Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2539
Творів: 45875
Рецензій: 89736

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

За київським часом

© Пидюра Олександр, 18-04-2018
За київськи часом

Крізь шпарину в підлозі, ми проникаємо до його кімнати. Дихаємо на повні груди тінями й розчиняємось павутинням десь під стелею.
Він лежить на розстеленому ліжку. Крила вологої ковдри огортають бліду оголену спину.
Ліва частина тіла звисає на підлогу. Кінчиками пальців торкається розбитого скла. Воно, прозорими пелюстками скалок, формує ікластий букет в якому віддзеркалюються очі.  
Зелень.
Білолиций.
Чорні хвилі волосся.
Кліпає один раз на тисячу наносекунд.
Тишу шматує довге тяжке дихання.
- Катю! Катю! Я кохаю тебе. – голос тягучий. Долинає з надвору, прямісінько під його вікном його кімнати в гуртожитку.
Три секунди спокою.
- Катю! Ти сука! – дзвін розбитої пляшки.
Три секунди очікування.
- Катю, ну вийди! Благаю!
Три секунди після.
Він одягається. На голий торс накидає бомбер. Виходить у коридор. Двері за ним ледве привідкрились і дивляться на нього чорною смужкою.

Підходить до горлана. Руки в кишенях.
- Ну чо ти єрепенишся? – зводить на чужинця зелені очі. Супиться. – Спати заважаєш. – Пауза. Погляд догори. – Усім.
Горлан хитається. Уривчасто, майже впритул дихає на Нього. Той кривиться. Чужинець хапає Героя за шию й притискає до лоба.
- Я ж кохаю їїї…-…- А вона мовчить. Мовчить і слухає, як я тут рву горлянку. Розумієш? – хитається.
- Розумію.
- Хоч би світло увімкнула, зараза.
Тримається досі за шию. Відсторонюється й закидає голову догори.
- Катю!. – хрип. Надрив. Підборіддя засіяне слинявим намистом.
- Є цигарка? – здіймає руки горланя із шиї.
Киває. Довго й незграбно копирсається в кишенях. Дістає зіжмакану пачку. Прикурює собі та герою. Мовчки курять.
- Я побалакаю  з нею. – Герой докурює та іде.
Горлан досі стовбичить під вікном з відкритим ротом. Герой ховається за рогом гуртожитку, але швидко повертається назад.
- На якому поверсі вона мешкає? – посмішка. Руки в кишенях. – І кімната.
- П’ятий. 512.
- Дякую. – зникає в сухій темряві.
Стукіт.
   СТукіт.
        СТУкіт.
                СТУКіт.
                           СТУКІт
                                       СТУКІТ.

Лезо персикового світла. Око. Пасмо.
- Поговори із ним. Я хочу спати.
Іде.
Сходи. Бетон. Вулиця. Рука. Нова цигарка. Вогник. Курить, спершись на стіну. У внутрішньому вусі «Три полоски». Біля нього пролітає ОкоПасмо. Дістає навушники. Тиша. Горлан здалеку кричить: «Дякую». А герой махає йому. Махає собі. Махає людству.
Виходить Кармілла. Підходить до кур’єра з доставки піци. Щось йому говорить і повертається до Героя.
- Курити хочеш?
- Хочу. – руки в кишенях.
Просить в кур’єра цигарки й забирає піцу.
Курять. Він дивиться на неї. Вона далеко. На останній затяжці блідне та падає. Герой підхоплю Карміллу. Несе до печери вампірки. До бетонних небес. Кладе на ліжко. Сам же стоїть біля дверей. Через вічність дівчина приходить до тями.
- Ти красива.
Вона посміхається й закладає волосся за вуха.
Натягнута струна зеленого та синього.
Піднімається. Мляво знімає одяг. Худа ребриста віолончель. Горнеться до нього. Руки Героя безсило звисають по швах. Малиновий джем стікає із його зап’ясть. А позаду них, привідкриті двері дихають чорною смужкою.  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Володимир Ворона, 23-04-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.96940112113953 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …