Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2522
Творів: 45492
Рецензій: 89043

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Соціальна драма

Алєксандр Друзь і часовий зашморг

© Арсеній, 01-08-2018
Алєксанд Друзь дуже хотів знати відповіді на всі запитання, які присилали телеглядачі на "Що? Де? Коли?". Для цього він читав енциклопедії і носив окуляри, але в кожній грі обов'язково були запитання, на які він не знав відповіді, і його команда програвала або попадала на бліц, тобто теж програвала. Щоб виправити цю ситуацію, Алєксандр Друзь на останні гроші купував нову енциклопедію і носив окуляри. Якось отак перед фіналом 94-го року, він холодного жовтневого вечора плівся в енциклопедішну, ішов противний дощ, який збивав з дороги і заляпував окуляри, і тому Алєксандр Друзь замість енциклопедішної потрапив у викривлення просторово-часового континууму. Після нього Алєксандр Друзь почав щоразу проживати один і той самий день - фінал "Що? Де? Коли?" 1994-го року, саме до якого знавець хотів підготуватись в останню ніч.
Спочатку Алєксандр Друзь не зрозумів, що потрапив у часовий зашморг, бо він відіграв з командою фінал і засипався на останньому питанні про Канта і очкі. Після гри Друзь прийшов додому і, не роздягаючись, упав на диванчик депресивно спати, а на ранок прокинувся в один плавках з метеликами і жінка йому сказала, що сьогодні фінал гри... Тут Алєксандр Друзь усе зрозумів і радісно потер руки: сьогодні він та його команда обов'язково виграють, бо він знає, тобто пам'ятає всі правильні відповіді.
І так і сталось. Пенсіонерка з Вологди разом зі своїм Кантом залишилась без бабок, а Друзь і команда виграли 3 мільйони рублєй (тоді такий курс був) і пейджери. Увечері Алєксандр Друзь прийшов додому і замість депресивного спання в одязі сказав дружині, що він виграв. Він був радий. І від того, що виграв, і від того, що завтра це все повториться. Він так довго чекав на це. Наступного дня, тобто наступного повтору дня, Алєксандр Друзь сидів у своєму кріслі та з усмішкою спостерігав, як учасники його команди хвилюються, кусають метелики, а Козлов лупашить себе по морді. А Друзь сидів спокійно і в голові проговорював відповідь на перше питання: "Кришталевий сервіз. Кришталевий сервіз. Кришталевий...".
Команда знову виграла. Знову 3 лями і пейджери. Радісна дружина і успіх. І так - кожен день. Алєксандр Друзь був задоволений - це було те, що він хотів...
Але... Ось день повторився вп'яте, вшосте. Наближаючись до успіху і знаючи все, нехай і в межах кількох годин гри, Алєксандр Друзь помітив, що те відчуття ейфорії і задоволення кудись зникли, натомість з'явились отупіння і нудьга. Знавець знав усе - але це не приносило йому задоволення. Він знав відповіді на всі запитання, міг брати дотермінову відповідь. Він знав, який сектор випаде і хто ставитиме запитання. Через ще пару повторів дня з'явились апатія, потім паніка. І Друзь почав чудити. Залазив на стіл, кусав знавців за руки, танцював іспанський танець на музичній паузі (хоча виступав хор міліції). Приставав до жінок. Вломився у кімнату до ведучого і набив йому єбальник. З'їв всі банани з чорного ящика...
І от, коли Друзь збився з ліку днів, які повторюються, він зрозумів, яким дурнем він був раніше. Отак - знавець, а дурень! Ну просто кончений придурок! Бо смисл в житті не в успіхові, абсолютному знанні всього, кришталевій сові та пейджерах. Смисл життя - у його різноманітності. У чорному і білому. У тому, що навколо тебе постійно щось змінюється. Нехай це не завжди і приємно. Найгірше - знати все. Просто паскудно постійно вигравати. І мати пейджера, на який ніхто ніколи не надішле звісточку.
Ти, читачу цієї довгої історії, мабуть, чекаєш на якесь завершення цієї історії, краще у щасливому ключі. Але... Алєксандр Друзь досі сидить у тому залі і кожен день зі слізьми (не від щастя) бере свій фінал 94-го року. Це триватиме вічно і не завершиться ніколи. Жаль Друзя, але він сам всього цього хотів і усвідомив хибність бажань, коли стало занадто пізно.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Михайло Нечитайло, 07-08-2018

[ Без назви ]

© Avtor, 06-08-2018

[ Без назви ]

© Олександр, 05-08-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.95593810081482 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …