Про вільну волю.
( Це я вивішувала на форумі Цензор.нет, а там я була Максимом Величко (МаксВел) – щоб не так було кривдно, коли матюкають(;-)) )
Я от так дотепер і не вирішив - а чи є в нас вільна воля, чи ми слухняні заводні лялечки у якихось надприродних сил. У якому ступені ми є вільними, самостійними особистостями, здатними впливати хоча б на своє власне життя?
Якщо дивитися на це все так званим тверезим поглядом - то ми витворяємо все, чого самі хочемо. І ніхто нам не указ. Я сам - такий крутий і неперевершений, тримаю фортуну за вим'я. Знайомі міркування? Звичайно! Це - типові омани юності. Може, і не омани, але це думки, властиві молодим і не битим.
Але з віком ми помічаємо, що події в нашому житті, як ТАНКИ, рухають нас до цілком визначених виборів, у цілком визначене життєве РУСЛО, і всі наші спроби вирватися з цього русла, зістрибнути зі своєї КОЛІЇ, зовсім ні до чого не призводять.
Гей, МаксВел, що ти пишеш? А ВІЛЬНА ВОЛЯ? Адже церква учить нас, що людина володіє таким безцінним дарунком, як вільна воля! У чому ж тоді вона полягає? І де вона? АУ!!!
Але я все-таки думаю, що вона, вільна воля вибирати і діяти по своєму розумінню, у нас усе-таки є. Але використання її утруднене НАСЛІДКАМИ наших власних непорядних вчинків, наших власних "гріхів" Скільки разів ти "пчихнув" на кого-небудь, стільки разів "пчихнуть" на тебе. Скільки разів ти "убив" (любов, довіру, дружбу), стільки разів "уб'ють" і тебе. Збрехав, украв - одержи те же саме чи трішки інше з тим же ступенем неприємного (хвороби, позбавлення того, що любиш, нещасливі випадки). Так? Ні? Але я - філософ, відповім чесно - НЕ ЗНАЮ. Хотілося б бути вільним, хотілося б будувати своє життя самому й обходити перешкоди з недбалою легкістю, як білий пароплав, АЛЕ!
Коли я почув про феномен "розлучених близнюків", то довелося поневолі засмутитися. Хтось розшукав розлучених у раннім дитинстві одно яйцевих близнюків в усьому світі і зіставив їхні життя. Мама міа, і що ж виявилося! Їхні життя в точності повторюються, до подробиць!!! В один час женилися-народжували-розводилися, здобували однакові (чи близькі) професії. Однаково чи співзвучно кликали дружин(чоловіків), однаково називали дітей. Помирали одночасно з різницею не більш ніж півроку.
Особливо мене вразили дві сестрички. У дитинстві одна залишилася з матір'ю, а інша виїхала з батьком в іншу країну. Навіть не знали про існування одна одної. Обидві - домогосподарки, матеріальне забезпечення родин - приблизно однакове. На руках у кожної із сестриць - по 7 перснів. На тих самих пальцях і приблизно схожої форми і кольору камінчиків. Чоловіків кличуть однаково, діти за віком, статтю і іменем - однакові. Ух!!! Виходить, що разом з набором однакових генів ми одержуємо однакові життя???? НУ, і як вам після цього наша вільна воля? (;-)) ) (;-)) ) (;-)) )
