Коли хлопець красивий, то біля нього в’ється багато дівчат. У нього буде велика спокуса взяти одну з них і ніхто йому не відмовить. Яка дівчина не захотіла б віддатися привабливому чоловікові?
Я мовчки кивала і робила вигляд, що не просто слухаю, а чую її. Мені не хотілося в це вірити. Якась наївна надія жевріла в серці, що такий хлопець, як Джон, просто зобов’язаний обрати саме мене. Бо я даю йому найменше уваги, ніж усі інші дівчата. Я існую поза межами його гарему.
Саро, Саро, просто прийди до тями, говорила я собі кожний раз, коли дозволяла мріям поглинути мене. Чому навіть думати про таке погано? Маленька дівчинка, що живе в мені, завжди буде хотіти, щоб її полюбив популярний хлопець. Завжди хотітиме відібрати його в усіх інших. І що далі – неважливо.
Саро, Саро, навіть не дивись на нього, - говорю я собі кожний раз, коли мої очі прикипають до Джона, як до відео, де розтоплену карамель намотують на паличку. І так безкінечно. Тягну руки і тут же їх прибираю, ховаю за спиною і відводжу погляд вбік. Кусаю губи і морщу лоба. Мені не дістати його. Мені не отримати його. Джон занадто далекий і та прірва, що між нами, ширшає з кожним разом.
А може помалу вужчає?
Коли наші погляди зустрічаються, щось змінюється. Щось змінюється увесь час. У грудях тріпоче серце. Кров холоне, коли він відбирає у мене свої очі, відвертається і робить вигляд, що нічого не відбувається. А я продовжую дивитися на нього, навіть коли він не бачить.
Я ще не торкалася його, не сиділа поруч, не чула його голосу зблизька. А так хочеться.
У мені щось постійно горить, повільно зводячи мене з розуму. Інколи я не сплю. Не можу заснути, навіть надягаючи маску для цього клятого сну – я його не бачу, бо мої очі завжди розплющені. А перед ними – його посмішка, у вухах звучить його прокурений цигарками хрипкий голос, а в носі – огидний запах сірки, запах лави, що тече у тій прірві.
Крок вперед – обрив. Крок назад – занадто пізно. Я намагаюсь опанувати себе щоразу, коли ми обмінюємось репліками. Але ловлю себе на думці, що цього мені замало.
Невимовно шкода, що я до нього не ближче, ніж на 5 м’яких стільців і одного столу. Однак навіть на такій відстані він здатен мене почути. Цьому немає пояснення.
Саро, Саро, чому б тобі просто не перестати годувати себе марними надіями. Ніби життя тебе нічому не навчило. Якою б впевненою ти в собі не була, цього замало. Цього завжди буде замало, тому що той, кого люблять – зобов’язаний стати жорстоким, а той, хто любить – жалюгідним.
Він єдиний, хто є у моєму чорному списку. Мій ворог, з яким я охоче розмовляю, а потім картаю себе за те, що не показала свою байдужість до нього. Байдужість чіпляє людей. Емоції взяли верх над здоровим глуздом і я розучилася ненавидіти людей. Ненавидіти для того, щоб їх не помічати.
Ніхто не хоче бути нав’язливим, а я – тим паче. Тому, я просто не можу дозволити собі дізнатись про нього більше. Бракує розмов з ним. Увесь час бракує лише його, чия присутність зігріває мене навіть у найхолоднішому приміщенні.
Саро, Саро. Ти не сумна, тобі навіть не болить. Ти сприймаєш все, як воно є і намагаєшся віднайти рівновагу, щоб раптом не зірватися і не наробити дурниць. Ти добре тримаєшся, проте… чи надовго?
Коли не знаєш, що робити – не роби нічого.
Найважче завжди – це не робити нічого. Я зв’язала собі руки сумнівами і страхами. Я не пручаюсь ланцюгам, які щільно вп’ялись мені в зап’ястки. Я тримаю руки на колінах, як та горлиця, випнувши груди вперед, розправивши плечі, демонструючи погони уявної недоторканності.
Я не вважаю себе нещасною, у мене є багато книг, стільки ж думок, поруч магазин, де продається чорний шоколад і слова, що застрягли прямо в горлянці. Не маю ані образи, ані докорів сумління.
Ніби я у відчаї.
Нікого не засуджуватиму, якщо раптом виберуть не мене. Якщо навіть з широкою посмішкою вручать мені велетенського гарбуза – я його втримаю. Донесу додому, поріжу, помию, обчищу і зроблю з нього смачну кашу. З цукатами, горіхами та іншими прянощами, і солодощами.
Неважливо, настільки цей гарбуз виявиться смачним, на язиці залишиться той самий кислий присмак невиправданих сподівань.
А біля моїх ніг лежатиме розкидана яскраво помаранчева шкірка.
