У хаті книжки були на два місця. В шафі та на горищі. Певна географія. Шафа - вертикальна - відповідала моєму зросту. Та змісту. Від полиці, приступної сидячи на підлозі, до того, що не сягнути й ставши на стілець.
***
А втім, на три. Бо ще була платяна шафа. На ній, між іншими, лежала велетенська книжка, завтовшки у дві-три-чотири долоні, яку мені не було дозволено читати (не взагалі, чи за принципом, але того одного разу, напевно, як я попросив, і мені відмовили, та я про це надовго запам'ятав).
***
Коли я доріс-таки до верхівки платяної шафи, я зняв собі ту книжку та вчитав.
На початку Бог створив Небо та землю.
А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.
І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.
І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.
І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.
***
І те де. А далі вже було не так цікаво. Хто кого породив.
Ти розумієш-но?
Несе мене й заносить.
Отут.
Отак.
Оце.
***
А на додачу десь була книжка глаголицею. Тепер убийте мене звідки та про що, тільки була, без ніякого зв'язку ні з чим.
Була, та все.
Я з нею зіткнувся й пішов далі.
