Штаб-квартира Міжзоряної Конфедерації Розумних Рас розмістилася на астероїді практично в центрі Галактики. Таке місцеположення, зважаючи на миттєві швидкості зорельотів, мало скоріше символічний характер і підкреслювало рівноправність усіх громадян Конфедерації.
Під прозорим шатром на тлі чорного зоряного неба важкими золотими гронами виблискували оболонки кабінетів та конференц-залів, готелів та садів, храмів та космопортів.
Бюро Експансії Розуму, Кермо якої, вельмишановне О-ео, збирало сьогодні надзвичайну нараду, було серед найважливіших органів Конфедерації. Та це й не дивно — адже головна її мета саме й полягала у збиранні докупи всіх цивілізацій Галактики, а також освоєнні нових світів, де ще не з’явилося розумне життя, а то й життя взагалі.
На нараду до кабінету Керма БЕР було запрошене досить незвичне товариство: крім кількох Владних Лиць найвищого рангу та Світил, провідних вчених, переважно в галузі космобіології та галактичної історії, тут були присутні й володарі думок галактичної спільноти: голови церков, філософи, етики, моралісти, навіть письменники та художники.
Усі присутні без винятку належали до вершків галактичного суспільства, але зустрічатися в такому складі їм доводилося нечасто, і вони зацікавлено спостерігали одне за одним та за господарем кабінету.
Дзюркотливі квіти з рідної планети О-ео, що рельєфним килимом обплітали зсередини оболонку кімнати, як і зазвичай, першими відчули хвилювання господаря. Вони не бачили, що верхня частина його тулуба набрала густо-фіолетового кольору й взялася пухирями, не бачили, що вельмишановне Кермо злетіло з свого сідала під самісіньку стелю, де й зависло, легенько метляючи кінцівками. Вони відчували лише його стан, і намагалися привернути його увагу, тягнучись до джерела емоційного сплеску м’якими мітелками та легенько висвистуючи.
О-ео запросило до слова провідне Світило Лабораторії Космічної Еволюції, легендарне Ее-я. Доповідь вразила усіх присутніх. Тому квіти не обминали увагою і шановних гостей, підбираючись виткими пагонами до боків, що нервово підіймалися та опадали, до щупалець, що посмикувалися підсвідомо, до барвистих султанів пір’я.
О-ео нарешті звернуло увагу на своїх друзів і взялося кінцівкою за найближчий пагін, водночас не припиняючи ловити кожний біт інформації, яку видавало Світило в наочній формі волюмометричної проекції.
Негайно в точці контакту надлишок емоційної енергії заструменів до рослин, живлячи квіткові бруньки, що дрімали. Пуп’янки розкривалися просто на очах. Змінився ритм мелодії, що її насвистували квіти, музичні хвилі збіглися з частотою внутрішніх імпульсів косміта, уповільнюючи та нормалізуючи їх. Шкіра О-ео посвітлішала й розгладилася. Та й у всіх присутніх дихання ставало спокійнішим, настовбурчена луска лягала рівніше.
А тим часом перед міжгалактичним істеблішментом стисло розгорталася історія дослідження невеличкої планети, що притулилася трохи вбік від центру диска Галактики, не так далеко від штаб-квартири Конфедерації.
Історія поразки.
Зірка, навколо якої оберталася планета, до часу не привертала особливої уваги — жовтий карлик, маса помірна, вік молодий, проте достатній для виникнення життя, необхідний набір хімічних елементів у атмосфері. Зірок таких у Галактиці багацько. Та й планет, де склалися передумови для виникнення цивілізацій, хай і не як маку, але достатньо. Зірку та планету було занесено до розкладу досліджень, і одного дня зорельоти Конфедерації вирушили у планову експедицію.
...О-ео спробувало пригадати, чи читало воно раніше звіти цієї експедиції. Роботи у його Бюро вистачало, планет вивчалося багато, хоч і не всі вони згодом виявлялися придатними для колонізації. Але Кермо не сумнівалося, що звіти надходили вчасно. Адже на тому етапі все йшло чітко за процедурою.
Кадри показували океани, повні життя, гігантські рослини з лапатим та голчатим листям, тварин, в чомусь схожих на тих, що колись блукали просторами рідних планет шановних присутніх. Природа економно витрачає свої ідеї, повторюючи, хай і з певними варіаціями, вдалі рішення знову й знову. Принаймні, на більшості планет цієї Галактики. А до інших Міжзоряна Конфедерація ще не дісталася. Поки що.
Розумного життя на планеті Х не було, і вчені взялися оцінювати локальні фактори, що впливали на еволюцію біосфери, аби визначити, коли можна очікувати на його появу. Знайти планету, що знаходиться напередодні появи Розуму, завжди цікаво. Це дозволяє краще зрозуміти глибинні закони, за якими живе Всесвіт, а інколи й внести корективи у життя Конфедерації. Це велике везіння — не проґавити хвилюючої миті, коли до великої зоряної родини увійде нове бажане дитя. А також приглянути за немовлятком, припильнувати його, скерувати на правильний шлях.
Час для космітів не мав великого значення, бо життя мешканців Конфедерації тривало практично безкінечно, перетікаючи з форми в форму, але зберігаючи головне, те, що визначає індивідуальність кожної особи. Почекати, доки на досліджуваній планетці мине кілька мільйонів років — та без проблем!
Але знайшлася одна заковика. Вона не тільки стала на заваді дослідженням, а й змусила фахівців Бюро переглянути свої прогнози на переможний поступ Розуму в Галактиці.
— Будь ласка, з цього місця докладніше, шановне Ее-я, — попросило О-ео доповідача. Воно вже ознайомилося з висновками експедиції, абсолютно неймовірними, а також було в курсі ще більш неймовірної пропозиції, з якою група вчених мала звернутися сьогодні до очільників Конфедерації. О-ео розуміло, що присутнім так, з льоту, сприйняти почуте буде дуже й дуже непросто.
Ее-я розсіяно торкнулося найближчого стебла, збираючись із думками. Велика зелена квітка негайно розкрилася просто біля його вуха й засюрчала ледь чутно, але підбадьорливо.
— Еволюція на планеті Х не йде шляхом симбіозу, як скрізь у вивченій частині Всесвіту, — повторило Ее-я ще раз, голосно й чітко. — Ми стикнулись із неймовірним фактом. Перевірили його знову й знову, і тепер абсолютно впевнені, що на цій планеті рушієм еволюції є не симбіоз, а боротьба за виживання. Ми пропонуємо новий термін для цього феномена: природний добір.
З тієї частині кабінету, де дружною зграйкою ширяли в повітрі вчені-біологи, почувся притлумлений гомін. Ее-я зробило паузу, даючи час публіці усвідомити його слова, а тоді продовжило:
— Саме це не дозволило членам експедиції діяти за звичайною програмою. Налагодити мутуалізм з місцевими рослинами чи тваринами виявилося неможливим. Та навіть бодай від нейтралізму довелося відмовитися.
... Посеред кабінету розверталися голограми, ілюструючи слова Світила. Звірюки різних, але частіше солідних габаритів, довгошиї й такі, що висовують голову просто з панцира, двоногі та чотирилапі, із зубами і дзьобами, безупинно полювали одне на одного. А ті випади, що робили вони в бік голокамери, а скоріше, в бік оператора поза кадром, ясно свідчили: місцева фауна мала невідступне бажання підвечеряти членами експедиції.
— Теоретичну можливість вступити в певний симбіоз, скажімо, з місцевими бактеріями ми не відкидаємо, але подібні експерименти на даному етапі були визнані недоцільними, — продовжило Ее-я. — Ми згорнули експедицію.
Голозображення зникло, і в паузі, що зависла, пролунало запитання одного з вчених, фахівця в галузі міжзоряних стосунків:
— А які раси брали участь в експедиції?
— Екіпаж корабля залишався на орбіті, тому він нас, гадаю, не цікавить, — була відповідь доповідача. — Власне ж до наукової групи входили мешканці зоряної системи FMN, з першого спірального рукава, та зоряної системи MSCN із шостого кулястого скупчення у сфероїдному гало. За своїми фізичними даними — маса тіла, система дихання, метаболізм, усього сто двадцять чотири стандартні ознаки — вони максимально відповідають умовам, які ми очікували зустріти на цій планеті. Кожна з рас має приблизно по половині набору необхідних характеристик. Тобто, вони чудово доповнюють одне одного. Команда, можна сказати.
У голопроменях виникло зображення створінь у різнокольорових комбінезонах із каптурами та прозорими масками. Вони мали багато спільного: симетрична будова тіла, чотири кінцівки для пересування ґрунтом, яйцеподібні вмістилища головного мозку, з’єднані з тулубом вузьким патрубком.
Косміти в блакитних одностроях були помітно вищі на зріст і ширші у плечах, ніж їхні колеги в рожевому; однак рожеві виглядали гнучкішими й спритнішими в рухах.
— Представники цих рас і раніше працювали разом, — прокоментувало Ее-я. — Завжди вдало.
— Це й зрозуміло, — відгукнулося вчене, що поставило запитання. — МSCN-ці більш рішучі та ініціативні, першими знаходять об’єкти для симбіозу та вступають із ними в контакт, а FMN-ці — великі майстри нестандартних рішень, вони сприяють поглибленню та урізноманітненню контактів. Це мало забезпечити успіх. А чому ж не спрацювало?
— Завдяки химерній еволюційній моделі місцевим мешканцям притаманна крайня агресивність, — пояснило Ее-я. — Щойно ви бачили їхню типову поведінку. Жодний контакт із ними розумних істот, які будують стосунки із Всесвітом на принципах взаємодопомоги, обопільної вигоди та пристосування, є неможливим.
— Але ж хіба не треба було залишити на планеті базу... станцію для спостереження? — не вгавало вчене.
Замість відповіді Ее-я клацнуло пальцями, і сцени злагодженої роботи змінилися сценами настільки неймовірними, що Світилу довелося уповільнити швидкість демонстрації, аби присутні встигли зрозуміти, що саме діється перед їхніми фоторецепторами.
Першим оговталося вчене-психолог: — Ми бачимо так званий конфлікт. Маю зізнатися, ніколи не думав, що побачу таке в реалі!
— Вони... вони... б’ються? Здається, це так називається? Але чому? Як це може бути? — питання сипалися з кожного куточку великого кабінету.
— Пояснити це, виходячи з нашої логіки та моралі, неможливо. Імовірно, локальний біоценоз цієї планети незбагненним чином впливає і на гостей планети. За нашими висновками представники різних космічних рас почали відчувати себе учасниками міжвидової боротьби — увага: ще один абсолютно новий термін, який ми пропонуємо, — і, наслідуючи логіку взаємовідносин у цьому кутку Всесвіту, вступили між собою в конфлікт. Ось чому ми вирішили перервати експедицію.
— Але ж... Зачекайте... — зірвалося зі свого місця одне з Владних Лиць. — Урешті-решт, чому не спорядити наукову експедицію в іншому складі? Скажімо з самих тільки МSCN-ців ? Або FMN-ців?
— Ми прорахували обидва варіанти, — розвело рукокрилами Ее-я. — Фізико-психічних можливостей кожної з цих рас, якщо брати їх окремо, недостатньо, аби забезпечити присутність на планеті Х. Ще й плідну. Вони можуть працювати там тільки об’єднаною командою. А оскільки планета зіштовхує їх лобами, така стандартна процедура стає неможливою.
— А повноцінний симбіоз між представниками різних розумних рас також неможливий: принаймні, таких випадків досі не спостерігалося, — долучилося до обговорення ще одне вчене-біолог.
— Тобто ми вирішуємо залишити цю планету в спокої? Хай ті монстри розвиваються за власним сценарієм? — чи то спитало, чи само відповіло собі Владне Лице.
— Річ у тому, — перебрало на себе обговорення О-ео на правах господаря, — що вчинити так ми не можемо. Не маємо права. Лише уявіть собі той Розум, який ось-ось, за кілька мільйонів років, має з’явитися на цій планеті. У ході еволюції, що базується на вбивстві та поїданні собі подібних, переможе найжорстокіший, найпідступніший. Краще за інших здатний пристосуватися до будь-яких умов. І ось, одного непрекрасного дня, він стане володарем свого світу. Оскільки вмітиме він тільки вбивати, він винищить спочатку всі інші види на своїй планеті, а тоді або зруйнує сам себе, або вирушить шукати нових світів. Аби й там робити те, що підказує йому сама його природа: завойовувати та знищувати.
О-ео зробило паузу і продовжило: — Ця майбутня цивілізація, якщо можна її так назвати, стане спроможною зжерти всі надбання нашої цивілізації скоріше за чорну діру, що пульсує в серці Галактики. Над тим, як приборкати астрофізичну чорну діру, думають наші фізики та космологи. Як відвести від братерства розумних рас чорну загрозу, що колись постане з цієї планети, мусимо вирішити ми.
— Але існує тільки два варіанти рішення цієї задачі, — зауважило Головне Знайко з формальної та неформальної логіки. — Залишити все, як є, і сподіватися, що загроза не справдиться з невідомих причин — наприклад, на планету Х впаде величезний метеорит, чи розум на цій планеті не виникне взагалі, бо її теперішні мешканці зжеруть одне одного, не залишивши потомства, чи якийсь незбагненний фактор змінить механізм еволюції на планеті. Або... знищити цю планету раніш, ніж там встигне розвинутися такий руйнацький розум.
... За наступні півгодини весь кабінет перетворився на квітучий сад. Серед розбуялих квітів, заглушаючи їхній примирливий передзвін, раз у раз вигулькували поважні дискутанти, чулися обривки фраз:
— Теоретично це можливо: пам’ятаєте ту хмару газу?.. Її тоді вдалося ліквідувати...
— Існують згадки про міжзоряні конфлікти... але в часи доісторичні... Письмових свідчень, на жаль, не збереглося.
— З погляду нашої Церкви життя є боротьбою Добра та Зла, але Зло — це завжди стихія! За нашої пам’яті розумна істота ніколи не виступала носієм Зла...
— З етичного погляду знищити планету Х значило б змінити й нашу власну еволюцію... замість симбіозу ота... як там її... боротьба за існування...
... — Прошу уваги, — голосно проказало О-ео. Чутливі звукові аналізатори підказали йому, що обговорення пішло по колу. — Гадаю, всі присутні зрозуміли проблему, з якою ми стикнулися, і встигли обмінятися думками. Але ми з шановним Світилом Ее-я не запросили б вас на нараду вже сьогодні, якби не могли запропонувати варіант рішення. Маю наголосити, надзвичайно революційний. Запрошую всіх до Лабораторії Космічної Еволюції. Там ви на власні очі побачите, в чому полягає суть пропозиції.
Присутні, шанобливо пропускаючи наперед одне одного, перемовляючись між собою, полинули до швидкісного траволатора, наповнивши пістрявою мозаїкою одіянь, крил, волосся та пір’я його прозору руру. У кабінеті О-ео запала тиша, лише дзюркотливі квіти тихенько видзвонювали, згортаючи пелюстки.
...Лабораторія аж кишіла МSCN-цями та FMN-цями. Медики, спеціалісти з генної інженерії, і такий інший народ. Учасники наради розсілися широким півколом навпроти двох поставлених сторч високих резервуарів, вочевидь, з розумного скла, наразі непрозорого.
Із поясненнями до аудиторії знову звернулося Ее-я.
— Боротьба за існування не єдина примха еволюції на планеті Х, — почало воно з місця вчвал.
У перехресті променів з’явилося геть незрозуміле зображення.
— Це гамети — прокоментувало Ее-я, — спеціалізовані клітини, що відповідають за статеве розмноження.
— Ще один новий термін? — перепитало цікаве Державне Лице.
Ее-я запитливо обвів поглядом аудиторію.
— Гамети відомі науці, — озвалося одне з вчених-біологів. — На деяких планетах зустрічаються окремі види, переважно, рослин, інколи комах, що мають такі клітини. Дійсно, ці клітини беруть участь в процесі розмноження. Але природа рідко використовує цей шлях. Він тупиковий.
— Так от, — промовило Ее-я. — На планеті Х розмноження у тваринному світі переважно йде за допомогою гамет. І воно статеве. Тобто, всі особи, у кожному виді, діляться на дві групи. Поки що, умовно, ми назвали їх самцями та самицями. Великі місцеві тварини відкладають яйця, з яких потім розвивається новий організм. Тобто, відкладають яйця самиці, а самці їх запліднюють.
Цю розповідь супроводжували досить жахливі й незрозумілі кадри чи то двобою, чи то занять акробатикою величезних довгошиїх монстрів завбільшки з екраномобіль.
— Втім, — продовжило Ее-я, — нашій експедиції, хоч і незавершеній, вдалося розшукати на планеті ще й інших істот. Ми вважаємо, що майбутнє належить саме їм, вірніше, їхнім нащадкам.
Посеред лабораторії виникло зображення досить невеличкої тварини, що лежала на боку під кущем, оточена такими ж тваринками, тільки ще меншими. Тваринки тикалися довгими носами в живіт більшій.
— Поки що ми дали таким тваринам загальну назву: «ссавці», — прокоментувало Ее-я. — Ви бачите перед собою так звану самицю. Після фізичного контакту з самцем вона народила дитинчат і тепер вигодовує їх. Має для цього спеціальні залози, що виробляють необхідну для дитинчат поживну рідину.
Деякий час товариство мовчки спостерігало за неймовірною картиною.
— А ось і момент контакту, — сказало Ее-я, клацнувши пальцями в повітрі.
... Цю сцену йому також довелося продемонструвати тричі, в уповільненому темпі. 3D-ефект дозволяв роздивитися кадри з усіх боків, то ж біологи та найдопитливіше з Державних Лиць взялися обходити й облітати навколо об’ємного рухливого зображення двох істот, що незрозумілим чином з’єднувалися одне з одним. Художники спостерігали за видовищем з належної відстані, інколи утворюючи імпровізовану форматну рамку, складаючи особливим чином пальці передніх кінцівок.
Кадри згасли. У приміщенні зависло мовчання. Не чекаючи, поки вибухне фонтан коментарів, О-ео знову перехопило ініціативу.
— Усіх вас, звісно, в першу чергу цікавить питання: в чому полягає сенс такого, м’яко кажучи, дивного способу розмноження? У відомій нам частині Всесвіту ми вперше стикаємося з таким феноменом. Хай виправлять мене шановні біологи, але всі розумні раси, що входять до нашої Конфедерації, не діляться на статі, і розмножуються спорами, або бруньками, або відводками, що повністю відтворюють батьківський організм.
О-ео зробило паузу. У принципі, біологи могли б внести певні уточнення до його ствердження, але вони не бачили в цьому потреби. Йшлося ж бо наразі не про відомі галактичні раси, а про оце останнє відкриття: монстрів з такими дивацтвами, що ні в тин, ні в ворота. Оскільки біологи промовчали, О-ео продовжило:
— Пригадаймо, через що зайшла в глухий кут експедиція на планету Х? Через неможливість як симбіозу з місцевими істотами, так і звичних психологічних симбіотичних контактів між представниками двох космічних рас, які вкупі мають усе необхідне для контролю за тамтешньою еволюцією. Так от, так зване статеве розмноження забезпечує дієвий механізм для того, щоб нащадки двох осіб мали набір ознак, половина з яких належать одному з батьків, а половина — другому.
— Тобто, ми можемо отримати потомство, яке буде спільним для обох наших рас, і оселити його на планеті Х, — зробило крок уперед одне з МSCN-ців, у зеленій тозі лікаря. Наперед вийшло й одне з FMN-ців, теж одягнене в зелений однострій медика, трохи нижче, тендітніше, зі світлішою шкірою, тоншими рисами передньої частини голови. Тепер, коли вони стояли поряд у однаковому одязі, схожість цих створінь впадала в очі.
— За нашими розрахунками усього через кілька тисяч поколінь спільний нащадок наших двох рас буде мати всі необхідні властивості, аби переломити хід еволюції на планеті Х, — промовило воно. — І коли для цього розумного створіння настане час вийти за межі власної планети, а потім і зоряної системи, воно зможе увійти до Міжзоряної спільноти не руйнівником, а будівничим. Як і всі ми.
Тут Ее-я поворухнуло рукокрилом, і скло в резервуарах стало прозорим. Стало видно, що це інкубатори. В лівому виднілася постать МSCN-ця, обплутаного павутиною дротів, зондів, катетерів. У правому, із заплющеними очима, плавала у живильній рідині постать істоти з системи FMN.
— Геніальна робота наших пластичних хірургів, — зауважило Ее-я. — І всередині, і зовні. Воно вказало на низ живота одного з створінь та на груди іншого. — За зразок взято відповідні органи ссавців із планети Х, з відповідною корекцією параметрів та з перспективною екстраполяцією. Ще більш віртуозну роботу зробили наші генні інженери. На жаль, її на просте око не побачити. Хочу упередити ваші можливі питання: ці дві особи є громадянами Конфедерації, отже, мають беззаперечне право розпоряджатися власним тілом на власний розсуд. Вони висловили бажання стати прабатьками майбутньої нової раси розумних істот на далекій планеті.
— Процедура впровадження їх на ту планету не така вже й проста, — вирішило пояснити О-ео. — Наше бюро розробило процедуру розміщення, адаптації, акліматизації. Спочатку прабатьки нової раси перебуватимуть на планеті Х у штучно створеному середовищі, захищеному від контактів із місцевими мешканцями та від природних катаклізмів, умови в якому будуть поступово наближатися до місцевих. І тільки через певний час, досить довгий для планети, коли колишні косміти дозріють психологічно та фізично, вони вийдуть зі свого так званого «Саду» і стикнуться з місцевою реальністю безпосередньо. Деталі програми ще потребують детальної проробки. Власне, тут ми й потребуємо вашої компетентної допомоги. Прошу ласкаво повернутися до мого кабінету, де, після обіду, ми зможемо приступити до роботи.
Присутні посунули до виходу.
Уже взявшись кінцівкою за край вхідного люка, одне з письменників озирнулося та запитало: — А як звуть цих космітів?
— Вони вирішили взяти собі нові імена, — відповіло йому одне із лаборантів. — Коли вони прокинуться на своїй новій батьківщині, він буде Адам, а вона — Єва.
