Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2551
Творів: 46230
Рецензій: 90334

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

І знову темні води. Тіло.

© Пидюра Олександр, 25-05-2018
Я.
Я не існує.
Існує Ми.
Чуємо. Хлюпоче рідка орбіта. Рухаємось патерном.
Тоді, що в центрі?
Вічні кам’яні трони.
2500.
2000.
1500.
У вічному затишші, дмухають їхні холодні вітри. Вони зіштовхують нас. Кидають на груди один одного. Лякаємось, але приймаємо розряди доторків, бо хочемо впіймати ото беззахисні крихти взаємності.
Дзвін у вусі затихає і ми прислухаємось. Чуєте?
Вони сваряться.
Хто?
Обережно вдягаємо монокль. Впритул розглядаємо наші тіла. Поглядом препаруємо лінії не?/напів?/живих оболонок.
Ми бачимо? Так, ми бачимо.
ЩО? КОГО?
Сотні акторів снують берегами. Ось вони ідуть у бій. Далі проводять чайну церемонію. Навчаються. Працюють. Сміються. Кричать. Ґвалтують серце. Псевдо кохають. Вони стадо, оточені колючим дротом. І ми кидаємо дрібку слів їм на потіху. Тепер, вони зграя свиней, поглинають гнилу абетку. Люто перетравлюють, щоб потім відригнути до голосових зв'язок.
А десь там внизу, на дні водної орбіти виростають нитки. Кріпляться до мізинця й не відпускають мене. Не дають втопитися у темних водах. Не дають розкрити Ікарові крила, щоб злетіти до пульсара. Як і Вам.
Але, що це? Я бачу маяк у її голові. Самотній проблиск надії.
Та ні, здалося…(так хочеться витесати нові весла).

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.4831900596619 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …
Топ-4 Великих книжок
Пропонуємо вашій увазі добірку з чотирьох великих романів Велич книги ніколи не вимірювалась кількістю …
Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …