Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2518
Творів: 45399
Рецензій: 88837

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Горор

Страшна реальність

© Щєпкін Сергій, 16-06-2018
(кольоровий сон із лікарняної хроніки)

Негода забрала у людей всі можливості, якими ті володіли. Хто встиг заховатися у своїй домівці, той залишився неушкодженим. Ті, у кого своєї домівки не було або вона була далеко, вимушені були боротися. Але та боротьба не була схожа на захист, вона була схожа на напади.
В цій компанії ніхто нікого не вважав командиром, всі були налаштовані виключно на власну силу. Великі хвилі, що безперервно котилися міською річкою з бетонними берегами, винесли на поверхню води з десяток, можливо кільканадцять потопельників, які невідомо коли втопилися – чи то давно, чи сьогодні. Можливо то були ті, хто не встиг до своїх домівок, а можливо і ті, хто додому не поспішав зовсім. В таємничому закутку, де завжди збиралася компанія бездомних, раптом звідкись з’явився Силач і впав як є на вологий бетон. Його здоровенна пика вся була в крові, дихав він важко і часто, руки аж до плечей і ноги до тазу теж були в крові. Як упав, так і лежав на животі, ноги широко розставлені, руки зігнуті в ліктях догори, ніби лежачи здавався. Голова повернута вбік, очі широко відкриті, щоки ніби зсередини чимось випирало. Можливо то було повітря.
- Тобі чимось допомогти?
Всі зійшлися біля нього.
- Х…х…х… не тре…ба… х…х… то не зовсім… моя кров… бачив біля триповерхових… будинків по річці розминалися два човни… катери… на обох були Агенти… один тримав одного із наших з розірваним ротом… до шиї… і коли розминалися… той, що тримав, запитав у іншого кивком голови… чи наший знає що-небудь… той кивнув, що знає… тоді той закинув нашого під воду і тримав на повній швидкості катера метрів триста… потім дістав із-під води і наший мабуть йому щось розповів… може все, що знав… Агент тримав його вертикально як великого сома із розірваними щелепами, щось шепотів чи кричав йому на вухо, ніби читав молитву при великому вітрі чи відчитував насамкінець… потім обійняв його однією ногою за ноги і взявся однією рукою за верхню щелепу, а іншою за нижню… і… о Господи… я це бачив… розірвав надвоє аж до попереку… і викинув у річку до потопельників, штовхнувши ногою… після цього човен зупинився і Агент дивився в різні боки… розмірковував про щось своє… я тоді став стріляти по ньому… але кулі пролітали крізь нього, не роблячи йому нічого… Агент був чисто одягнений, як і інший… обоє були чисто вибриті і з такими зачісками, ніби щойно із перукарні… і ніби в місті нічого не відбувалося… ніби ніяких великих хвиль річкою… кулі пролітали крізь нього як крізь безтілесного, зате на мені почала з’являтися кров… ніби кулі пройшли наскрізь мене, хоча болі я не відчував… лише сил ставало все менше… тоді я побіг геть від річки… знаючи, що Агент не кине свого катера… тепер ось я тут… мабуть треба тікати звідси, бо той наший міг розповісти про це місце… скоро тут можуть з’явитися Агенти… це все так… зненацька…
Як тільки Силач замовк, всі забігали хто куди. Збоку до Силача під’їхав джип і голос із кабіни крикнув:
- Залазь бігом! Їхні човни вміють їздити і по суші!
Силач задер ногу і руку, видряпався у кузов, і авто помчало поміж купами автобрухту. В цей час із трьох сторін звалища з’явилися катери Агентів. Вони їздили по суші і були надто швидкісними для наземних автомобілів. Тим паче для тих, хто бігає пішки. Через кожні кілька секунд катери на мить зупинялися і анулювали втікачів, що намагалися втекти чи заховатися. Тіла зникали безвісти разом із авто, просто робилися невидимими. Через кілька хвилин все закінчилося. Катери з’їхалися на головному проїзді звалища і Агенти про щось розмовляли. Вони крутили головами в усі боки, але вже нікого не бачили.
«Гм-м… я бачу все це крізь камеру спостереження? Чи вони просто мене не бачать? Ті ж… кого вони… анулювали… теж поводилися так, ніби мене не бачать… вони теж мене не бачили»
Наблизившись ближче на десяток кроків, стало добре видно добову неголеність Агентів і їх ретельно укладені зачіски. Один із Агентів ніби востаннє оглянув усе навкруги і, не зупинивши погляду на жодній із сторін, зітхнув і сказав:
- Поїхали. Зараз нам тут робити нічого. Повернемося потім.
Три катери швидко рушили на виїзд зі звалища автомобілів, піднявши за собою невеликий шлейф пилюки.
Ні, то була не пилюка, то були краплі вологи, які піднялися у повітря і повільно осідали назад на бетон.

Ззаду підійшов юнак з довгим світлим волоссям до плечей, який називав себе сином.
- І що мені тепер робити? Вчора ганявся на своєму авто і воно зламалося, тепер не їздить.
- Ти збив когось, чи зачепив?
- Та ні, такого не було.
- В аварію потрапив?
- Та ні, коли щось зламалося і я не зміг вже ним керувати, то в’їхав у стіну. Але там нікого не було.
- У стіну триповерхівки?
- Так, на тій вулиці, де річка. Що тепер мені робити?
- Залиш авто там, де воно є, або краще притягни сюди, до звалища.
- Та воно вже тут, я притягнув його ще вчора, он де стоїть за рогом.
- От і добре. Далі роби що знаєш. Хочеш бути зі мною – то не тікай, будь. Або як хочеш. Я вже зараз іду безвісти з цього міста.
                                                                                                           з 03.06 на 04.06.2018
***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Максим Т, 17-06-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1736238002777 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …