Я добре пам’ятаю часи, коли більшість, таких бажаних, імпортних смаколиків, були надто дефіцитними, або нереально дорогими, тому наші любимі мами чи бабусі, готували всі ті розрекламовані по ящику делікатеси, вдома.
Домашнє морозиво, льодяники з цукру, піцу, товщиною зо три пальці, та багато іншого…Від оригіналу все те відрізнялось як компанія Apple від яблука, навіть більше…
А тепер будьте готові до співчуття! Моя бабця, готувала «Nutella». Так, найсмачнішу та найкориснішу в світі шоколадну пасту, як казала вона сама.
Складно передати, яка вона була на вигляд, «Nutella» тобто, бо моя бабця виглядала так, як всі бабуськи того часу, дай їм Бог сто років прожити.
Так ось, в бабусиній підсвідомості, все те, що вигадали за кордоном, то гімно, тому її кондитерський плагіат виглядав відповідно.
Та дивна субстанція, була дуже схожа на результат після шаурми, купленої на станції метро «Лісова», тільки з грецькими горіхами та родзинками, щоправда запах вона мала приємніший.
Про смак, я думаю розповідати не потрібно, ложка такого делікатесу, могла заклеїти рот на декілька тижнів. А скільки ж там цукру, мати рідна! Вона була разів в сто солодша ніж обіцянки президента, а це я вам скажу, показник!
Та все ж, найгіршім для мене був, той факт, що моя бабця дуже щедра жінка, яка любить своїх внуків, тому, на відміну від магазинної Nutella, об’ємом триста Міллі літрів, моя улюблена бабуся, готувала трьох літрову банку тієї мазути, яку не можна було просто викинути чи закопати в ночі на грядках, бо то ж для мене старались, совісно… Тому я віддавав її сусіду, діду Петру, який гнав з неї, прогримівший на весь район, самогон, який в народі прозвали «Чорна перлина»!
Чому так? «Чорна», бо вона була коричнево-бурого кольору, а «Перлина», бо нереально «перла»…
Як то кажуть: « І вівці цілі і вовки ситі».
Тоді та Nutella була для мене як кара, а зараз, дивлячись на хлопчаків з м’ячом, мені так захотілося саме її, та немає вже такої нутелли, і ніхто її більше для мене не приготує…
