Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2514
Творів: 45349
Рецензій: 88744

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Історична проза

Система координат (Синопсис)

© Богдан Горгота, 04-03-2018

Про що тут мова? Ви бачили, як функціонує мозок людини? Ні? Я також. Але мудрі люди порівнюють суспільство з мозком, в якому кожна людина відіграє роль нейронного вузлика. І якщо діяльність якоїсь ідеї синхронізована, то вона розповсюджується в суспільстві точно так, як електричні сигнали в нейронах. І в цьому процесі «позитив» та «негатив» відіграють свою особливу роль потенціалу. І цей потенціал змінюється щосекунди. Синхронно зі змінами довколишнього квантового світу. Того світу, в якому ми живемо. Звідси, не можна зводити до абсолюту тезу про поганих чи хороших людей, потрібно розглядати всю систему трошки в іншому плані. Для чого потрібно вчитися? Для того, аби можна було, як мінімум, оглянутися навколо. Ось про це і мова.



Частина перша
Точка відліку: тінь майбутнього

1980 рік.

1

   Його фотографію Ольга ще в школі перекупила в однокласниці і, усамітнившись, довго і з тремтінням розглядала кожну рисочку жаданого обличчя, і мріяла про зустріч. Саме мрії про зустріч з улюбленцем підштовхнули її до шкільних підручників і визначили мету – поступити в інститут і пробитись на самий вершок суспільства, в сяючих сферах якого, за її дитячою уявою, обертався Він. Наука несподівано захопила Ольгу, в ній вона отримувала якесь особливе задоволення, піднесення, яке не могла пояснити словами. Не могла і не хотіла. І тільки мовчки спостерігала за батьками, в яких неабияку радість викликала її старанність.
̶  Дитинко моя, нехай у місті порожній чай з пісним хлібом, все одно краще, ніж хліб з маслом і молоком у цьому проклятому колгоспі, – шепотіла, задоволена слухняною дочкою, мати.
   А дитинка, в цей час, малювала в своїй уяві феєричні картини зустрічі з Ним під радісне посвистування батька: «Науку за плечима не носити і завжди може згодитись».

2

   Семен не плив по життю, а ковзав легко і невимушено, і все в нього складалося якнайкращим чином та без особливих зусиль. І батьки не приймали в його житті практично ніякої участі, а тільки із задоволенням споглядали за своїм єдиним чадом. Хіба що трохи хвилювалися Семеновим захопленням «якимись там бітлами». По закінченню школи він надумав поступати в Київський університет на астрофізика, бо захопився на той час астрономією і подумки ширяв просторами безмежного Всесвіту. Але на вокзалі йому потрапила в око книжка про Анаксагора, яку Семен проковтнув за ніч, і вирішив стати філософом. Навіть під ранок сформулював для себе ідею, за якою мав написати купу знаменитих на весь світ книжок. Вступні екзамени на філософський факультет здав блискуче, знову ж таки, без особливих зусиль. І перед Семеном відкривалася широчезна перспектива.

3

   Наполегливість ногою відкрила перед Ольгою двері в інститут. В педагогічний інститут, бо в уяві Ольги саме педагоги займали особливе місце у світі, в якому обертався Він і в який мала намір вступити вона.
    А вже через рік по тому доля звела Ольгу в очній зустрічі з Ним.
̶  Фотографію, – втомлено буркнув Він за кулісами посеред шаленіючого натовпу жіноцтва, а вже після того, як нашвидкуруч черкнув автограф, на мить заглянув в її очі і розплився у чаруючій посмішці: – Ти будеш сьогодні зі мною в готелі. Цілу ніч. І це буде, повір, твоя незабутня ніч, – зі смаком промуркотів Він, гіпнотизуючи проникливим поглядом Ольгу.
   Жіноцтво заревло від заздрощів, а Ольга застигла від несподіванки. Та отямившись від доторку холодних вологих рук, відважила своєму улюбленцеві міцного ляпаса, вклавши в нього всю образу за вмить зруйнований дитячий рожевий світ. А потім з кулаками пробивалася крізь обурену хтивість.

4

̶  Ти поглянь на цю лялечку! – захоплено вигукнув статечний чоловік у темно-сірому костюмі, безцеремонно тикаючи пальцем на Ольгу, яка відважила ляпаса кумирові жіноцтва, і звернувся до батька Семена, який із легкою іронічною посмішкою також спостерігав за штовханиною: – А знаєш, було б непогано, аби ця тигриця стала дружиною мого племінника.
̶  Перестань, у Семена ще свідомість легковажного підлітка. Йому треба вчитися, аби дозріти до чоловіка, – відмахнувся батько Семена і вже звернувся до директора палацу культури, який саме підбіг до них: – Моя дружина хоче фотографію з автографом того співака.
̶  Я вмить організую!
̶  Не поспішайте. Хай він напише побажання розбірливо і без помилок. Передасте моєму помічнику.
   Батько Семена на той час отримав досить таки високу посаду в обкомі партії і сім’я з радістю переїхала у рідне їм місто. А в силу своїх інтелектуальних та вольових здібностей батько швидко став одним із найавторитетніших та найвпливовіших людей в регіоні. Злі язики, щоправда, перший час плескали, що то все завдяки його рідному братові, який також дуже швидко просувався кар'єрними сходами з дуже вагомою абревіатурою «КГБ». Але скоро ті язики замовкли і почали співати осанну Василю Семеновичу. За батьком піднялася і мати. Вона знайшла собі місце директора школи і почала наводити там лад за своїм смаком та уподобаннями.

5

   Але понівечений світ дитячих мрій швидко розтанув в тумані минулого. Вже на другий день, бадьоро крокуючи вулицею до інституту, Ольга лиш на мить поглянула на величезне оголошення про гастролі улюбленця жіноцтва і посміхнулась, їй стало шкода його. Кумир зник із її рожевих мрій, але світ залишився яскравим і чарівним. Навіть трошки чистішим і яскравішим. Її серце звільнилося для справжніх почуттів, а уяву заполонили нові ідеї та плани.
    Барви її нового світу не затьмарили навіть тьмяно-сірі епізоди із життя рідного села, в яке вона регулярно поверталася на вихідні, аби завантажити сумку харчами. Заздрісні погляди сусідів компенсувалися щирим захопленням подруг, а в похмурому житті села вона бачила мотивацію, аби власними руками зробити життя яскравішим. І разом із цим, вона не помічала, як батько поволі зсувається у пиятику.
̶  І отак кожен день, – мати гидливо тикала пальцем у п’яного батька, який намагався обняти дочку. – Хіба це чоловік, це ж уже мавпа.
̶  А нашо ви самогонку женете? – втручався Володька, а сам нетерпеливо поглядав на сумку в руках сестри, в якій завжди були якісь подаруночки для нього, нехай і зовсім мізерні.

6

   Семен закохався на першому ж курсі. До безпам'ятства. Його барвистий широчезний світ звузився до точки, в якій була тільки одна Галинка. Дівчина була на п'ять років старшою від Семена і впевнено розібралася в ситуації. Вона скоро завагітніла і одружилася із шаленіючим Семеном, ламаючи опір отетерілої від несподіваного повороту свекрухи. Щасливий Семен погоджувався на що завгодно, аби бути поряд зі своєю Галинкою. Щастя його подвоїлося разом із маленькою галасливою донечкою. І обірвалося разом із матір'ю Семена, яка навідріз відмовлялася називатися «бабусею». Мати, вважаючи, що «оте старе, хитре і хтиве бабисько» звабило її довірливого цнотливого хлопчика, бо вона вже надивилася кількох дівчат з гарними характеристиками і ще кращими батьками. Почалася запекла боротьба поміж жінками за право впливу на Семена, в результаті якої Семен на четвертому курсі кинув університет, а Галина кинула Семена разом із дочкою.

7

  Авторитетна позиція в студентському середовищі, вміння продукувати ідеї та організовувати людей для реалізації цих ідей, не пройшло повз увагу партійних функціонерів і після кількох натяків парторг відверто запитав, чому вона ігнорує пропозицію партії і наголосив, що в її інтересах стати повноправним членом КПРС ще до закінчення інституту.
̶  Та я ще не готова, – легковажно відмахнулася Ольга.      

8

   Щаслива мати швидко влаштувала Семена в місцевий машинобудівний інститут – у мріях вона вже бачила свого сина, як мінімум, міністром – і звела з Аделіною, дочкою своєї найближчої подруги. Але в цій багатоходовій комбінації не останнє місце займала поважна постать чоловіка подруги з глибокими голубими очима на фоні пишної, дбайливо доглянутої, чорної шевелюри. Батько Аделіни був завідуючим обласної торгової бази і вдало регулював попит та пропозицію на вироби з кришталю і золота.
̶ Де ти таку старезну дівку відкопала? – здивувався батько, відірвавшись від своєї роботи.
̶  Так, Адель не дівчинка і була одруженою! Але то нічого, що Адель старша від нашого хлопчика на десять років. Йому потрібна досвідчена пара, тверда і надійна опора, – авторитетно заявила мати.
   Але Семен тої розмови не чув. Він заливав своє горе в ресторані з друзями.
̶  Ти придивись до свого свата.
̶  Натякаєш на його зв'язок із моєю дружиною?
̶  То ваші особисті проблеми. Я натякаю на те, що твій сват відвертий барига, а це слабо в’яжеться з ідеологією партії. Ти, надіюсь, не забув, що конкретно займаєшся ідеологією.
̶  Перестань, комуністична ідеологія померла разом і Брежнєвим. Вірніше, остаточно розчинилися у часі залишки тієї ідеї, на яку покладали надії великі романтики.
̶  Дарма ти так, ми прищучимо цих бариг.
̶  Твій бос програє у примарній боротьбі з неминучим. Брате, комуністична ідея базується не на тюрмах і розстрілах, а на високій свідомості людини, на її потужному інтелекті. А ми якраз і винищили інтелектуалів, і звільнили простір для бариг. І потрібен час, аби свідомість та інтелект відродилися і зміцніли, принаймні, на невеликій території від тої держави, яку ми, мабуть, втратили остаточно. І саме бариги, несвідомо, не маючи найменшого уявлення про глобальні процеси відновлення через різницю потенціалів, допомагають процесу народження нового. Не мішай їм.
̶  Ти на що натякаєш?    
̶  Я не натякаю, а говорю відверто і прямим текстом: повертайся в Україну.

9

   Свято вручення дипломів та випускний для Ольги були зіпсовані остаточно. Слухи про те, що Ольга, єдиний, з усього потоку, кандидат на червоний диплом, не отримає його, стали реальністю. На питання «Чому?» декан  щось невиразно пробурмотів і хутко зник. Куратор порадив не дратувати начальство, аби не переглянули її подання до аспірантури, бо на ній «висить» направлення з колгоспу. Але старий алхімік злукавив. Ольга вже знала, що й від аспірантури її відтіснили несподівані володарі червоних дипломів: син директора універмагу та дочка завідуючої продовольчої бази.
̶  Тю, а чого це несподівані? Свята наївність! Опустися на землю і оглянься навколо! Вони – еліта! А ми хто? – в свою чергу дивувалася Марічка, єдина з подруг, яка не відцуралася від Ольги.
̶  Але ж я їм обом написала дипломи. Маргарита навіть полінувалася переписувати і здала мої чернетки.
̶  А вони заплатили тобі за роботу?
̶  Ні.
̶  Тоді ти ще й дурепа.
̶  Та грець із ним, з тим дипломом вкупі з аспірантурою. Шкода тільки матері, вона вже встигла всьому селу розповісти про свою «вчену дочку».  
   Ольга й раніше і не раз чула «еліта», та якось не надавала цьому особливого значення. Але зараз це збентежило її. Збентежило і розізлило.  

10

   Семен зробив несподіване для себе відкриття: його нова дружина не просто підгулює з батьковим шофером, але й ділиться зі своїми подругами усіма подробицями своїх інтимних походеньок. А співчутливі подруги, зібравши до купи всі оті подробиці та гарно розфарбувавши їх з своїм смаком, донесли до Семена. Обуренню Семена не було меж. Але батько відмовився звільняти свого шофера «через таку дрібничку» і порадив синові «стати нарешті мужчиною і самостійно прийняти гідне рішення». Мати несподівано прочитала цілий філософський трактат, який почався з «не забувай, що Аделіночка в тебе вже друга дружина» і закінчився «з часом все якось утрясеться». Тільки батьків брат, кегебіст до кінчиків волосся, заспокійливо поплескавши Семена по плечу, авторитетно зауважив: «Ти добре віддубась її, щоб аж шкура тріщала». На що батько хитро посміхнувся, а мати перелякано відмахнулась. Семен, не знайшовши ні в кого розради, звично погасив свій смуток в ресторані з веселою компанією.




11

   Ольга не розуміє що відбувається. За день до святкового випускного її викликали до канцелярії, ткнули в руки диплом і мовчки показали де поставити автограф. Шокована Ольга навіть не помітила, з якою гидливістю провела всю цю процедуру охайно вдягнена жіночка.
̶  Що сталося? – втомлено перепитала Марічка. – Десь і комусь ти, непомітно для себе, наступила на улюблений мозоль, а вже холуї із задоволенням виконали свою роботу.
̶  Господи, але ж вони всі педагоги! Неглупі люди і з освітою!
̶  Та да, Маргаритка з Артурчиком також педагоги. Будуть. І вчені степені отримають. І поповнять собою ряди неглупих та з освітою педагогів.
̶  І що робити?
̶  Та нічого. Проковтни мовчки і пережди десь в тихому місці цю напасть.
̶  Як то проковтни?! Як то сидіти десь мовчки і чекати, поки все оце влаштується саме собою? Саме воно ніколи не влаштується!
̶  Без проблем. Йди і підпали обком партії, або, краще, висади в повітря Кремль, бо саме звідти все оце і виповзає, – Марічка уважно придивилася до подруги, яка ошелешено моргала очима. – Не віриш чи боїшся повірити?  
̶  Ну ти… Та ні, це вже занадто радикально... Тут щось не так. Це все наслідок чогось, – Ольга намагалась опанувати собою. – Твоя правда, потрібен час, аби заспокоїтись і все переосмислити, і знайти причину. Потрібен час, твоя правда. Господи!.. Марічка!.. – тільки тепер Ольга додивилася переміну в подруги. – То ти… І як це сталося?
̶  Ольго, сестричко ти моя! Ти моє велике наївне дівчисько,  – Марічка розчулено обняла подругу. – Відкрита всім вітрам і незгодам душа. Ну тільки ти можеш поставити таке дитяче питання, бо твою рожеву уяву ще не збудили дикі первозданні інстинкти, не перевернули все твоє єства, не оголили звіра, який сидить в началі кожної людини і жадає тільки розмноження, тільки задоволення своїх примітивних потреб.
̶  Але...
̶  Ну невже я зустрічалася з хлопцем, аби, залишившись наодинці з ним, сидіти, взявшись за руки?
̶  Ну чого, можна ще в кіно сходити чи на танці.
̶  Та нехай буде так – розсміялася Марічка.

12
    
   Семен прийняв рішення. Він познайомився в ресторані з чарівною особою і з головою, не криючись, поринув у звабливий світ пристрасті та розваг. Аделіна і батьки робили вигляд, що нічого не помічають, хоча мати потай почала пити валер’янку, а розлючений батько остаточно махнув рукою і весь вільний час присвятив рибалці. Але уявну рівновагу скоро порушила невинна, на вид, Семенова пасія. Вона заявила, що вагітна і що хоче вийти заміж за Семена. Інакше вона буде шукати правди у судах. Гучний скандал погасив батьків брат.
13

   Ольга повернулася до рідного села учителькою фізики та математики. Але затим, що ця вакансія вже була зайнята вчителем фізкультури, то їй пропонують попрацювати рік-другий піонервожатою і показати себе на суспільно-корисних справах. Ошелешена Ольга намагається пояснити різницю між фізкультурою і фізикою, але отримує достойну відповідь, що колгосп направив її на навчання, а отже вона повинна відпрацювати там, де накажуть, а не «розводити якісь там власні церемонії». Розмова, що почалася єлейно, з рожевих спогадів про непосидюче і до всього цікаве шкільне життя, про бурхливі роки студентства, поволі переросла в моральний інструктаж з наголосом на важку працю ветеранів «учительського фронту, перед якими не гріх і поклонитися» і на колосальну різницю між сільською і міською школами, з чого виплив несподіваний висновок, що учням сільської школи в першу чергу варто думати не про «якусь там математику», а «про свої зобов'язання перед колгоспом і народом». Коли ж Ольга спробувала довести своє право на місце під шкільним сонцем, директор школи набув серйозного вигляду і безцеремонно натякнув на батька Ольги, який свого часу поплатився посадою за довгий язик, на що Ольга необачно посміхнулася, але сперечатися не стала. І ця посмішка викликала однозначну реакцію директора: щойно Ольга зачиняє за собою двері кабінету, як директор запрошує до себе секретаря парторганізації порадитися, як «поставити занадто розумне дівчисько на її природне місце».

14

   Семен розлучається і з дружиною, і з пасією. Вислухавши нарікання і моральні настанови жінок, він усамітнюється з найближчими друзями на «посиденьки» і намагається понарікати на своє нещасне і безглузде життя. Йому хочеться співчуття і заспокійливих слів. Але добре захмеліла компанія почала пробирати Семен і, як поклади, розповідають про свої проблеми. Особливо вразило Семена оповідання Миколи, який самотужки, без блату і «волохатої лапи», поступив і закінчив медінститут, пройшов інтернатуру, але ніде не може влаштуватися за фахом. Семен обіцяє посприяти своєму другові Миколі.

15

   Ще гіршою була ситуація в Ольги дома. Безлад, який виправдовується матір'ю зайнятістю в колгоспній фермі і постійною пиятикою батька. Пиятику батько нічим не виправдовує, а кинувши важкий похмурий погляд на дочку, мовчки виходить із суперечки. Батько навіть не протестує, коли Ольга спробувала видалити з плити самогонний апарат, поряд з яким в нечищеному баняку вариться борщ. Протестує мати. І блокує активність дочки залізним аргументом – «ти ще життя не бачила, соплячка». В цьому хаосі поглядів на життя брат Ольги обачливо дотримується нейтралітету.

16

   Семен дотримується своєї обіцянки. Він намагається поговорити з батьком про проблеми свого друга. Але батько слухає неуважно, позіхає, погляд його блукає по кімнаті – він всім своїм видом дає зрозуміти, що розмова йому абсолютно не цікава. Однак Семен стримує своє обурення і наполегливо доводить свою позицію. Нарешті батько перериває розмову, підводиться і, зі словами «Я все зрозумів. Спробую щось зробити. Вибач, але я втомився і мені треба відпочити», виходить з кімнати. Охоплений гнівом Семен не помічає, як батько важко і з зусиллям переставляє ноги.

17

   Все це Ольга бачила і раніше. Але вона жила в ньому і сприймала як належне, щось швидкоплинне, без якоїсь особливої мети, і по дитячому барвисте. Інший, міський цілеспрямований світ і студентський спосіб життя трансформували погляди сільської дівчинки, залишивши забарвлені романтикою спогади. Остаточно розвіюють віртуальний світ романтики сільського життя однокласниці і подруги Ольги, переобтяжені дітьми, важкою і невдячною роботою в колгоспі, та вічно п'яними чоловіками. Що робити далі, куди спрямувати свою бурхливу енергію Ольга намагається з'ясувати у розмові зі своєю першою вчителькою.

18

   Розмова Семена з батьком мала результативне продовження. Миколу викликали у військкомат і направили у військовий госпіталь. До Афганістану.  І пояснили, що цим призначенням він має завдячувати своєму «високому покровителю». І переляканий Микола поспішив виказати всю глибину своєї «вдячності» своєму другові. Ошелешений Семен напивається до безпам’ятства і влаштовує дома скандал з грубою лайкою і биттям посуду. Батько просить свого водія відвезти вгамованого заспокійливим Семена до його батьків, які проживають в глухому поліському селі.

19

   Несподівана і жахлива смерть батька шокує Ольгу. Вона болісно переживає втрату. Але через неділю після трагедії, повернувшись пізно ввечері від подруги, Ольга застає матір з коханцем. Вона не влаштовує скандалу і допиту, бо помітила, що мати вагітна. Вона приймає остаточне рішення: назавжди покинути село і сім'ю, в якій народилась та зросла.



20

   Поліське село стало для Семена новим світом. Він читав про нього, іноді споглядав його на екрані чи з вікна автомобіля, але вперше, в уже досить зрілому віці, занурився у його життя. Його сільське життя було синтетичним і місцеве начальство постаралося, аби добре полакувати його. Семен розумів це, але навіть в такому вигляді воно справило на його свідомість надзвичайно сильне враження. Вночі, під чистими зорями, він зробив переоцінку свого життя, а рано-вранці тихенько, залишивши всі свої речі, пішов до автобуса.

21

   Семен та Ольга нарешті зустрічаються. В автобусі, дорогою до міста.
   Дверцята автобуса з шипінням зачинились. Ольга швидко видобула гаманець, знайшла в ньому три карбованці і поклала їх на простягнуту руку шофера. Автобус рушив, розтинаючи пучками світла густий ранковий морок.
   Ольга оглянулась. Салон був вщерть заповнений дрімаючими пасажирами, клунками з молочкою і кошиками з грибами. Єдине вільне місце було біля молодого симпатичного чоловіка, який захоплено і безцеремонно розглядав її. Ольга густо почервоніла і потупила погляд.
̶  Не стовбич тут, – буркнув, не обертаючись, водій, – Є вільне місце, то й сідай.
   І Ольга покірно сіла, підібгавши під сидіння нашвидкуруч витерті старенькі чобітки.
̶  Нам треба познайомитись, – тихо проговорив молодий чоловік.
̶  Дійсно треба? – так само тихо перепитала Ольга.
̶  Семен.
   Ольга вже опанувала собою і якусь мить обмірковувала ситуацію.
̶  Ольга.
̶  Я не одружений.
̶  Я рада.
̶  Я також. Хочу одружитися з тобою, – несподівано бовкнув Семен і зніяковів.
   Ольга здивовано повернула голову. Їх погляди зустрілися. Короткий мовчазний діалог. А за вікном автобуса несподівано, в проймі хмар, над самим обрієм зблиснуло сонце.
̶  Я також хочу одружитися з тобою, Семене, – Ольга насолоджувалася його збентеженим видом. – Мабуть ти мій останній шанс спробувати скласти сім'ю.
̶  Спробувати?
̶  Так, спробувати. Але офіційно, через ЗАГС.
̶  А якщо спроба виявиться невдалою?
̶  Тоді розійдемося, – Ольга на мить замислилась, поглянула у вікно, за яким пропливав сумний осінній краєвид, і задерикуватий вид зійшов з її обличчя. – Все одно варто спробувати.
̶  Ти чарівна жінка, – захоплено проговорив Семен і розплився у щасливій посмішці, в якій потонуло і збентеження, і здоровий глузд.
̶  Дівчина.
̶  Ти чарівна дівчина! – збуджено зашепотів їй на вухо. – І ти мені вже не просто подобаєшся.
̶  Деталі обсудимо згодом. – Ольга крадькома оглянула автобус.
   Пасажири або дрімали, або ж занурилися у власні проблеми і їм було байдуже до всього, що не стосувалося їх самих.
̶  Добре. В нас буде досить часу на все.

22

   Старий кегебіст здалеку спостерігав, як пасажири поволі вилазили із старенького автобуса. Нараз він побачив біля Семена дівчину, ту само «тигрицю», яка відважила смачного ляпаса співакові. Вони про щось весело говорили.
̶  Слухай, – звернувся до водія, – тут є якась церковка?
̶  Перевірю.
̶  Перевір і знайди мені здоровенну свічку. Я поставлю ту свічку посеред церкви, аби нічого у них не зламалося, – відчинив дверцята і хотів було вийти з авто. – Стоп. Поїхали в ЗАГС, бо цей телепень може все завалити.
  
   Прогулянка містом, знайомство з друзями Семена і швидка церемонія в ЗАГСі завершуються шаленою пиятикою в ресторані.

23

   Таксист допоміг розмістити Семена на задньому сидінні і відчинив перед Ольгою дверцята. Вона впала на сидіння і невимушено махнула рукою.
̶  Поїхали.
̶  Куди?
̶  У світле майбутнє.
̶  Світле майбутнє має адресу?
̶  Ти її знаєш.
̶  Правда?
̶  Правда. Я запримітила тебе, коли ще заходили в ресторан, ти відмахнувся від потенційних пасажирів, а Семен привітався з тобою. Правильно?
̶  Правильно. Тоді поїхали, – весело засміявся таксист. – А майбутнє в тебе точно буде світлим, принаймні сьогодні, бо Семенові батьки поїхали лікуватися в Чехію, а на дачі залишився один Микола Семенович і він в доброму гуморі.

   В заміському будинку немолодий, але міцний чолов'яга з військовою виправкою вже чекав на них. Він показав таксистові спальню, в яку той мав завести п'яного Семена, а сам підхопив Ольгу під руку і повів її до більярдної. І цю само військову виправку він немов підкреслював кожним своїм кроком, поки не спокусився пафосно проговорити: «Для нас, комітетчиків, не існує таємниць. Навіть найхитромудріші авантюристи швидко потрапляють в наші пастки…». Але помітивши, що Ольга вже не реагує на пафос, Микола Семенович попростішав і жестом вказав Ользі на стільчик. Сам сів напроти.
̶  Ну і?
̶  Бачите, я точно знаю, що коли ви поїдете з цього дому, моя свекруха покришить мене на шматки і закопає десь у відхожому місці…
̶  Ти думаєш, що Настя насправді така жорстока?
̶  Ну, це я образно. Але вона – мати, в якої невідоме і незрозуміле їй нахабне сільське дівчисько захопило її улюбленого хлопчика, якого вона тридцять років пестувала.
̶  Ну і?
̶  Нам із Семеном необхідно зникнути звідси. Не тільки з цього дому, але й взагалі з цього міста. І чим далі – тим краще.
   Якийсь час Микола Семенович мовчки дивився на Ольгу. Обличчя його було непроникним і непорушним, а безбарвні очі не виказували жодних емоцій. Але Ольга відчувала його доброзичливість і потроху заспокоювалася.
̶  Ви дійсно познайомилися сьогодні вранці?
̶  До сього ранку я навіть не чула про Семена. Фото Василя Семеновича не раз бачила в газетах, аякже – перший секретар обкому партії. В автобусі Семен жодного разу не назвав свого прізвища, а він геть зовсім не схожий ні на батька, ні на матір. Перші здогади з'явилися в ЗАГСі, бо простій смертній людині ніхто не організував би церемонію за кілька хвилин. Потім в ресторані були туманні натяки, а вже в таксі підтвердилися остаточно. Ось тоді я й запанікувала, але потім взяла себе в руки і вирішила пуститися на милість Божу. А що я мала робити без грошей і без жодних перспектив у незнайомому місті? Тільки надіятися на Бога. І ось тепер з'явилася надія на вас.
̶  Я не питаю, чому ти подалася з села до міста, в моїх силах з'ясувати все, абсолютно все. Але я питаю, чи впевнена ти, що зможеш навіть в іншому місті спокійно жити з такою людиною, як Семен? Адже ти зовсім не знаєш його.
̶  Сьогодні в нас був надзвичайно щасливий день. Надзвичайно щасливий, – Ольга зітхнула. – А завтра побачимо, що буде. Зрештою, чи може проста, смертна людина бути абсолютно впевненою у своєму майбутньому?
̶  Ти віруюча?
̶  Так. Але не сектантка. Позаконфесійна.
   Знову пауза, яку Ольга вирішила терпеливо перечекати.
̶  Добре. Вибирай: Крим чи Далекий Схід. Точніше – Хабаровський край.
̶  Хабаровський край.
̶  Чому не Крим?
̶  Мій двоюрідний брат, офіцер, льотчик, починав службу саме в Криму, а закінчив з білими ведмедями. Жінка не захотіла їхати за ним, дітей в них не було і вона лишилася в Севастополі, й каламутила там з моряками… – Ольга відчула, що бовкнула лишнє і швидко поправилась. – То я й думаю, що варто починати саме з Хабаровська.
   Микола Семенович несподівано посміхнувся.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 5

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Михайло Нечитайло, 06-03-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Avtor, 05-03-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Богдан Горгота, 05-03-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Богдан Горгота, 04-03-2018

[ Без назви ]

© Богдан Горгота, 04-03-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0770947933197 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …