С И Р І Т КА
новела
Сонце блимнуло променем у вікно, а дівчатка і старший брат вже снідали. Мама збиралась на роботу, давала старшому синові настанови, а дівчат просила не вигадувати жодних бешкетів. Вони хитали голівками на згоду, але у кожної в голівці вже крутилися ідеї. Літні канікули і зайнятість батьків давали їм можливість вільно пересуватися автобусами на Балатон, або гасати на горі мадери, біля Щурата. Для товариства завжди шукали спільників їх витівок і коли Яринка після садочку вибігла на дитячий майданчик, вони миттю підхопили її до гри, завжди бавилися разом. Віра, Надія, Люба і Яринка стомлені біганиною присіли на лавку.
- Так хочеться цукерок - засопіла носом Надійка. Всі миттєво підхопились.
- А де ж їх взяти? Грошей в нас нема, - додала Люба.
– І мама не дала, - втрутилась Віра, - бо ми погано їмо.
- А мені бабуся дає гроші на цукерки, морозиво, коли прошу, - додала радісно Яринка, я сьогодні іла морозиво і цукерки, тому не можу ще раз у неї просити. – О! Я щось придумала! - скочила на довгі ноги Віра, - а давайте грати в «Сирітку». Ми бавилися в неї, коли були в діда. Зробили собі свято, як на Миколая, - скрикнула Люба.
– А як бавитись в «Сирітку?» , - поцікавилася Яринка.
-Ходи з нами під магазин і ми тобі покажемо, - потягнула за руку Віра.Дівчата пошепотілись, поставили Яринку біля дверей і наказали жалібним голосом просити, а самі заховалися за густі кущі ялівцю, що ріс недалеко і спостерігали за малою.
- Люди, добрі, подайте сирітці копієчку, просила жалібним голосом дівчинка і у маленьку ручку люди клали гривні, копійки, цукерки і печиво.
- Галю, дивись, онука Марії жебрає....
– Та ж вона таки – сирітка! – додала Галя, - тато помер, як їй було три, а мама покинула..
– Ба-а! Бабусенка, не плач, - благала Яринка, - ми просто бавилася в «Сирітку». Це гра така, щоб купити цукерки… Її дівчатка вигадали, а я погодилась… Бабусю,вибач… я більше не буду…
- Вірю, що не будеш, але не бався з ними.
