Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 4619, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.205.238.173')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Казка для дорослих

***

© Ріна, 30-04-2007

ЇЇ будиночок стояв просто край дороги. Тисячі людей проходили повз. Десятки зупинялися тут. То був маленький готель. Просто ніде.
Вона дивилася на них широко розплющеними очима. Дивилась ніби у саме серце і запитувала: “Як там?”. Ніхто не чув її питання.
Вона росла як польова квітка – горда та самотня серед багатьох. Росла і все здивовано дивилась на ту дорогу. “Чому всі поспішають туди? Мабуть вона веде до казкової країни мрій…”
Так вона питала у Вітру, що ніс неосяжні її уявою частки неспокою. Вітер посміхався і, розхляставши її довге волосся, теж тікав.
А вона йшла на височенний пагорб проводжати чергове Сонце.
Воно розливало свій червонястий жар річкою.
Вже не спека. Не рух. Не початок. Лише кінець.
Вона плакала. Вона плакала кожен раз прощаючись із Сонцем. Кожен раз, коли сонце віддавало останнє, коли воно сповіщало про те, що сьогодні скінчено.
Тоді Пагорб, Річка, Дорога і, навіть її самотній Дім завмирали в урочистому мовчанні. Кожен згадував свій Ітог. Великий Ітог, маленький ітог. Щось було завершено. Тепер все поставало на порозі.
Сонце сідало.
Вона розуміла, що чергова порція людей пройшла крізь їх двір. Всі вони залишили незриму частинку свого світу їй у дарунок. Залишали, навіть не здогадуючись про то. І йшли. А вона залишалась.
Текла Річка. Вітер втікав у Країну Мрій. Дорога вела за собою людей. Лише Вона залишалась у своєму будиночку край дороги.
Вона плакала, прощаючись із Сонцем, бо ні на крок не наблизилась до своєї Мрії.
Ніхто не чув її сліз.
Ніхто не чув її питань.
Хіба ж Вона дійсно була німа?…
Та зранку приходило нове Сонце. Приїжджали нові люди. І все повторювалось.
Чи довіку мало бути так?

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Рецензія

© Анна-Марія, 02-05-2007

даруйте, а що таке Ітог???

© , 01-05-2007

***

© Костенко Олександр, 01-05-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0617380142212 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …