Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2522
Творів: 45483
Рецензій: 89024

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фентезі

Людина Зеро Частина третя - Деміурги 7

© Олександр, 08-03-2018

Василь підійшов до горщика, придивився - з нього підіймався ледь помітний пар. Він спробував обережно помацати воду й швидко відсмикнув пальця - вона дійсно була гаряча. Василь подивився на коротуна, який стояв збоку і теж спантеличено спостерігав за подіями.
- Що відбувається? Повітря ж наче таке саме, як і було, а вода майже кип’яток - не поясниш, чому?
- Я не знаю - такого раніше не спостерігалося.
Раптова думка промайнула у Василевій голові:
- А скажи, твій розподіл по парах не пов’язаний якимось чином зі стихіями - вогнем, водою, тощо?
- Мм, можливо, а чому питаєш?
- І до якої категорії ти відніс Галю з Кеєм - вогонь, еге ж?
- Почекай, ти хочеш сказати…
- Це лише здогад, але зараз перевіримо. Так, народ, слухайте сюди, - звернувся голосно Василь до присутніх. - Борщ буде, але мені потрібна ваша допомога. Якими б дивними вам не здавалися мої прохання, прошу виконувати їх без всіляких запитань. Якщо не зрозумієте їхнього сенсу самі, то я потім поясню. Всі згодні?
Галя спробувала щось заперечити, але Кей погладив її по голові, й вона передумала. Цофія з гондольєро дивилися якось підозріло, але промовчали теж. Новія та Ю Вей нічого не зрозуміли, та дивлячись на інших, розпитувати не стали. Субомі мовчки усміхалася, а Дамодар, мабуть, почав здогадуватися, про що йдеться, бо теж легенько примружив очі й усміхнувся.
- Отже, працюємо переважно в парах, так, як вас розподілили. Кей - на тобі Галя, слідкуєш за нею та слухаєш мої вказівки. Даре, Ю Вею доставте обережно горщик з водою на плити в центрі галявини, потім допоможете жінкам перенести туди все інше. Цофіє - ти та Ю Вей займаєтеся тістом та грибами.
- А як же піч, та й борошно? - спитав китаєць, поглядаючи на Галю, яка вже рипнулася теж сказати щось, але австралієць притримав її.
- Печі не буде, будуть смажені - не  знаю як їх назвати, може пампушки, може якось інакше, розберися вже сам,- ми тобі довіряємо. В разі чого, Галя буде поряд - вона проконсультує. Смажимо все на оцих тарелях - гриби, цибулю, пампушки…
- А вогонь? Я щось не допетраю - як це все готувати без вогню? І що робити з шампіньйонами? Я ж ніколи їх не розбирала, - запитала Цофія.
- Я вже говорив: все буде,- вам треба лише довіритися. Про гриби потім розкажу, спочатку перемийте їх. Продовжую: Субомі, Дамодаре - на вас підготовка овочів та картоплі. Якщо потрібна буде допомога, то я, або хто буде вільний, приєднаємося.
Новіє, і ти, Модесто - ви на побігеньках, але основним вашим завданням буде спостерігання та інформування мене за перебігом приготування обіду  Що вам треба буде робити, розкажу потім.
- А ми  з братом? - озвався коротун. - Може наша допомога теж знадобиться?
- Непогано було б. Ви сидітимете на лавці запасних.
Василь побачив, як Дідько вже взявся за стілець, мабуть, збираючись перенести його до плит.
- Але не в буквальному сенсі,- він усміхнувся. - Може мені знадобиться ваша консультація, або фізична сила. До речі, помічників своїх теж кличте - допоможуть Субомі картоплю чистити. Все, працюємо. Раніше почнемо - раніше обідати сядемо.
Коли всі зайнялися тим, що вказав їм Василь, коротун підійшов і тихенько спитав:
- Думаєш, вийде?
- Не знаю. Але щоб дізнатися, треба спробувати.
- А що говоритимеш в разі провалу експерименту?
- Щось придумаю. Можливо просто розкажу правду - від цього гірше не буде. Пішли вже щось робити, бо в мене коліна трусяться - не знаю, від страху, чи від цікавості.
В центрі галявини біля плит повним ходом йшло розгортання польової кухні. Субомі, двоє помічників Куцака та індус чистили картоплю, цибулю, різали буряк і моркву. Цофія примірялася до шампіньйонів, а китаєць думав, з якого борошна і що можна зробити.
Галя з австралійцем сиділи обабіч горщика й про щось шепотілися.
Василь відразу підійшов до них.
- Ти вже заспокоїлася? - перепитав у жінки він.
- Як бачиш. Подякуй Кею, бо інакше не знаю, що було б.
- Це я зрозумів. Отже, Галю, ти у нас на кухні сьогодні головна. І не треба так здивовано дивитися на мене. Основне твоє завдання зараз - якомога більше злитися. Так, так. Точніше, бажано було б згадати свій стан під час дії цього почуття й підтримувати його на визначеному рівні. Не зрозуміла?
- Якщо сказати м’яко - твоє прохання дуже дивне. І як моя злість допоможе приготувати обід?
- Не знаю чому та як, але саме після твоєї появи біля горщика в такому, розлюченому, вигляді, температура води піднялася. Іншого пояснення цьому я поки що не бачу, але - ти така собі жива мікрохвильова піч.
- Що? - Галя аж піднялася.
Василь почув, як позад нього в горщику закипіла вода.
- Ось, поглянь, - він відійшов убік. - Наочний приклад - ти розгнівалася, еге ж?-  і вода зреагувала. Так що нам не потрібен вогонь - ти у нас і піч, і кип’ятильник. Намагайся знайти оптимальний рівень, щоб вода не википіла, та цибуля не підгоріла. Не мені тебе вчити, як готувати борщ - на тобі контроль “вогню” і всього іншого, що робитимуть твої підлеглі.
Василь рукою вказав на присутніх.
- Ти - шеф-кухар, ти - головна, отже від тебе залежить, яким вийде борщ. Кею, а тобі треба лише підтримувати Галю і зменшувати рівень “вогню”, якщо їй це буде важко зробити самій. Зрозуміло?
Василь нахилився й поцілував жінку в щічку, потім поглянув на Кея, наче повідомляючи йому, що це все заради спільної справи - нічого особистого. Галя спочатку зашарілася, потім легенько відштовхнула Василя.
- Йди вже, там інші чекають. Я все зрозуміла, начебто. Ми з Кеєм розберемося, що й до чого. Придумав же таке - мікрохвильовка! - звернулася вона  до австралійця. - Як думаєш, бренд “Галя” вже зареєстровано? Чи краще: “Балувана -1”, га?
Василь усміхнувся й пішов до Новії, яка сиділа біля Модесто й спостерігала за Галею та Кеєм.
- Навіщо ти зібрав нас в самісінькому центрі галявини? І чого це Галя либиться, наче повня на безхмарному небі? - запитала вона відразу.
- Новіє, я не знаю, з чого у вас виник оцей конфлікт, але задля спільної справи трохи забудь про нього. Я сказав трохи, бо якщо потрібно буде - а я дам знати, коли, - то доведеться тобі легенько знов Галю розізлити. Але спробуй це робити не спеціально, а наче випадково, ненароком. Модесто, ти можеш навіть заспівати, для підсилення - та тільки коли я скажу, гаразд? Бачу, що не зрозуміли. Слухайте сюди і просто приймайте на віру: Галя - такий собі вогонь, за допомогою якого ми зараз спробуємо зготувати борщ та пампушки. А ви - повітря, яке потрібне для того, щоб вогонь горів. Хоча краще легенький вітерець, але ні в якому разі не буревій. Модесто, якщо Новія заграється, заспокой, будь ласка, її. Зможеш?
- Я спробую. Хоча порівняння у тебе дійсно дивні, -  італієць спробував пригорнути Новію, але та напружилася і лише зустрівшись поглядом з Василем, трішки розслабилася.
- Чуєш, Василю? - позвала аргентинка, коли він вже збирався йти далі. - А що це ти ходиш, наче халамидник. Ти ж наш ватажок, чи хто?
- Та начебто тут вже ватажків вистачає - і Дідько, і брат його. А мені перевдягтися все ніколи, та й нема у що. А оте картате своє вбрання вдягати не хочу.
- Так нумо зроблю тобі туніку, як у мене - подобається така?
- Гарна.
- В чому тоді справа? Підходь сюди.
- Але ж це мені доведеться повністю оголюватися? У мене трусів немає зараз, в разі чого, коротун не повернув їх.
- Ти боїшся мене злякати? Так я багато чого бачила. Чи може встидаєшся?
- Не знаю, не звик я просто голим бігати. Може потім якось?
- Який потім! Модесто прикрий собою Василя, поки я майструватиму йому одяг. І відвернися - Василь встидається. Давай, розв’язуй свою настегнову пов’язку.
Новія сама взялася за вузол і коли ненароком торкнулася Василя, у того все волосся на тілі - а його там було вдосталь!- стало дибки, навіть на голові панама трохи піднялася. Окрім волосся ще дещо потягнулося догори, Василеві навіть довелося притримати його руками, озираючись при цьому, чи не бачить хто.
Його побоювання були марними: Галя широко відкрила очі й дивилася на горщик, з якого вже йшов пар; Кей шепотів їй щось на вухо; інші теж були зайняті своїми справами, навіть брати сиділи навпочіпки біля китайця й спостерігали, як той місить тісто.
- Розслабся, чого ти такий переляканий? Я ж тебе не гвалтувати збираюся. Ось так, підніми руку.
Новія обгорнула Василя простирадлом, зав’язала один його кінець на плечі, потім підперезала шнурком, який невідомо звідки дістала.
- Зовсім інший вигляд - майже Аполлон, хіба що не у вінку, а в панамі. Шкода, люстерка немає, щоб помилувався собою. Зараз ще панаму поправлю.
Жінка нахилилася до Василевого вуха, й зашепотіла, так, що у нього мурашки побігли по шкірі:
- Ти ж не проженеш, якщо прийду до тебе вночі? В якій хатинці тебе шукати?
- Я сам ще не знаю, - теж пошепки відповів їй Василь. - Та чи буде це правильним рішенням?
- Тобі треба розслабитися - я пропоную допомогу. Хіба це неправильно?
Новія стала перед Василем, подивилася в очі, а потім легенько подула йому в лоба. Панама зірвалася з голови й перелетіла через італійця та упала на траві біля нігерійки. Сам Василь теж похитнувся, але спина Модесто втримала його.
Новія усміхнулася й присіла на траву.
- Йди. Ми слідкуватимемо за вогнем.
Василь, не озираючись, підійшов до панами, намагаючись не зустрітися поглядом з негритянкою, напнув її на голову й пішов до Цофії з китайцем.
Ніяких особливих вказівок для них він ще не мав, тому просто поцікавившись, як просуваються справи, попрямував знов до Галі.
Вода в горшку вже кипіла повним ходом.
- Василю, глянь - працює, - похизувалася жінка. - Ми з Кеєм вже й регулювати вміємо, дивися.
Дійсно, кипіння трохи уповільнилося, а потім знов стало сильнішим.
- Так що, давай картоплю. І вже треба буряк смажити.
- А ти зі сковорідкою вже вправлялася?
- Ще ні, якраз буде можливість спробувати. Не знаю тільки, чи зможу й воду, й пательню підтримувати.
- Я допоможу, - сказав Кей.
- Там вже тісто майже готове - не знаю, що Ю Вей планує, але нехай вже сам пече, добре, Галю?
- Пампушки були б саме те,- засмучено відповіла жінка.- До речі, а хто це тобі таку хламиду змайстрував?
- Новія.
- Ота шльондра?
Василь почув, як позад нього, ледь не вискакуючи назовні, забулькотіло в горщику.
Кей відразу ж почав гладити Галю по плечу, вкусив легенько за вухо й кипіння води потихеньку стихло.
Василь швиденько відійшов, щоб не дратувати Галю й  попрямував до Субомі.
- Дамодаре, там Галя вже картоплю просить, - звернувся він до індуса, намагаючись не дивитися на нігерійку. - Вода закипіла, треба кидати.
- Отже, вийшло, як думав? Я відразу про твій намір здогадався, коли ти про стихії спитав у коротуна. А хто ми із Субомі - земля, чи вода?
- Не знаю ще,- наче ненароком він глянув на Субомі, але та чистила моркву й на Василя не зважала. - А чому питаєш?
- Та цікаво просто - якби ми були повітря, то чергували біля горщика, як Новія з гондольєро, так? Між іншим, гарну сукню вона змайструвала - тобі личить.
Нігерійка й тепер удала, що нічого не чує, хоча Василь вже дивився на неї не ховаючись. Лише її пухкі губи стислися, наче не хотіли випускати щось назовні.
- То ж підносьте все, що підготували, до Галі - вона там керуватиме без мене.
- Гаразд, - відповів індус, але Василь вже не чув його, бо попрямував далі.
Біля американки його перестрів Дідько.
- У тебе гарна сукня, хто це змайстрував її? Втім, не важливо. Ти скажи мені, навіщо вам був потрібен спотикач? І що ти вже розповів про палець?
- Нічого. А спотикачем хотіли розпалити дрова. Проте, як бачиш, він зовсім не знадобився. Можливо ще трохи використаю, для борщу.
- Як це?
- Побачиш. Бери олію, таріль і гриби - пішли смажити їх.
Біля плит було людно. Окрім Галі з Кеєм метушилися куцакові помічники, які зовсім по-іншому, мабуть, уявляли своє менторство, втім це їх не засмучувало, бо вони з радістю виконували будь-яку вказівку шеф-кухаря. Дав почав смажити цибулю, але Галя сказала, щоб і буряк теж треба пасерувати, то ж індус приніс ще одну таріль і якби не Кей, то Галині було б важко підтримувати потрібну температуру одразу на трьох напрямах. А тут ще Ю Вей підійшов зі своїм тістом і зажадав, щоб тарель-сковорідка для нього була вже розжарена, бо кукурудзяні піти, які йому порадив зготувати Дамодар, вимагають саме цього. Галя почала нервувати, ледь не спалила цибулю, тому китайця тихенько відтерли в сторону, мовляв підійдеш, коли посуду на плитах буде менше. Василь сказав Дамодарові, щоб, коли буде смажити гриби, непомітно хлюпнув у них трохи спотикачу - так треба.
Новія ходила поза спинами кухарів й заглядала у сковорідки, але коли її помітила Галя, й вода почала вистрибувати з горщика, аргентинку послали куди якомога далі - до індуса, перебирати трави та спеції.
Василь бачив, що вже й без нього справляються, тому присів на краю галявини й спостерігав за усім збоку.
- Не заморився? - коротун підійшов нечутно, ледь не злякавши Василя. - Ти раніше керівником не був? Поглянь, як гарно виходить у тебе.
- Ні, найбільше бригадиром. А вони, - Василь кивнув у бік галявини,- все можуть самі, їм би ще навчитися не гризтися між собою.
- Якби я знав, що тут будеш отакий ти, то не переймався менторами. Втім, побачимо, може й вони теж згодяться.
- Що там з посудом - миски, ложки всім є?
- Знайдемо.
- Тоді кажи своїм, нехай накривають галявину - бачу, Галя вже борщ пробує, отже скоро буде готовий. Ю Вей зараз коржі допече й можна сідати.
- Гаразд.
Куцак покликав двох менторів, ті кудись побігли й повернулися з кошиками, наповненими тарілками. Звідкілясь взялася скатертина, яку постелили поверх трави.
Дідько вже підніс туди свого стільця, але потім зрозумів, що з нього їсти буде незручно, то ж відклав його в сторону та влігся на краю імпровізованого столу.
Василь підійшов до плити.
- Ну, що, як борщ?
- Трохи незвично без м’яса, але смачно,- відповіла, знімаючи останню пробу Галя. - Зараз кинемо спеції, трішки настоїться і можна насипати. Ю Вею, тобі жару піддати?
- Ні, досить, навіть можна тихіше, - відповів китаєць, перевертаючи черговий корж. - Ще трохи і я теж закінчую.
І тут Василь побачив, як до коротуна підійшов схвильований ментор, щось йому сказав, після чого Куцак  покликав брата, теж промовив йому  декілька слів і вони втрьох швидко пішли в кущі.
Василю стало цікаво й він теж тихенько попрямував за ними.
Йти довелося не дуже далеко - попереду, ховаючись від когось в кущах, стояли Дідько з братом, а ментор показував пальцем приблизно туди, де нещодавно Василь бачив невідомих людей.
По той бік стояли такі ж дивні люди в білосніжному вбранні, один з них просував руку, мабуть, через невидиму стіну, бо вона відразу ж повертала назад, наче її відштовхували.
- Поглянь - Негруй, - почувся Дідьків голос. - І Німету теж. Як вони так швидко нас вирахували? А то хто з бородою, ти бачиш?
- Так, я впізнав нашого батька, - спокійно відповів Куцак.
І тут позад них, десь в районі галявини, вдарила блискавка, потім відразу ж почувся гуркіт грому й наче велика темна хмара закрила те, що мало бути небом.
Дідько з братом розвернулися й швидко побігли назад, до галявини. Василь попрямував за ними, але встиг побачити, що за стіною теж помітили блискавку, бо показували в той бік пальцями, перелякано між собою про щось перемовляючись.
На узліссі Василь ледь не збив близнюків, які стояли й роззявивши рота дивилися на те, що відбувалося біля плити.
Там, навпроти один одного, стояли Кей з Галею та Новія з Модесто. Над ними, наче з відра, лив дощ, а поряд, на плиті, валявся розбитий горщик з борщем та перевернуті тарелі, на яких Ю Вей пік свої коржі. Сам китаєць лежав осторонь, перелякано позираючи то на Галю з напарником, то на  аргентинку з гондольєро.  Причиною такого потопу була, мабуть, нігерійка, яка завмерла зі стиснутими кулаками обабіч. Цофія та Дамодар щось говорили їй, але вона дивилася на інших білих жінок і губи її були стиснуті аж до тоненької риски.
- А ти говорив, що ваші горшки не можна розбити, - вже не ховаючись, сказав коротунові Василь.
Той промовчав, зате Дідько, посміхнувшись, додав:
- Уявляю, щоб вони могли натворити в нашому Пеклі, якби його не ліквідували.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 11-03-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Avtor, 09-03-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0420210361481 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …