На рибалці Денис та Семенович дискутували про все на світі, в тому числі і про речі які зовсім не дотикалися до їх професійної сфери чи тієї ж рибалки. Як правило, більше розповідав Семенович: на правах старшого та досвідченішого, а ще і тому, що був по натурі дуже балакучим. Денис часто його підшпилював за довгий язик: «От чим добре з вами, Семеновичу на рибалці, то це тим, що не треба думати, що сказати». «А я б на твоєму місці добре подумав, перед тим як старшого за віком і за посадою на кпини брати», – вдавано злився Семенович.
– Бачив об’яву в п’ятницю? В дитини Смішнових рак мозку. – Семенович чомусь змінив тему розмови.
– Бачив, здав трохи грошей, – відповів Ден. Запанувала мовчанка.
Врешті, Дена прорвало:
– Але ж усім зрозуміло, що все це марна справа. Не помре ця дитина в п’ять років – помре в шість чи сім. Хіба це принципово щось змінить? Ми вдаємо, що співчуваємо, робимо вигляд, що допомагаємо, жертвуючи якісь символічні суми які нічого не вирішують. А лікарі роблять вигляд, що лікують. І лише рак конкретний і відвертий, ніякими співчуттями не страждає і тупо вбиває людей.
– Атож... Вкурвлює, що минає рік за роком, десятиліття за дисятиліттям, а віз, чи якщо хочеш рак, і нині там. Продадуть Смішнови авто та квартиру, наберуть кредитів та боргів – виїдуть з дитиною за кордон – і всі ці гроші плавно перетечуть в кишені медичної мафії.
– От ти і сам пояснив, чому нема прогресу в лікуванні раку. Це нікому не потрібно. Бізнес і так процвітає, гроші течуть рікою. Ніхто ж не скаже Смішновим «Забийте на дитину. Не тратьте гроші. Помре – ще одну народите!»
– Я пам’ятаю був ще пацаном, коли моя бабуся від раку помирала. Вона знала, що в неї пухлина – але оперуватися принципово не хотіла, казала «Хай краще ті гроші внукам лишаться». Родина її пресувала трохи, щоб лікувалася, але бабуся була непохитною.
– В старших людей таке є. Хрін їх в чому переконаєш. От згадати б хоча б нашу крайню дискусію про локалізацію клієнтських даних. Я тебе так і не переконав зробити по своєму.
– Ну, не такий вже я старий. Тому приклад невдалий. – заперечив Семенович. – Але я не можу сказати однозначно, що бабуся помилялася не лікуючись. І, так, інколи старші люди проявляють неймовірну впертість. Але дай закінчити про бабусю. Прожила вона з тою пухлиною довго, років шість чи сім. Може й більше. Померла в 75. І тільки на останні кілька місяців хвороба вклала її в ліжко. Потім лікар казав, що в старому організмі рак не так швидко росте та й від самого виду пухлини то залежить. Фарс почався, коли її почало боліти, а лікар «швидкої» не мав права чи не хотів видати знеболювальне з морфієм, бо вона не була на обліку як онкохвора. А коли померла – в заключенні написали «від серцевого приступу». Мабуть, в районі смертність від раку й так пробивала статистичну стелю, крім того вона ж не була на обліку, тобто лікарі вчасно не виявили онкохвору і «засвічувати» цей випадок їм було не вигідно. Ці нюанси мені теж лікарі пояснили.
– Задзеркалля...
– Якби ж! Це досі наша найреальніша реальність. Я довго думав над цією ситуацією. З одного боку – лікарі підораси. Хоча якесь інше знеболююче вони прописали і воно теж біль знімало. Не кажучи вже про їхню статистику. А з іншого боку родина і сама бабуся теж не все зробили для того аби потім мати претензії до медицини.
– Може й так... Взагалі, я не розумію, чому про рак у нас говорять пошепки або й зовсім стараються оминути цю тему. Ніби бояться накликати на себе.
– Є таке. Якщо про рак не говорити і не писати, то ніби його й нема. І світ прекрасний. Та й не тільки з раком така ситуація. Найкращий спосіб боротьби з зайвою вагою – не зважуватися. Найкраща боротьба з гіпертонією – не міряти тиск.
– З гіпертонією цей метод не завжди ефективний бо як «притисне» то нехтування як рукою знімає.
– Питання в іншому – як цю інфантильність людську перерости. Як навчити людей слідкувати за своїм здоров’ям: контролювати вагу, проходити регулярні обслідування, щоб той же рак виявити на ранній стадії? Як правильно харчуватися? Як втовкмачити, що алкоголь це зло.
– Про «алкоголь-зло» каже людина яка за кілька годин до цього випила півпляшки віскі.
Але дружню дискусію перервало тихеньке дзеленчання дзвіночка:
– Дене, в тебе клює! – Семенович миттєво перемкнувся в режим «рибалка»...
