Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2551
Творів: 46239
Рецензій: 90347

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Сєльська свадьба

© Арсеній, 15-08-2018

… 1995 рік, пізня осінь, за вікном школи періщить огидний і затяжний дощ, на першому поверсі — великому, за розмірами схожому на спортзал — змійка зі столів. Галасливий люд передає один одному квашені томати і бутлі з самогоном, бо горілку випили за перші десять хвилин. Донбасянин Артур (кличка — Вентилятор) встигне напитись першим і спочатку приставатиме до якоїсь жіночки з великим сергами, котра сидітиме поряд, а потім обводитиме присутніх посоловілим, тупим поглядом і відтворюватиме один звук — «ееее». Під стендом «Гордість школи» хтось голосно регоче. Про молодих згадуватимуть нечасто, вигукнуть «горько» і далі хтось реготатиме під стендом; вони сидітимуть тихо і врочисто: наречена у своїй білій сукні, молодий — у костюмі, який він одягнув вдруге після випускного і від якого йому спекотно та мулько.
Функції тамади та музцентру поєднує в собі гармоніст — він ходить між рядами столів і заповзято награє якусь мелодію. «Вась, а шо ти як ото чужий?», — лунає чийсь обурений голос і з хмари людей у рот Васі всовується величезна котлета, насаджена на виделку, якою вже користувались. Вася, розчервонілий і задоволений, уплітає котлету, і ще заповзятіше розтягує міхи інструмента.
На ґанку школи когось пиздять, там же за півгодини — танці. Витягають касетний магнітофон, лунають «а тучі как люді», «ласковий май», «сісі кейч». Майже всі танцюристи без верхнього одягу, вони розчервонілі і раді, огрядні тітки пускають клуби пари і труться великим задами об пахи чоловіків, лише Сашко Петрович — одягнений за погодою, у турецькій шкірянці, він теж танцює, стоїть на місці і крутить зап’ястками. Він не хотів танцювати, але його витягли, п’яні жінки хапали його за руки, Валентина Михайлівна навіщось вкусила за мізинець.
Подарують фен. Подарують плівковий китайський фотоапарат. Подарують відак. Подарують гроші. Вип’ють і з’їдять все, навіть квашені томати. Увечері другого дня близькі друзі та родичі молодят їстимуть молозиво, дивитимуться «Горец» на «вхс», а на третій день, під дощем, який литиме всі ці дні, фотографуватимуться на меморіалі на плівковий китайський фотоапарат.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Володимир Ворона, 16-08-2018

[ Без назви ]

© Уляна Янко, 16-08-2018

[ Без назви ]

© , 15-08-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.5651741027832 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …
Топ-4 Великих книжок
Пропонуємо вашій увазі добірку з чотирьох великих романів Велич книги ніколи не вимірювалась кількістю …
Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …