В конторі було гамірно. Всі товклися одне на одному і ніяк не могли вийти. Нарешті збори завершилися і Ліза поспішила до виходу.
- Залишся, - скомандував Остап.- Сьогодні почергуєш.
- Але ж ти обіцяв! Чому знову я? У мене плани.-обурено вигукнула Ліза.
- Та які в тебе плани? Живеш одна, дітей нема. А в інших, між іншим, - сім'ї, їм є куди спішити.
Ліза ображено насупилась. Звідки йому знати як їй живеться самій? У нього, он Марійка є, дбає за нього як за дитиною. А Ліза дома світло лишає увімкнене, щоб не так самотньо почуватися. Вже усі візерунки вивчила, вишиваючи серветки для подруг. По всіх садочках та школах ті серветки, так вчасно подаровані перед першим вересня, перекочували за дітьми. А що їй? - ще вишиє, - кажуть подруги. - он скільки часу має, сім'ї ж нема.
Ліза перевірила журнали, глянула на покази лічильників і сіла їх занотовувати.
Двері парної були відкриті. Гаряча пара висіла в повітрі.
- Треба вимкнути, - подумала Ліза і перекрила нижній червоний кран на трубі в коридорчику біля виходу.
Повернулася до кімнати і занотувала в журналі час вимикання крана.
Задзеленчав телефон. "Ти на місці?,-запитав Остап.-А де ж мені бути? Звісно на місці.-відповіла ображено Ліза.
-Ти, цей, не дуйся. Я тобі в парній в шкафчику подарок залишив. Зайди подивися.
Ліза аж тепер згадала про свій день народження. То ж треба який пам'ятливий, не забув, усміхнулась і проясніла.
Зайшла в парну, де повітря розвіялося і не висіло вже важкою пеленою під стелею. Зліва дверцята шафки були привідкриті. Дівчина обережно їх відчинила і побачила синю оксамитову коробку в формі серця. Відчинила, а там ... ясніло намисто із прозорих, як сльози, намистин чеського шкла на жилці. Одразу одягла на себе і розвернулася до дзеркала. Як же їй гарно!
В цей момент в коридорі щось грюкнуло, ніби хтось зайшов. Звіявся протяг і двері в парну захлопнулись. За мить кімната почала наповнюватися важкою парою. Ліза грюкала в двері, кричала та її ніхто не чув.
Через два дні її набрякле обварене тіло ніхто не міг упізнати, слід на шиї був розпечений намистом, що краплями плавилося від температури, жилка міцно увійшла в тіло. Пластик ніколи ще не був термостійким.
Камера відеонагляду показала фігуру високого чоловіка, що увійшов в коридор і повернув нижній кран до упору.
У журналі було чітко виведено: "19.30 увімкнула гарячу пару. Єлизавета Онищенко".
Стінгазета відгукнулась скупими словами "Самогубство від самотності"
Ті вихідні запам'яталися містянам неймовірним теплом, батареї нарешті прогрілися і ніхто не хотів виходити під люту зливу, що билася у вікна, скавуліла мов пес і кликала до Лізи.
1-9 жовтня 2017 року
Оксана Яблонська (с)
