Чорна чи зелена?=червона
Боже! Нарешті вона прийшла і питає про ікру. За цілий тиждень жодного продажу ікри, а тут сама золота рибка припливла до мого прилавка за ікоркою. Не треба щось видумувати про Шаланду в морі, царську печатку на банці за тисячу гривень, про браконьєрів-бандерівців, які завозять її тоннами під Київ, руйнуючи економіку РФ. Слухати ці безглузді відмазки-заперечення клієнтів, котрі вмить хочеться коментувати : “Торгуєте з країною агресором?!” (а хто з ним не торгує?), “Ікру їмо тільки зимою на Новий рік” (ну, поїжте зараз, зробіть собі подарунок врешті-решт), “А в нас є перевірені місця, де ми беремо ікру” (молодці які, прапор вам у руки, льодяника в рот), “У вас дуже дорога ікра, на ринку дешевша” (в нашому магазині найвигідніша ціна!). Ось вона стоїть, молода, в топіку, в 30-ти градусну спеку хоче риб’ячих яєць. І питає найдорожчу позицію – севрюгу, ця шо по 20 тис. за кг. Дивлюся на вітрину, а банки нема. Червоної хоч греблю гати, а де ж чорна? Прошу пані почекати, сам же біжу до Оксани Сергіївни. Її стіл завалений паперами, рівненько складеними купками грошей, на дивані лежить новий товар: нове вино, хліб, сирки, артишоки, банки з оливками. Оксана Сергіївна заклопотана, їй нема часу зі мною розмовляти. “Ікра під морозивом у холодильнику”. Кремезний Толік відсуває великі дверцята холодильника в торговому залі, дістає лоток морозива, я ж нишпорю внизу холодильника. "О! Знайшов!" У двох пакетах судочки з чорною ікрою. Бородатий охоронець кладе назад морозиво, я ж біжу до пані показувати ікру. Переповнений радістю, натхненний тим, що півкіло ікри зараз піде, премія мені цього місяця гарантована. “Це не чорна ікра!”. Разом розглядаємо замерзлу ікру зеленуватого кольору. “Я не буду її пробувати! А у вас є червона?”. Мій запал остуджується, моя премія видається примарою…Показую безліч варіантів на вітрині. Вона обирає дешевеньку кету, йде собі геть. “А чому цінник неправильний? 1, 999 за 100 гр., а не 199,9. Виправ усе негайно, бо не дам ЗП”. “Так, так, зараз виправлю”…
Я.ІКРА
