3. Гессе.
Нізвідки - шусть (про цю появу кажучи).
"Аж осьде я, коли вам треба...".
Навряд чи, дядьку (тут я з вами згоден). Рушаймо далі. Move on, nothing to see here.
Я знову прочитав "Гру в бісер" із перервою майже на чверть століття. І час-то невеликий, чесно кажучи... Ви знав - ви розумів - ви втямив - ви всмоктався? Ту саму "Гру", що жовтаво-коришнева, видана в передісторичний період?
"Учнів школи жителі містечка звали студентами, а тих, хто навчався в школі Гри, та їхніх гостей - лузерами (скалічене від "lusores" - гравці. лат.)".
I didn't expect THAT. Тоді словечко ще не було в загальнім лексиконі. Тепер, себто, міщани звали гравців "невтьопами й невдахами", що не випадає із загального контексту, але додає нову барву.
Це, типу, Glasperlenspiel перетворився на різновид Warcraft. Звісно, змарнувати життя на прокачку героя до 100-енного рівня та збирання віртуального арсеналу може тільки остаточний лузер... P.S.
Пан Композитор (не важливо, чи під чарівним упливом своєї дружини) купив та отримав Гессе. P.S.S. (Це, мабуть, початково мусило би тягнутися додатком?)
- Це ви (на ви), певно, прочитали Glasperlenspiel (oh, my God)? - спитав десь мене в побічному метро Володимир Діброва.
- Га? - уточнив я, не тямлячи ні назви, ні мови, ні слова.
(Наступне не мало би цікавити нікого). P.P.S.S.
Я купив собі цю книжку. Я загубив цю книжку. Я почав відшукувати її знову. Я знайшов її в Інтернеті, блін!
"Аж осьде я, коли вам треба...".
Лишається зрозуміти,звідки виникла ця фраза...
