Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2522
Творів: 45492
Рецензій: 89043

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Без табу

© Пидюра Олександр, 04-08-2018
19.08
Ми завжди мешкали разом. Не пам’ятаю такого дня, щоб хтось із нас покидав тісну кімнату. Вічна темрява навчила нас слухати. (Про світло ми чули по радіо). Бачити вухами. Вдивлятись доторками. Біля тебе завжди чиєсь тіло, чиєсь зітхання.
10.10.
Відбулися зміни. Комірчину перенесли. Дехто, говорив: «Це на краще. Нарешті зміни». Інші торочили про кінець світу та забуття. Але міфологічного світла досі не бачили.
14.10.
Комірчина зупинилась. Кардинальних змін не відбулося. Проте, за той час, коли рухалась наша капсула, ми розділились. Одні, утворили секту «Світло», іншим вистачило клепки назватись «Падіння». Від сьогодні зовнішні звуки розбавлені солодкими молитвами. А я? Я ж чекаю. Не знаю чого, та принаймні не божевільних казок.
5.11.
Я помилився, світло існує. О, які були щасливі сектанти. Їхні екзальтовані крики не давали мені спокою. Вони навіть підгребли під себе «Падіння» й готовились до майбутнього «Освітлення» - так у них називається день, коли будуть освячені Білим.
6.11.
«Освітлення» відбулось, та не так як вони хотіли. Всього на мить, комірчина осялась яскравим спалахом і я побачив зелені голови братів і сестер. Вони затамували подих в очікуванні. А далі величезні пальці витягли сестру неподалік від мене.
Світло зникло. Світло воскресло. Воно повернуло сестру назад до отари. Досі пам’ятаю її почорнілу опалену голову.
7.11.
Нас стає дедалі менше. Недоторканих. Більше не чути молитов і вигуків захвату. Лише плач.
8.11.
Сьогодні я вперше побачив його обличчя. Обличчя мого істинного бога. Світло – інструмент, котрим вимережує нашу короткочасну долю. Як же я хочу торкнутися його. Відчути божественну силу на собі. Я більше не лякаюсь полум’я. Я чекаю.
10.11.
В мене з’явилась забава.  У мить відкриття комірчини, підслуховую розмови богів.
«… Знаєш, я сумую за часом, коли сидів з нею на сходах, пив розчину каву і наповнював легені димом. Вона розказувала про своє життя, а я мовчки страждав, розуміючи, що ніколи не буду з нею. Навіть вигадав назву для цих днів – Чайкава.
«…Їдьмо до Ісландії. Холод закарбує усе.»
20.11.
Врешті здійснилась мрія. Рука бога запалює моє тіло вогнем. Крізь агонію помічаю колючий та одночасно величний краєвид. Тисячолітні скелі опускають ноги на дзеркальне обличчя гірського озера. Він сидить на краю прірви. Дивиться, як я догораю. Хто щасливіший? Бог чи мої думки? Кидає мене до провалля. Лечу.
Споглядаю.
Споглядаю його падіння.
Він випереджає мене.
Наздоганяю.
Дотик.
Плюскіт.  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Щєпкін Сергій, 06-08-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Богдан Горгота, 06-08-2018

Декілька запитань

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Олександр, 05-08-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.6154410839081 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …