Дорогий Степане,
Зближається неділя і напевно п. Василь відвідає Тебе тож хоч кілька слів додаю, а передовсім дякую за поздоровлення хоч хочеться хоч кілька слів мати від Тебе особисто. Все ж і розумію що писати в нашому віці не так то і легко..
У мене цікавого також не багато. Лише в неділі зустрічаюсь з людьми в церкві або у Відділі СУБ на обідах також лише по неділям. Дома не куховарю, дешевше піти десь на обід, вигідніше . Вимоги не великі : люблю бараболю, каші і часом рибу від м‘яса відвикла і зовсім. Мої закупи це хліб, молоко, масло. Не можу тягарів двигати на третій поверх. Такі мої побутові справи.
З інших:- перевидання моєї книжки почалось. Можливо до кінця року вийде друком з поправками. Свій архів я вже упорядкувала і спакувала, залишається питання куди ( кому) віддати. Все ж там є кілька родинних вартісних документів, в тому 3 листи мого діда після повороту з Сибіру, де був виселений у 1915 р. Ще правопис був інший, особливо Галицький. Є і кілька старих знімок. Та буде так - як Господь запланує.
Посилаю Тобі фото, хоч не знаю чи пізнаєш мене. Це на літовищі у Львові після 23 років виїзд до України і взагалі поза Лондон.....
Громадське життя змінилось зовсім. Це вже еміграція іншого наставлення і не до вдержання організаційних інституцій і надбань.
Хоч чисельно зросла, та не вкоренилась в свідомість важливості спільноти в чужій державі та підсилення того, що маємо.
Решта у мене без змін з малими, часом недомаганнями даю раду.
Кінчаючи цього довгого листа , обнімаю щиро і цілую, Ася
