Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2536
Творів: 45788
Рецензій: 89585

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Дресирована людина

© Щєпкін Сергій, 29-01-2018
Кімната у нас велика і затишна. Затишок утворюють важкі штори, які закривають дві стіни разом із вікнами, але вдень біля вікон штори відкриті. Світло заглядає в кімнату то через одні вікна, то через другі. Ще килим на підлозі теж робить приємний затишок. Він теплий. Правда, коли за вікном на землі біле, то в кімнаті трохи свіжішає. Іноді стає зовсім свіжо, і тоді рятуватися можна на великій люстрі, що висить під самою стелею. Вгорі завжди тепліше, ніж унизу.
На третій стіні висить килим, величезний, на всю стіну, із довгою шерстю, схожою на козину. Такі килими в інших на підлогу стелять, а тут чомусь на стіні висить. Небезпечний килим. Сама найкраща четверта стіна. Тільки її чомусь називають стінкою. Вона складається із ящиків різного вигляду, які відкриваються і вгору, і вниз, і в різні боки. На стінці є незаймана територія. Людина, яка приходить кожного дня і завжди сідає до столу із телевізором, ніколи не звертає уваги на територію на стінці. Вона взагалі більше ні на що не звертає уваги. Тільки на телевізор і на стіл, на якому він стоїть. Ще зрідка на ящики у стінці. І на люстру. Тобто на нас. Коли людина в кімнаті, на люстрі найкраще місце. Безпечне, і звідти видно все, що людині видно в телевізорі.
В кімнаті є ще один стіл. Людина зробила його для нас. Вона туди кладе їжу. Сама вона її не їсть. Коли хочеться їсти – ми можемо її їсти. Колись було таке, що їжі не було. Телевізора тоді ще теж не було. Людина приходила і нічого не клала ніде. Тоді можна було позбирати крихти після людини, але за своїм столом вона їла рідко. Коли не було крихт, а їсти хотілося все дужче, прабатьки всередині заповідали нам доторкнутися до самого краєчку волосся людини, і тоді вона покладе їжу. Ми завжди так і робили. Тобто коли не було їжі. І людина завжди вставала і клала нам її. Коли з’явився телевізор, ми для людини почули нове слово: «дресирована».
Та ось уже багато часу людина не забуває класти нам їжу. Ми вже й забули, коли останнього разу хотіли їсти. Прабатьки вирішили віддячити людині за таку увагу, та не знали як дякувати. Вирішили не придумувати нічого нового, щоб випадково не нашкодити чимось ні людині, ні собі. Але коли ми в знак дяки ледь-ледь доторкнулися краєчком крила до краєчку волосся, людина встала, пішла до нашого столу, викинула всю їжу, що там була, і поклала нову, таку саму.
Тепер ми знаємо, що дресирована людина не така, як недресирована. Прабатьки заборонили доторкуватися до волосся людини, аж поки ми не захочемо дуже їсти. Вони кажуть, що тепер вже недресированою людина не стане ніколи.

***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Катерина Омельченко, 29-01-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.57141304016113 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …