Сварка, що вже давно назрівала в компанії, нарешті спалахнула. Вона тривала весь ранок, супроводжувала вмивання-вбирання, чаділа за кавою та все ще не вщухла остаточно, коли вийшли їхати на пляж. Сталося все, як часто буває в таких випадках, через дрібничку, і як зазвичай через дрібничку, сказано було чимало. Тому всю подорож до пляжу, що тривала майже годину, в автівці висіла напружена мовчанка.
Кермував невисокий сухорлявий блондин із різкими рисами вилицюватого обличчя, які після сварки загострилися так, що тепер ними можна було врізатися. Трафік того дня був щільний і якийсь дурнуватий, і невитрачене в сварці роздратування блондин вихлюпував у ризикованих маневрах і презирливих гримасах, адресованих чи то іншим водіям, чи то його супутникам. На сидінні поруч із ним, закинувши ногу на ногу та схрестивши руки на грудях, вмостилася мініатюрна засмагла брюнетка; величезні чорні окуляри приховували мало не все її обличчя, а на її губах застигла легка посмішка, така ввічлива й відсторонена, ніби дівчина в цьому автомобілі та в цій компанії опинилася вперше. Та молодику в окулярах, який сидів за нею, було зрозуміло, що вона також роздратована та навіть обурена блондином: інакше б її ліва рука, за звичаєм, пестила його стегно. І молодик в окулярах, також усупереч звичаю, сидів мовчки, не захоплювався сам і не закликав інших захоплюватися Середземноморськими видами; він забився в куток і звідти оглядав компаньйонів, нервово покусуючи нижню губу. Четвертим був кремезний і високий, маківкою аж до стелі авта, та вже доволі пузатий чоловік років тридцяти п’яти; його чоло вкрилося великими краплями поту, з-під пахв яскравою червоною сорочкою розповзалися темні плями, а на обличчі закарбувалися образа та надзвичайна впертість. Черевань страждав від спеки; він увесь час обмахувався бейсболкою, проте не просив блондина увімкнути кондиціонер, а той сам не пропонував.
Нарешті, авто зупинилося, блондин заглушив двигун і гукнув зухвалим голосом розбитного провідника:
- Синельникове! – і зареготав. Всі вибралися з автомобіля та, розминаючи ноги, задивилися на пляж. Він тягнувся від одного зубчастого обрію ліворуч до іншого зубчастого обрію праворуч, широкою сліпучо-білою смугою пролягав між прибережним шосе, за яким стирчали пальми та шпилі, і морем. Море линуло кудись у синяву далечінь, обрію в якій не було зовсім.
- Ходім абощо? – кинув супутникам блондин і першим ступив на пісок, де й зав’яз одразу аж по кісточки. Брюнетка порснула сміхом, а черевань хмикнув; блондин вилаявся та повернувся на асфальт. Всі познімали взуття, сховали його в багажник і до моря пішли босоніж.
Скрізь на пляжі стовбичили шезлонги, парасольки, тенти та невеличкі білі шатра, що напиналися під свіжим вітром, наче вітрила. Людей майже не було. Компанія розташувалася у вільному шатрі, в якому стояв лише один шезлонг; блондин миттю гепнувся на нього із задоволеним вигуком, але брюнетка зігнала його та влаштувалася на шезлонгу сама. Чоловіки роздивилися навколо та, не сказавши одне одному й слова, притягли ще три шезлонги, познімали сорочки та шорти і лишилися в плавках. Блондин всівся на свій шезлонг і втупився в телефон; молодик в окулярах і черевань нерішуче рушили до води, та зупинилися. Вони стояли коло шатра, поглядали одне на одного, на море, своїх супутників і людей на пляжі.
Зненацька черевань зсунув сонячні окуляри на чоло, підібрався так, що аж весь його живіт пішов у груди, що неабияк роздалися, та витріщився у бік шосе. Потім він присвиснув, ляснув себе долонями по стегнах, поворушив щелепою, сплюнув на пісок, кашлянув, тицьнув кудись вказівним пальцем і хрипко вимовив:
- От кому б я допоміг перевдягнутися.
До них непоспішливою, аж ніби лінькуватою, та водночас пружною й сягнистою ходою наближалася росла дівчина в просторому білому балахоні завбільшки з їхнє шатро. Під вітром балахон напинався, і у його розрізах мигтіли засмаглі спокусливі контури. Дівчина зупинилася під парасолькою метрів за десять від шатра, потягнула якусь мотузочку, і балахон впав, оголивши округлі плечі, неймовірного розміру груди та широкі стегна, ледь прикриті купальником. Молодик в окулярах ляснув долонями та широко посміхнувся; брюнетка сперлася на лікоть, підняла пальчиком свої велетенські окуляри, прискіпливо оглянула дівчину та поблажливо усміхнулася в бік череваня.
Блондин, нарешті, відірвався від свого телефону. Він зиркнув на дівчину, яка прямувала до води під вигуки та свист, що линули звідусіль, і склав губи в неприємну, якусь зміїну посмішку. Потім він перевів погляд на череваня, який вже налаштувався слідом за дівчиною; обличчям блондина майнув вкрай презирливий вираз, і він голосно клацнув язиком. Черевань зупинився на півкроці, наче його вдарили, рвучко обернувся та сердито втупився в блондина. На лиці брюнетки відбилося невдоволення, а ще – втома; вона млосно закотила карі очі під лоба та впустила окуляри на перенісся, знову сховавши за ними майже все обличчя, і збайдужіло відкинулася на шезлонг. Проте блондин всього лише повідомив напучувальним тоном:
- Груди повинні бути античними! – і занурився в телефон, цілком від усіх і всього відсторонений. Черевань ще деякий час оскаженіло витріщався на біляву маківку, а тоді махнув рукою та обернувся до дівчини. Але та вже увійшла у воду, і роздивитися її голову серед десятків інших, що стрибали серед піни та хвиль, наче чорні м’ячики, було неможливо. Нещасний черевань поплентався до шезлонгу, влігся, повернув окуляри на товстий короткий ніс і завмер. Молодик в окулярах присів на свій шезлонг, видобув із наплічника фотокамеру та зробив кілька знімків; проте ані на пляжі, ані на морі не відбувалося нічого особливого, і він сховав камеру, оглянув супутників, зітхнув і пішов тинятися навколо шатра, риючи ногами пісок, ніби сподіваючись щось там знайти.
За деякий час він повернувся до шатра, присів на шезлонг блондина та простягнув тому яскраво-синій предмет. Це був літаючий диск, або фрісбі, яким зазвичай розважаються на пляжі та час від часу гублять, як, мабуть, загубили оцей. Блондин схопив предмет, оглянув, знайшов тріщину, показав на неї пальцем, каркнув:
- Паламате! – і відкинув.
Проте «паламате» не впало на пісок, а полетіло, як новеньке. Обертаючись і описавши вишукану дугу, диск здолав відстань до сусіднього шатра, в якому сиділа самотня постать, до жагуче-чорних очей оповита пеленами та шалями. Диск ледь не влучив їй в обличчя; постать відсахнулася з переляканим зойком, проте побачивши, що її потурбувало, підняла диск і жбурнула його назад. Описавши плавну дугу, він гепнувся просто на коліна блондинові, а постать з шатра помахала йому рукою та щось гортанно сказала. Блондин коротко розтягнув губи в посмішці у відповідь і знову втупився в екран телефона, а диск, не дивлячись, тицьнув молодикові в окулярах.
- Пограємо? – запропонував той, але йому ніхто не відповів. Він підвівся, відійшов від шатра та почав сам запускати диск. Хвилин за десять до нього приєднався черевань; вони перейшли ближче до води, на вологий від прибою та більш щільний пісок, і тепер диск літав вище та швидше, підхоплений свіжим вітром з моря.
Незабаром гравці вимахували руками, стрибали та горлали, як хлопчаки. Крок за кроком вони опинилися у воді, грати в якій було навіть цікавіше, тому що диск треба було неодмінно спіймати, інакше він міг потонути. До них долучилася брюнетка; вона майстерно запускала фрісбі, а коли партнери в кидках і стрибках гепалися у воду, здіймаючи бризки, заливчасто реготала, виблискуючі бездоганними зубами. Згодом і блондин пришкандибав до води та з кислою міною слідкував за грою; його кликали приєднатися, проте він відвернувся. В гру він вступив лише тоді, коли брюнетка влучним кидком поцілила диском йому в спину.
Тепер гравців охопив справжній азарт; кричав на все горло та щиро реготав навіть блондин, і навіть риси його обличчя втратили гостроту і жорсткість, пом’якшилися. Диск літав над водою, смагляві тіла раз у раз кидалися у хвилі; сміх, зойки, схвальні вигуки та розчаровані стогони мішалися зі скриками чайок і плескотом прибою. Гравці вже були в коліно у воді, а згодом і до поясу; тут рухатися було важче, але тим цікавіша зробилася гра; і вона тривала з дедалі пристраснішою наснагою.
Черевань був у компанії найвищий, і тому стояв далі всіх од берега. Ось блондин випадково запустив фрісбі в бік моря й далеко від товстуна; той з відчайдушним лементом кинувся за диском – і наздогнав. Однак вода сягала йому тепер майже до грудей; коли диск знов опинився у блондина, обличчям того промайнув якийсь новий вираз, і він швиргонув диск у море і знов – якнайдалі від товстуна. Той був змушений дістатися до фрісбі уплав і пірнати за ним; проте він виринув з моря щасливий, високо здійнявши руку з диском, і потужним кидком повернув його брюнетці. Але блондин і наступного разу запустив снаряд якнайдалі в море.
Після ще кількох таких кидків вони вже не змогли знайти фрісбі, скільки б не пірнали; диск потонув. Розлючені гравці, здавалося, були ладні втопити слідом і блондина, але той зник. Доки вони рятували диск, він прийняв душ, вбрався в сухе й тепер сидів у автівці, з нетерпінням барабанячи пальцями по шкіряному оздобленню керма та поглядаючи на супутників з неприємною посмішкою.
- Потяг відправляється! Наступна станція Хацапєтівка! – дзвінко вигукнув він, запустив двигун і підняв скло.
Весь зворотний шлях блондин наспівував без слів, а всі решта зберігали мовчання, втомлене та безнадійне.
