Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2518
Творів: 45417
Рецензій: 88880

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Антиутопія

Зрадник

© Щєпкін Сергій, 04-02-2018
На городі гарбузиння боляче дряпнуло ногу, коли зненацька літак на низькій висоті з наростаючим ревом промчав над головою. Аж присів невільно. Військовий. Так низько, занадто низько, хоча ми й на горі, а вони хизуються перед містом, що внизу, але бешкетують хлопці, добре хоч керосин на це є.
Гм, літак зник, а гул якийсь залишився. Що це за гул?
Повернувши голову до міста, побачив багато літаків. Що то?? З літаків щось сипалося вниз.  Боже! То бомби! Бомби!! Бомблять!!!
Почулися перші вибухи.  А-а-а!!! Мороз по шкірі скував ноги. Ватяні, вони не могли зрушити з місця. Що робити? У будинку сім’я, діти! До них!
Літаки пронеслися далеко в стороні і бомби  вже не сипали. Поки добіг до початку городу, до хати, стало  тихо, тільки якийсь далекий ніби стогін стояв, одна частина його віддалялася, а інша залишалась. Це вони бомбили центр міста, адміністрацію, всю площу, банки, скільки ж там людей? Чому ніхто нікого не попереджав? Де наші? Де ми?
Раптом почулися постріли. Автоматні  черги! Вискочив по драбині на горище, глянув униз на місто – якийсь час забувся як дихати. Зі сторони вокзалу, ніби іграшкові, – було видно кілька танків. Вони рухалися мимо нашого гористого узвишшя в бік міста. Стрибнув униз. На запитання дітей що то було, сказав що війна, бомби, щоб брали маму, одяг і у погріб, у той, що глибший, хутко! Бігом!
Мабуть у мене був такий вигляд, що вони все зрозуміли правильно.
Схватив  бінокль, замовний подарунок на день народження, і знову на горище. Поки ліз по драбині, ледве не звернув ногу, поранив долоню і ледь не розбив (треба ж тобі – бінокля захотілося) подарунка. Піхота! Руки тремтіли, але де не заважали дерева було видно, як зі сходу, з вокзалу, майже до всіх вулиць рухалися танки, а за ними йшли … ні, не роботи … це так екіпіровані воїни … як у кіно … як у грі! Зачистка!
Знову вниз. Мої вже у погребі. Вони теж добре налякані. Через скільки це вони у нас будуть? Що робити? На машині тікати? Бензину в баку літрів п’ять  буде, а як стрельнуть по машині? Ні, яка машина! Вискочив надвір, на горище. Вони швидко дуже йдуть! Вже на сусідній вулиці чутно лемент. Гавкіт собак …
- Хазяїн! Хазяїн! – Загупали ногами по воротях.
Хто це так швидко? Бігом у погріб, за собою двері зачинити немає за що, прихилив як міг. А хату жінка зачинила на ключ, от дурепа, двері виламають.
Не встигли ще подумати, про що думати, як двері в погріб відчинилися.
- Хто тут є? Вихаді!
Голос знайомий, Юрка Манжос, що це він?
- Привіт!
- О, це ти, Сірьога! Ну шо, собирайся, пашлі.
- Куди? А що це ти з автоматом, в камуфляжі?
- З нами пашлі, і бігом давай, бо як не підеш, то ті що позаду йдуть можуть всіх вас врагами пощітать … Артьом, куда ти пресся, шо не бачиш шо я тут балакаю? Підожди не лізь. До сосєдєй давай бігом, чуєш там двері хряпають! Всьо Сєрик, пішли, потом буде все остальне, жінку і дітей до 18 не тронуть, остальних заберуть, кого служить – того служить, кого у тюрму – того в тюрму, вибирать будеш потом, бо зараз можуть перестрілять.
- А ти як з автоматом?
- Ми давно вже служим.
- Як це – служим? Це чекали їхнього приходу, чи як?
- Не то шоб дуже ждали, ну дєньги вони платили справно. Тепер отрабатувать прийдеться. І зарабатувать!
- А я думав, ти машину в кредит купив, як і я… і дім збудував новий…
- Та манав я ті кредіти! Сам знаєш! Тепер я воєнним єгерьом, так хвате, пішли, довго теревеняєм , соплі  жуєм. Та не плач ти!  Прощатися потом будеш, ще вернешся, три дня дають на установку порядку в городі, жінок, дітей не трогають, а з мужиками від 18 до пєнсії  розбираються.
Діватись було нікуди. Великі очі дивилися з погреба вгору як бездонні озера, які нізащо не хотілося скаламутити.  Шлях лежав через город і далі понад дворами на нижню вулицю в трьох-п’яти словах пояснювати людям, що відбувається і що робити. «Може зберемось та повернемо всі проти» - подумалось в останню мить перед тим, як закрити двері в погріб.
На цьому місці найбезпечніше було б згадати ватяні ноги і написати: Щось боляче дряпнуло ногу знову. Юрка десь зник, як і вся напруга в повітрі. Він що, теж лежав у високій траві, зверху синє небо, і нічого не розумів, що сталося?  Стояла суцільна тиша, тільки коники цвірінчали зусібіч. Та сонце сліпило очі. Тінь! Тінь від акації втекла вбік і залишила мене на сонці. Акація велика, тінь теж, а крутнулися… Біля річки задрімав… І де та вулиця внизу взялася? Річка ж… Може колись давно була? Чи ще буде? Це ж треба такому приверзтися! В страшному сні не побачиш, а тут…  Тінь винувата…
Такий теперки закон жанру.

***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
©  , 04-02-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Катерина Омельченко, 04-02-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.4645550251007 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …