видав ідею, таку прекрасну, на його думку, що не терпіла заперечень, хіба ти імператор. Але оскільки Амадей IV рідко тішив простих смертних спілкуванням, то й думки його дізнатись було зась.
- Сіріусе! Мене осяяла ідея! — в кімнату увірвався низький повний чоловічок з блискучим від поту чолом та масною лисиною.
Сіріус двома пальцями поправив окуляри. Кіндрата осяяла ідея. В усій імперії не було стільки ідей, як в одного Кіндрата в голові.
- Ми напишемо п'єсу! — Між тим продовжив Кіндрат. — І не абияку! Це буде епос відданості, ода мужності, лімерик хоробрості, легенда творчості, драма патріотизму. Ми прославимось наче ми це сам дух імперії в мініатюрі.
- Про імператора, ми напишемо, я зрозумів.
- Саме про нього. І не оте непереварене, хворе на голову творіння Волошека, що було того року. Ми напишемо дійсно драму. З хорошим фіналом звісно ж. — Поспіхом додав він.
Сіріус промовчав. Ідея написати п'єсу вже приходила йому в голову. Якраз до дня народження імперії. Це мало бути щось величне: таке, як підйом самої імперії. З роздрібнених племен, до самобутньої країни з гартованими вогнем людьми, з видатними героями. Це мав бути шлях викладений кров'ю та слізьми ворогів та побратимів. Це мав бути крик, що переповнить серця глядачів тугою та радістю, правдою та солодкими мріями.
Але крім цього, нічого більше в голову Сіріуса не приходило.
Кілька днів залишилось, а папір був незаймано чистим. Здавалось: пиши про велику війну з терра-істотами, що велась з самого початку появи імперії. Пиши про Амадея І, котрий стомився дивитись на гніт людей тими створіннями, пиши про його повстання, про жорстокі пошуки істинних союзників, чиї нащадки тепер при владі, підтримують те, що закладене такою ціною та стількома поколіннями. Можна писати про Амадея ІІ, котрий все життя посвятив вигнання богів з їх землі. В імперії офіційної релігії не було, лише тотальне заперечення. Всі слова так чи інакше зв'язані з релігіями чи божествами, нещадно випалювались зі словників. Часто з самими словниками та їх авторами. Ще двадцять років кривавої війни з тими сектантами, що не підкорились імператорському указу. Від Атару (столиці) до Шейлару (великого портового міста) обабіч всього великого тракту стояли шибениці. Як нагадування покарання за хибних ідолів. Не може бути святих та божеств в самодостатній свідомості.
Також можна було описати Амадея IІІ. Хоча крім великої земельної реформи, завдяки якій більшість жителів імперії живе по один бік ріки Гурії, обнесеною великою металевою стіною, котру патрулюють кілька дирижаблів з піромантами на борту, він нічого не створив. І жив він не довго. Навіть імператори не мають влади над своїм серцем. І мова звісно ж не про кохання, хоча воно куди благородніше ніж інфаркт.
І звісно ж молодий Амадей IV. За тридцять років його правління на долю імперії припали найжорстокіші війни з дикими терра-істотами. Ходили легенди, що в останньому бою воїни імперії в меншості мужньо відбивали атаки цих незрозумілих істот, а сам імператор зійшовся в двобою з найгрізнішим з них. Сіріус часто перечитував трактати про цю подію, дбайливо переписуванні ледь не щороку кращими хроніками королівства. Сіріус мріяв побачити в живу те поле бою за стальними мурами імперії, але людям мистецтва, так їх називали, заборонялось покидати вежу натхнення. Міністр творчості пояснив їм це так: люди мистецтва повинні завжди залишатись тут, щоб творити задля слави та просвітлення імперії. Ніщо не повинно їх відволікати від цієї важливої місії. Знання, отримані тут, жодним чином не повинні потрапити до лап ворогів...
От Сіріус з Кіндратом, та сотнею інших таких самих людей мистецтва, або «в'язнів мистецтва», як кликали себе мешканці вежі натхнення, і мешкали. Звісно, бували ті хто тікав, але про їх подальшу долю нічого відомо не було. Будь-яка згадка про них зникала, немов і не було їх.
За вікном, внизу серед вузьких змієподібних вулиць чулось голосіння. Сіріус придивився: кілька охоронців в чорних плащах та сірих кірасах бігли на крики. За ними йшли двоє людей в червоно-чорних мантіях. Піроманти, люди вогню, спохмурнів Сіріус. Там де вони, там вогонь і попіл з людських тіл.
- Мабуть люди переборщили з радістю щодо святкування дня народження імперії. — Кіндрат теж протиснувся у вікно, весело спостерігаючи за дійством внизу.
- Це не схоже на свято. — Похмуро сказав Сіріус.
- А ти не схожий на веселу людину. Кажу тобі, люди занадто захопились святкуванням. Таке буває, коли тебе переповнює радість.
Радістю називали алкогольний напій зроблений на грибах та пшениці. Від неї ставало веселіше і людям навіть інколи видавали її безплатно.
Кіндрат поклав йому руку на плече. Ходімо, — сказав він. — Є для тебе сюрприз, джерело натхнення для кращого написання. І ні, це не богині кохання, це дещо інше. Щось, що дасть тобі матеріал для написання п'єси, що підніме нас на п'єдестал слави.
Сіріус знизав плечами. Все краще ніж безсило дивитись на аркуші, що навідріз відмовлялись забруднюватись чорнилами.
За ними зачинились двері, коли крики за вікном переросли в верески сповнені болю. Щось вибухнуло, вверх піднявся дим. Але цього драматурги вже не застали.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77095198631287 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …