Якщо б сказати, що черговий робочий день Дениса Романовського, не віщував нічого надзвичайного чи несподіваного то це було б неправдою. Життя програміста, з самого моменту виникнення цієї професії – це постійні несподіванки та сюрпризи, вічний пошук та постійний стрес. При чому, невідомо від кого чекати чергової каверзи: від «кривого» заліза чи «горбатого» коду, написаного кимось чи власноруч, від власних керівників-менеджерів, які дають завдання закінчити роботу втричі швидше запланованого – з дедлайном* «на вчора», чи від замовників-клієнтів, на яких раптом спадає просвітлення і вони несподівано усвідомлюють, що замовлене раніше їм уже взагалі не потрібно, а потрібно зовсім інше при чому ще невідомо що, але вже-вже-вже необхідно починати це невідомо що робити. Відповідно, попередньо виконана робота також виявляється непотрібною, а вся команда, що працює над проектом починає сушити голову: як з мінімальними затратами часу реалізувати новий невідомий функціонал.
То ж, Денис був як той радянський піонер: «завжди готовий» до всіляких халеп. Відповідно, коли в корпоративному чаті з’явилося повідомлення: «Дениса Романовського терміново викликає директор», винуватець несподіваної шефової уваги не надто здивувався, а швиденько позберігав усе незбережене та почвалав на аудієнцію. «Мабуть, щось термінове і важливе!» – подумалось йому. Дорогою, перебравши подумки найбільш імовірні підстави виклику («підстави!!!»), Ден так і не зміг визначитися в його причині. Усі варіанти були однаково малоймовірними.
Рядові працівники «NewSoftGeneration» не часто бували в кабінеті Валентина Ігоровича. Попри міфічну демократичність софтверних компаній, насправді існувала досить строга ієрархія. Невеличкі команди програмістів підпорядковувалися скрам-майстрам**, а вже ті відчитувалися заступникам директора. А вже останні «ходили» під «самим», тобто, Валентнином Ігоровичем
– Привіт, Денисе! Як ся маєш? Присідай, де тобі зручно, – обабіч зовсім не гігантського директорового столу було кілька крісел.
– Доброго дня, Валентине Ігоровичу, все нормально, працюю, – пробубнів Денис вмощуючись на кріслі. Вочевидь, розмова короткою не буде.
Зовнішність директора «NewSoftGeneration», мало відповідала стандартним кліше «великого начальника»: вік між 30 і 40, нуль зайвої ваги, коротка стрижка «їжачок», риси обличчя без жодних ознак ідіотизму чи алкоголізму.
– Ти вже в нас сеньйор чи ще досі мідл?
– Обіцяли з наступного кварталу перевести в сеньйори, – відповів Ден, подумки відзначивши, що шеф або справді не знає або тільки вдає.
– Молодець. Швидко ростеш.
– Стараюся.
– Давай по суті. Тобі назва компанії DeepBrain*** про щось каже?
– Здається, вперше чую.
– Відверто кажучи, я теж сьогодні вперше про них почув. Що ж, доведеться тобі погуглити про них та навести довідки в знаючих людей.
– Це завдання таке – зібрати про них інформацію?
– Звісно, ні, Дене. Для збору інформації в мене є спеціально навчені люди. Не знаю, чим ти їм впав у око, але оті DeepBrain наполегливо хочуть бачити тебе в своєму штаті.
– А де вони в Києві базуються?
– Мова йде не про Київ, йде мова про якраз про Сполучені Штати.
– В мене ж візи немає.
– Вважай, що вже є. На мене такі люди по твоєму питанню сьогодні вийшли, що про візу хвилюватися не потрібно. Завтра, о 17:00 у тебе співбесіда. Лінк на їхній «коннектор»***** прийде тобі на пошту.
– А відмовитися можна?
– Звісно можна, я навіть був би радий, якби ти відмовився. Ти пройшов у нас шлях від джуніора**** до без п’яти хвилин сеньйора, ми зробили з тебе людину – вибач за пафос. Логічно, що ми хотіли б залишити тебе та отримати довгостокові прибутки від своїх інвестицій.
– Логічно... А по грошах, що пропонують? – поцікавився Ден.
– 200к**** в рік. Плюс нам компенсацію обіцяють, що взагалі не в традиціях нашого бізнесу.
– Прикольно.
– Якби мені такий варіант запропонували – в мене було б тільки одне питання!
– Яке ж?
– Коли їхати? – шеф щиро розсміявся.
– Я так однозначно сказати не готовий. Потрібно все зважити.
– Зважуйся. Якщо ти не ідіот, то зважишся. А судячи з слухів та легенд про тебе, які циркулюють фірмою – ти не ідіот.
– Можуть же ж і на співбесіді «зарубати».
– Я тобі відверто скажу. Та ти і сам це чудово знаєш. Ті всі співбесіди то анахронічна хрінь. Данина древнім традиціям. Насправді HR-служби***** в пристойних конторах свій хліб їдять не даремно і якщо тебе запросили на співбесіду, то на це є вагомі підстави. Щоправда, в твоєму випадку, я не маю найменшої здогадки, чим ти такий унікальний. Відверто кажучи, в нас є люди набагато сильніші від тебе. Але то таке. Коротше кажучи, на співбесіді головне – не тупити і не менжуватися . Відповідати на питання чітко. Якщо відповіді не знаєш, то так і казати: а не повідати якусь на ходу придуману маячню. Ну, ти зрозумів. Та й не мені тебе вчити. Хто у тебе скрам-майстер – Семенович?
– Він.
– Повідом його про цю співбесіду. Хай тебе сьогодні-завтра зайве не навантажує. Але подробиць не розказуй. Поки що. Все зрозуміло?
– Все.
– Ну то аревідерчі. І, до речі, після співбесіди прийдеш доповісти.
– Прийду. До побачення.
Ден, як в тумані, вийшов з кабінету шефа і невдовзі опинився на своєму робочому місці. Відкинувшись на спинку крісла він заплющив очі, намагаючись усвідомити – переварити отриману інформацію.
– З тобою все ок? – термосячи за рукав, стажер Мар’яна – новачок їх команди та сусідка по офісу вивела Дена з трансу.
– А? Що? – спочатку Ден не зрозумів де він, і що з нього хочуть.
– Якийсь ти блідий. Щось сталося? Я зараз принесу води з кулера.
– Не треба води, все ок. Нічого не сталося. Дякую, Мар’яно. Справді, все ок! – врешті отямився Денис.
– Проблеми з шефом? – не здавалася колега.
– Та ні, кажу ж, все ок!
Примітки
* Дедлайн – З англ. дослівно – лінія смерті, крайній термін виконання завдання
** Scrum (чит. як скрам) — одна з методологій управління проектами для гнучкої розробки програмного забезпечення. Скрам-майстер – спеціаліст, який навчає команду взаємодії і оптимізує процеси виконання проекту, підвищуючи їх ефетивність.
***Обіграно назву компанії DeepMind, розробника програми для нейронних мереж Alpha Zero як за 24 години навчання досяглм надлюдського рівня гри в шахи, сьогі і го, перемігши чемпіона світу серед шахових програм StockFish.
****Junior developper (молодший програміст), Middle developper (програміст), Senior developper (провідний програміст) – ступені професійного росту програміста, умовно кажучи: учень, підмайстер та майстер відповідно.
*****Від англ. – з’єднувач, автор вирішив придумати нову програму-месенджер, щоб не рекламувати (або компрометувати) існуючі
******200к – сленгове, тобто 200кіло, тобто 200 тисяч.
******* HR-служба (human resources) – служба по роботі з людськими ресурсами, простіше кажучи – відділ кадрів.
