Добре знаючи, що Настейша стовідсотково запізниться, Ден прийшов у кафешку вчасно, навіть на кілька хвилин завчасно. Не зважаючи на обідню пору, в приміщенні було майже порожньо. Оскільки зранку поснідалося абияк (Кет втекла нічого не приготувавши), то шлунок вже невдоволено бурчав, вимагаючи поживи. Ден не став чекати Настейші й замовив собі стейк з картоплею-пюре, салат, гальбу пива. Те ж саме замовив і для колишньої подруги. Хоч потім ще повертатися на роботу, та Денис дозволив собі трошки розслабитися, розсудивши, що пиво швидко «вивітриться». Робот-офіціант, отримавши замовлення, покотився кудись за лаштунки закладу. Дену подобалися кафешки з роботизованою обслугою, хоча, зазвичай, чек тут виходив дорожчий (що також пояснювало і тутешню небагатолюдність). Зате клієнт не мав проблем з офіціантами, їх косяками та косими поглядами на твоїх супутниць.
Не минуло й кількох хвилин, як робот привіз пиво. Ден пригубив холодний пінистий напій. В кишені завібрував смарт, то було повідомлення від Настейші: «Я в дорозі, трохи запізнюся, вибач».
Ці її запізнення були просто візитівкою. Ден вже часом думав, чи на якихось таємних курсах з назвою на кшталт «Сучасний етикет справжніх леді» її не вчили: «На всі зустрічі запізнюйся мінімум на 15 хвилин. Приходити вчасно – моветон!» А ще в програму стовідсотково входили гасла: «У будь-яких незрозумілих випадках вчиняй скандал! Проблема у всіх тільки не в тобі! Весь світ тобі щось винен! А найближчі люди винні найбільше!»
Ден пригадав фінальний скандал, після якого вони розійшлися. Якщо чесно, першопричиною і винуватцем конфлікту був він сам. Але ж реакція Настейші виявилась зовсім неадекватною. З мухи Денової провини миттєво виріс слон Настейшеної образи. Наостанок довгої тиради про «зневагу, витирання ніг, я ж тобі ... – а ти...» вона заявила: «Щоб ти знав, за три роки сексу з тобою в мене було чотири оргазми!» Такого нокдауну він не зміг пережити.
Згадуючи ті часи, Ден усвідомлював, що справді – поводився часом як ідіот. На першому місці в нього була робота, на другому і третьому теж. В десь там, в кінці десятки пріоритетів була Настейша. В її ж рейтинг, він якщо не очолював то стовідсотково був на п’єдесталі. Довгий час вона чекала, що щось зміниться, але Ден і не думав нічого змінювати.
Довго він переварював оті «чотири оргазми», аж поки не зважився довіритися Семеновичу.
– Тю, який ти дурний! – здивувався старший товариш. – Чотири оргазми це ж круто! В декого за все життя жодного не буває. А по-друге, хіба ж у тебе проблеми із скорострільністю? Кажи чесно!
– Та ні, чого нема того нема.
– Тоді це суто її проблема. Це вона повинна страждати від того, що не може отримати задоволення з таким красивим та багатим.
Угу, чого тільки не згадаєш, поки чекаєш, – підсумував Ден. Може це й справді метод психологічного тиску. Поки клієнт чекає, він сам себе заганяє під плінтус. Чому людська психіка так влаштована, що перш за все згадується усе найгірше, а найкраще якщо й згадується, то наприкінці.
Довгий час після побиття горшків вони взагалі не контактували, потім – почали епізодично переписуватися, а за тим – ще епізодичніше зустрічатися. Але про відновлення стосунків мови уже не заходила.
В цей момент привезли їду і Ден, витримавши кількасекундну паузу, за час якої гіпнотично подивився на двері, викликаючи Настю, поча обідати.
Коли Ден впорався, минуло вже більше години з часу призначення обіду. Настейші все ще не було. Натомість, ще двічі приходили меседжі «Я в дорозі», «На жаль, затримуюсь, але скоро буду». Осушивши гальбу, Ден викликав робофіціанта та попросив рахунок та когось з людей. За кілька секунд з’явилася повненька жіночка в досить-таки замурзаному білому фартушку.
– Доброго дня, – привітався Ден. – Я замовив обід на двох. Моя компаньйонка запізнюється. Я зараз розрахуюся за все замовлення, а її пайку ви запакуєте і віддасте їй. Ось її світлина, – Ден дістав смарт і показав поварисі зображення Настейші. – Все зрозуміло?
– Так, зрозуміло. Все зробимо, дякуємо!
– І я вам дякую.
Розрахувавшись, Ден відкрив «Коннектор» і написав Настейші: «Шкода, та я не дочекався. Обід тобі передадуть. Я виїжджаю на роботу за кордон. Хотів побачитися на прощання».
Вийшовши з кафе, він ще кілька секунд потупцював на порозі, але Настейші все ще не було. Глянувши на годинник та відзначивши годину десять хвилин Настейшеного запізнення, Ден почимчикував до свого офісу.
