Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2513
Творів: 45332
Рецензій: 88710

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Уривок з повісті без назви.

© Аня Плешивцева, 02-06-2018
Першою заговорила Соля, ступивши на берег, вона залопотіла щось до наймолодшої, слів було не розчути. До неї приєдналася руда і ось вони вже обидві, повернувши голову до низької постаті, яка йшла між ними щось їй там торочили. Мала не відповідала і дівчата зірвалися на крик. Я приголомшено зиркнула на Саню, та запалила цигарку, немов їй було мало діла до цієї сцени і власної сестри у епіцентрі назріваючої бурі.
– Ах ти довбана мазохістка! – зеверещала Соля, шарпнула дівча за комірець синьої сукенки, від чого та хитнулась назад, не встояла на ногах і гупнулася на спину. Моє серце застукотіло так, немов то не вона, а я з розгону приземлилася спиною на блискучу від роси конюшину. Немов то наді мною в контражурі від місячного світла нависли два силуети. І вже за мить, помітивши, що я намагаюсь підвестися, одна із них б’є мене ногою в плече і я валюся назад, зойкнувши від болю.
Стою, мов вкопана, глипаю то на Сашу, котра спокійно смокче вже другу цигарку, то на це безумство, де малу вже шарпають за волосся і штовхають ногами в живіт. Раптом розпатлана жертва зиркає на мене і тягне у мій бік руку. – Допоможи мені, – протяжно завиває і хапається за обличчя, куди щойно втрапила засмагла щиколотка Солі.
Я кидаюся вперед, але мене миттєво хапає за зап’ястя крижана Саніна долоня.  
– Не чіпай їх, так треба, – дмухає цигарковим димом мені в скроню. Я отетеріло завмираю, вдивляюся у брудне личко із пластирем на носі, смикаю правицею, намагаючись звільнитися від лещат Сашиної руки. Не зводячи погляду з мого, мабуть так красномовно перекошеного жахом обличчя, мала починає реготати. Лежить на траві, вигинається від ударів, ухкає, коли їй знову прилітає в живіт, але все рівно продовжує заливатися нездоровим сміхом. Я відвертаюся, аби розірвати цей наразі згубний для моєї психіки зоровий контакт і прошу у Сані цигарку. Та відпускає мою руку, дістає пачку ментолового «вінстона» і чиркає запальничкою перед моїм обличчям, коли я нарешті тремтячими руками добуваю з упаковки сигарету. Сміх за спиною вщухає, але чую, що побиття не припинилося, ще вовтузяться. Неймовірно сподіваюся, що то у малої нервове, ну, той її безумний сміх. Яке ж то жаске видовище! Перед тобою колошматять дитину, а вона тягне до тебе ручку, аж тут, побачивши, що помочі не буде, шкіриться і одержимо сміється, не зводячи з тебе погляду.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1365990638733 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …