

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	827
Творів:	12503
Рецензій:	19364

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка

Серце (Планета Любов)

© Світлана Кедик, 25-04-2007
Можна Тебе взяти на руки і відчути запах Миру... поцілувати щічки, чоло... і милуватися золотою усмішкою. А коли Тебе розповию, то заховаю у своїх долонях Твої маленькі руці, маленькі ніжки... Ти так солодко пахнеш, бо дитина. Ти не плачеш - щаслива дитина(Дитина Щастя). Бо ходила не вагітною, а щасливою... Навколо граються інші діти(маленькі та великі), усміхаються... Кожна усмішка кожної дитини, наче ковток свіжого, чистого повітря. Маленький, такий маленький, що гублю Тебе у собі - материнській душі. Я Тебе похрестила – подарувала хрестик. Він не золотий, а мій. Тому Твоє золото – я. Тепер Ти воз’єднався з Богом. І став Його частиною(завжди був). Бо одягнув Його хрестик – Свій. Саме тому Ти унікальна дитина – дитина – Янгол. Мій хлопчику, Ти зовсім не хлопчик, а дівчинка... Йосип беріг Твою Матір(на Землі), бо з Ним був Господь, Отець Наш Небесний – Мати. Скажи мені хто Твоя Мати? Ти. Бо Ти її Син. Хто Твоя Мати? Вони. Бо вони Твої учні – брати і сестри... Хто Твоя Мати? Серце Твоє – Розум і Мудрість, Співчуття й Милосердя, Добро і Мир... Тому мажу Тебе Миром. Бо Твоя Мати – усі вони. Ті, котрі виконують Волю Твого Батька. А хто Твій Батько? Той, Котрий пізнав Матір. Моя сім’я – Бог. Ми усі Велика Родина Любові. Я Тебе вже народила? Чи розмовляю з Тобою, коли Ти в моїй утробі? Народила і народжую водночас. Народжую Дитину Любові, яка прийде у світ Новим Світом – запалить Зорю. Аби намалювати Веселку, а може Весілля(з наголосом на «я»), а може Весілля(з наголосом на «і»), яка різниця. Ти прийдеш Новим Світом, бо дуже довго приходив до людей у образах: змерзлих, голодних, хворих... Та вони не хотіли прихистити, обігріти, напоїти, нагодувати... Тільки проганяли. Ти приходив у образі жебрака, простягав руку. Кидали монети, замість душі, або обходили мимо, далекою дорогою... Саме тому приходиш Новим Світом. Ти народишся на Зорі. Звідки я знаю? Я ж Мама, матері таке відчувають. Мені трішки боляче, але це зовсім трішки, бо я не хочу відчувати повно болю – народжую Тебе Тобою. Я Твоя Доня, Ти мій Тато. Я Сестра Твоя, а Ти мій Брат. Разом – Мати. Вчора переглянула нашу історію. Протягом неї виховувала Тебе своєю покірністю та відданістю... Тому Ти можеш все, можеш зробити все, що захочеш – що сумління дозволить. Я Твоє сумління. Доки я в Тебе буду - будеш Єдиним і Облюбленим. Бо кожного з нас Бог виховує своєю Єдиною, Великою Любов’ю. Та люди іменем Любові чинять велику неправду. Тоді вона стає ненавистю. Від Любові до ненависті один крок. Я і є тим кроком, котрий навертає Тебе до Світла. Насправді це хрест – чотири сторони Землі. Хіба вона не кругла? Світло заховане в Ядрі – в моїй середині. Бо моя середина – Люлька Життя. І тільки Ти один зумів увійти у неї, як хлопчик, а не як самець. Тому маєш від мене винагороду – Серце. Я віддам Тобі серце. Воно Моє...лише тому, бо Твоє. У Тебе жіноче серце - Я. Чекай на мене, Я прийду... тільки не прозою, а віршем. Ляжу віршованими рядочками на синьому Небі(Тобі)... Прозора, рожева вуаль спадає з мого обличчя і ти впізнаєш у мені ту, котру любиш. Кличеш по імені. Я не озиваюсь. Знаєш хто ти? – питаєш. Звідки мені знати... - усміхаючись відказую я. Знаєш хто ти? – знову питаєш? Знаю...Мрія Твоя. Більше мене не топтатимуть... Ми все ще танцюємо – хрестимось- схрещуємося...Бо Таїнство Хрещення, то є Воз’єднання з Богом – Шлюб. Запрошення вже готові. Янголи літають поміж людей і запрошують на Весілля. Але люди так зайняті буденними проблемами – нічим, що ігнорують його. Але Ангели все одно літають і вже прохають. Але люди так заклопотані нічим, що знову ігнорують, знову й знову... Але Ангели літають і знову прохають у гості до Бога всіх, без виключення. Тому люди вирішили піти подивитися на Нього – поїсти задаремне із Царського Столу. І коли вони прийшли то побачили Нареченого. Там... чекала на Нього Невіста. Тоді кожен робить крок, той на який заслуговує. Одні – до ненависті, одні – до Любові. Виявляється вбрана Невіста - ціле Місто, планета Любові, яка живе всередині кожного з нас – цнотлива душа(незаймана). Істина посередині – всередині. Намальована дорога – той єдиний крок, який веде до Любові. Я бачила Любов і відчувала. Це справді - БЛАЖЕНСТВО. Там Вічність не вимірюється роками. А дія - можливістю. Бо можливо усе. Коли живеш Всередині Бога, і Бог живе всередині тебе, то можливим є все. Більше бути не може, завжди більше, коли ти з Богом. Скажу відверто, так відверто, як усе те, що Ви прочитали – це Скарб. Істинні Скарби на Небі. Тому формується нове Небо і нова Земля. Але це через хвилину. Бо дана одна мить, аби кожен зміг збудувати Світ у собі. Істина всередині, у середині кожного з Вас. З одного боку Любов(Початок), з іншого – ненависть(Кінець). Хвилина триватиме зовсім недовго, бо її взагалі, нема. Нічого нема, окрім того, що Ви обрали. Перед тим, як я змовкну маю сказати: Бог – Дитина, яка силою своєї уяви, намалювала світ Любов’ю. Дитяча Любов – Щира, Наївна, Віддана, Мила, Справжня... – Казка. Бо те, що відчуває людина зараз – шматок пластмаси, чи заліза... І тільки Щира Любов здатна розтопити(розплавити) і створити Справжній Шедевр. Колись, я була незакінченим ескізом(як усі люди), але тепер я ліплю, домальовую, дописую...творю. Бо в мені живе Творець. Це вже не просто частина мене, це є цілковита я. Чому? Бо я пізнала Сина, прийняла і полюбила. Цим самим пізнала Батька, стала Матір’ю, Сестрою і Братом, Дитиною, Другом... – Усім. Півень проспівав двічі(з трьох разів). Та ви не почули – дуже солодко спали. КУ-КУ-РІ-КУ!!!!!!!! Маленький Бог бігає по палаті... В його руках паличка, якою Він розмахує... Лунає музика... Хор Янголів співає... Рожевіє Зоря... Прокидається Сонце за небокраєм... Приходить вечір – Зірочки... Але Сонечко не згасає... Світить, Гріє, Гомонить... *** Чому ти, серце, плачеш, Обливаєшся слізьми, І сльози прячеш, Від мене сльози прячеш ти? Чого, моя душа, страждає, Хіба, не солодко тобі. У Божім Раї, Моя, голубонько, скажи? О, мій Боже, Я не страждаю. І то сльози не мої. То сльози тих, Які на тебе уповають. Будь-ласка, Боженько. Прости. Прости гріхи їх І помилуй, Бо каються вони. Я твоє серце, І тому плачу, Бо дорогу в Дім Знайшли. То сльози щастя, Помилуй всіх їх, І прости. Велике серце в Бога, Бо то Матері тривога – Малесенька, жіночая душа. Весь люд під своїм покровом До Бога привела. Гріхи на себе взяла, Карму у волосся заплела. І самого Бога покохала, Аби дитят уберегла. Цінуйте Матір, діти, І вшановуйте Отця, Бо дарують Світ новий Вам. І нове Життя. Народжуєтесь знову, Не за для буття – За для Любові, Бо Любов – нове Життя. Дитині кожній, Дарують крил по парі. Серце – Матері І Суть – Отця. Аби жили у Їхній Славі. Вічно, а не до кінця.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Мене завжди дивувало, що набожні вірші здебільшого кульгають з точки зору техніки
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тарас Шевченко-Задунайський, 27-04-2007

КЛОНИ
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Емоція..., 26-04-2007

Згенеровано за 0.0106558799744 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Серце (Планета Любов)

Мене завжди дивувало, що набожні вірші здебільшого кульгають з точки зору техніки

КЛОНИ